У суботу водив свого словацького товариша із його дівчиною-полькою Києвом. Мітинги, дивні люди у гопницьких шапках з донецьким «ґоворком» і прапорами, котрі їм пасували, як «до ср… дверці», і повсюди ватні тіла охоронців порядку. Коли захотів друзям як римо-католикам показати костел святого Олександра, виявилося, що біля нього чергувало кілька автобусів із міліцією. В очікуванні можливих «заворушень» невеличкий скверик, де так і не постав пам’ятник Юліушу Словацькому, був переповнений. Так само і з іншого боку Майдану – на вулиці Грінченка – силовиків було не менше. Чи не проплачених «учасників масових гулянь» побоювалася влада?
Матеріал друкованого видання
№ 4 ( 169 ) від 28 Січня
Перейти до змісту