«Виживає не найсильніший, а найчутливіший до змін» (Чарлз Дарвін)
В українських книгарнях з’явилася книжка про динозаврів та їхню еволюційну історію від видавництва «Комубук». Ідеться про книжку «Злет і падіння динозаврів. Нова історія втраченого світу» Стіва Брусатте в перекладі з англійської Марії Хандоги та Назарія Назарова. Оригінал вийшов 2018 року. Автор (1984 року народження) — американський палеонтолог та еволюційний біолог, який спеціалізується на анатомії та еволюції динозаврів. Окрім численних наукових праць і монографій, Брусатте написав науково-популярну книжку «Динозаври» (2008) («Dinosaurs») і підручник «Палебіологія динозаврів» (2012) («Dinosaur Paleobiology»), які принесли вченому визнання. Він також є науковим консультантом фільму «Земля» від студії BBC («Earth») і автором науково-популярної книжки «Крокуючи з динозаврами. Енциклопедія» (2013) («Walking with Dinosaurs Encyclopedia»).
«Динозаври жили впродовж трьох періодів геологічної історії: тріасового, юрського і крейдового (усі вони утворюють мезозойську еру)».
У книжці йдеться про «ящероподібних створінь», які полонили уяву людства з тих часів, як ми дізналися про них у першій половині XIX століття. Ці істоти, динозаври (які часто спотворено представлені в масовій культурі, кінематографі й коміксах), були володарями світу протягом 150 мільйонів років і зникли майже миттєво 66 мільйонів років тому внаслідок падіння велетенського метеорита. Автор у захопливій формі наукового детективу чи наукової одіссеї розповідає про неймовірний світ динозаврів. Історія цих створінь починається від їх панування в тріасовому періоді, проходить через юрський і обривається в крейдяну еру. Книжка розповідає про актуальні дослідження у сфері палеонтології, які за останні десятиліття для людства здійснили науковці, польові волонтери, аматори, студенти. Саме вони вже багато років знаходять кістки динозаврів, зуби, відбитки й навіть їхні яйця. Сам Стів і його колеги знайшли десятки тисяч скам’янілостей, які оповідають історію злету й падіння динозаврів. Автор у своїй книжці, яка стала бестселером, показує, як змінювалися динозаври протягом 10–15 мільйонів років до падіння астероїда.
Протягом десятиліть «у польських кар’єрах і на холодних приливах плато Шотландії, у тіні трансільванських замків, у малонаселених районах Бразилії чи в спекотному Гелл-Крік» автор книжки шукає скам’янілості. Насамперед скам’янілості динозаврів і їхніх предків. Автор мандрує кабінетами відомих палеонтологів, заглядає в престижні музеї світу та приватні колекції, у яких зберігаються скам’янілості, знайомить читача з провідними «мисливцями» на кістки динозаврів і проводить екскурсію печерами, пустелями, пагорбами, де можна побачити рештки тиранозаврів, цератопсидів, качкоподібних та інших динозаврів. «Породи записують історії». Брусатте зазначає, що по всьому світу — від пустель Аргентини до зледенілих рівнин Аляски — нині в середньому щотижня знаходять новий вид динозаврів. Щотижня по новому динозавру. П’ятдесят видів щороку. Ця книжка про епоху, коли тиранозаври й завропоїди, пахіцефалозаври, рогаті й качкодзьобні динозаври, а також теропоїди жили в гармонії. Жили пліч-о-пліч, аж поки не трапилася трагедія.
«Динозаври не були позаземними істотами — вони були реальними тваринами. Які робили все, що роблять тварини: зростали, їли, рухалися та розмножувалися».
Як пише автор, усі його дослідження не лише про зіркових персонажів і героїв кошмарів — короля динозаврів Tyrannosaurus rex (T.rex) і трицератопса. Брусатте хоч і пише просто, цікаво й популярно, але все ж таки має за мету не створити чергову модну оповідь про динозаврів, а намагається зрозуміти, «що сталося після зникнення динозаврів — як зцілилася Земля, як виник новий початок і утворився новий світ». Цей новий світ, пише автор, почнеться після падіння астероїда (Чикшулуб). Його падіння сталося десь у районі мексиканського півострова Юкатан. Астероїд десять кілометрів завширшки — як гора Еверест, — який рухався зі швидкістю 108 000 кілометрів на годину (у сто разів швидше, ніж реактивний літак), врізався в Землю з енергією понад 100 трильйонів тонн у тротиловому еквіваленті (що дорівнює приблизно мільярду ядерних бомб). Він заглибився на сорок кілометрів у земну кору та мантію (залишивши кратер завширшки понад 160 кілометрів) і знищив один світ і започаткував інший. Динозаври Гелл-Крік жили приблизно за 3500 кілометрів від епіцентру подій, їхні родичі в Нью-Мексико — лише за 2400 кілометрів.
Читайте також: Індивідуалізація через невизначеність: «Прийдешня спільнота» Джорджо Аґамбена
Уявіть собі: ось існує багацько динозаврів — і раптом немає жодного. Усі вони загинули від землетрусів, зливи з каміння, пожеж тощо. «Не було б астероїда, не було б і вимирання динозаврів». Вижили жаби, саламандри, ящірки, змії, черепахи, крокодили, ссавці, й деякі динозаври — ті, що подібні до птахів. Звісно, уціліли й численні безхребетні та океанські риби. Вимерло приблизно 70 відсотків видів (амфібій, рептилій, більшість ссавців і птахів). Автор ставить запитання, яке було б цікавим для подальшого дослідження: «Коли відбувається раптова глобальна екологічна та кліматична зміна, то що виживе, а що помре?».
«Мартин і всі птахи еволюціонували від динозаврів. Птахи не менші динозаври, ніж T.rex, бронтозавр чи трицератопс. Птахи — це динозаври. Це варіант тероподів. Еволюція створила птахів з динозаврів. Динозаври досі серед нас».
Люди, зі свого боку, нагадує автор, походять від ссавців, які з’явилися разом з динозаврами понад 200 мільйонів років тому «в бурхливій непередбачуваності Пангеї» в тріасовому періоді. Але потім шляхи ссавців і динозаврів розходяться. У часи, коли динозаври взяли верх над своїми конкурентами-крокодилами й успішно пережили вимирання наприкінці тріасу, виросли до велетенських розмірів і розповсюдилися по всьому світу, ссавці лишалися в тіні історії. У часи динозаврів ссавці ще були маленького розміру. Жоден не був більшим за борсука. Усі вони, умовно кажучи, бігали під ногами динозаврів. Мине лише якихось 500 тисяч років — і екосистема, яка була зруйнована астероїдом, відновиться. Ссавці, предки людини, які чекали на свій шанс сотні мільйонів років, отримають його й скористаються ним. Як пише автор, деякі з приматів, наприклад торрехонія (завбільшки із цуценя), імовірно, «бачили» той страшний день, коли з неба впала величезна брила, пережили пожежі, землетруси та ядерну зиму, «перебралися через межу крейдового періоду та палеогену», еволюціонували в лісових стрибунів на кшталт торрехонії». Через 60 мільйонів років еволюції ці протопримати перетворяться на мавп, які тепер ходять на двох ногах, читають книжки й філософствують. Автор доходить висновку, що, якби астероїд не зіткнувся із Землею, якби це зіткнення не запустило ланцюгову реакцію вимирання й еволюції, «можливо, динозаври досі були б тут, а ми — ні». Це також є нагадуванням про те, що «навіть найбільш домінантні тварини можуть зникнути — і дуже раптово».
Читайте також: Винайдення ідентичності: «Історія американських традицій» Джека Девіда Еллера
«Динозаври загинули посеред повсякденних справ і збереглися подібно до мешканців Помпеїв». Динозаврам судилося проіснувати 150 мільйонів років, допоки не настав їхній судний день. Вони пережили труднощі, розвинули суперсили (на кшталт швидкого метаболізму, величезних розмірів), подолали конкурентів, запанували на всій планеті, деякі отримали змогу літати далеко за межі суходолу, інші своїм виглядом лякали всіх і вся. Припускають, що по всьому світу жили мільярди динозаврів, «які того дня, 66 мільйонів років тому, прокинулися з упевненістю у своєму беззаперечному місці на вершині природи». Але все скінчилося за частку секунди. «Кілька годин немислимого насилля, яке знищило понад 150 мільйонів років еволюції і спрямувало життя в новий курс». І це сталося «в найгарніший день в історії нашої планети». Тепер ми, люди, перебуваємо на вершині еволюційного ланцюга, на ланці, яка колись належала динозаврам. Нині ми також упевнені у своєму місці в природі й не звертаємо уваги, як усе навколо нас стрімко змінюється. Нині лінія між життям і смертю в мінералах і вапнякових товщах ущелини (глині) є межею завтовшки з лезо ножа, десь між багатими на скам’янілості крейдовими вапняками й стерильними палеогеновими. Автор закінчує свою насправді повчальну й дуже цікаву книжку такими словами: «Якщо це сталося з динозаврами, то чи може таке статися і з нами?».
