Стиль «нахабність у квадраті», напевне, давав свій результат, коли не було інтернету, а разом із ним можливості перевіряти інформацію в різних джерелах у режимі реального часу. Спогад про успіх, мабуть, так міцно закарбувався в пам’яті ідеологів гібридної війни, що про зміну стратегії не йдеться. «В українському уряді чотири міністри з ультраправої партії!» – зухвало проголошує Мішель Ґрабар, керівник російської громади Франції. «Як їх звати?» – уточнюю. «Ви що, не знаєте? З «Правого сектору», – блефує співбесідник і, щоб не називати прізвищ, яких немає, зривається на крик, образи, ледь не прокльони.
«Українцям не можна продавати зброю! – виголошує він же в прямому ефірі телеканалу France 24. – Бо якщо Київ озброїти, то Порошенко відріже Одесу, зробить анклав і виріже методом етнічних чисток мільйон осіб».
А ви думали! Нехай собі західні стандарти не передбачають можливості поширювати вигадки про наміри. Пан Ґрабар, хоч у Парижі народився й вивчився, зорієнтований на інші «цінності»: московське загарбництво та отетерілий шовінізм, що не визнає права України на мову, культуру, ідентичність та самостійне державне існування.
«Міг же стати людиною, а виріс мавпою з гранатою», – зауважила знайома, колишня студентка університету Rennes-2, де Мішель Ґрабар у статусі запрошеного викладача читає кілька лекцій із російської літератури, історії ХІХ століття, філософії, економіки. Кажуть, на цю посаду його влаштував інший, доволі одіозний діяч російської діаспори князь Дімітрій Шаховской з Інституту православної теології. Саме він у грудні минулого року підписав досить скандальний «лист іммігрантів», що схвалював анексію Криму, беззастережно підтримував Путіна та очорнював Україну як міг.
«Мішель Ґрабар практично не готується до лекцій, не публікує наукових статей, за винятком однієї у співавторстві з кремлівським ідеологом Дуґіним, ніколи не бере участі в колоквіумах, – розповів Тижню на умовах анонімності один із викладачів Rennes-2. – Його наукова кар’єра не вдалася, тож він шукає й не знаходить у громадській діяльності визнання та слави».
Нереалізовані амбіції, російське походження та французький паспорт… Такого елемента в когорті путінських менестрелів не бракує. Як наполегливо доводить практика, лише західний контекст виховання не забезпечує автоматично належність до західної цивілізації. Частина російської еміграції свідомо робить інший вибір з акцентом на культі грубої сили та відбілюванні Путіна. Таке собі ХІХ століття на зорі ХХІ. Машина часу працює всупереч законам фізики та механіки.
«Ваш Бандера був близьким другом Гітлера», «проблеми між Росією та Заходом спричинені бажанням України вступити до НАТО»… Печерна брехня безперешкодно ллється з екранів французького ТБ, і українські учасники дебатів не завжди дістають можливість навести контраргументи російським візаві. Чому так? «Ми практикуємо плюралізм, тому не можемо, запросивши до дебатів спікера від України, не покликати й російського журналіста», – каже ведуча передачі «Кіоск» на TV5 Ізабель Мургер. Немає питань, але чому за трансляцією брехливої заяви Путіна про «вояків НАТО на Сході України» ми не побачили такої самої тривалості заяви Порошенка, яка підважила б московську брехню? Чому багаторічний кореспондент «Известий» Юрій Ковалєнко може виголошувати, що «українська армія не здатна воювати, тому із сепаратистами на Сході воюють американці», а заперечити його слова ведуча не дає можливості? Це також плюралізм чи якась його специфічна, урізана версія?
Читайте також: До гібридної війни ми не готові
Чи йдеться в цьому конкретному випадку про свідому заангажованість ведучої? Я навіть не впевнена. Це звичка не зважати на Україну та дослухатися до слів Москви, запам’ятовувати те, що потрапило до поля зору, без рефлексу перевірити інформацію в альтернативних джерелах… Український голос чути поки що слабенько, а от російський – звідусіль. Упередженість з українського питання – це така собі суміш з автоматизмів та лінощів, щедро присмачена російським напором і сором’язливістю Києва. Часом тенденція ламається. Проте прориви на інформативному фронті є радше винятком, аніж правилом.