У Шведській королівській академії наук 11 жовтня 2021 року оголосили імена лауреатів премії пам’яті Альфреда Нобеля з економіки. Ними стали троє професорів з провідних американських університетів. Половину премії було присуджено Девіду Карду (Каліфорнійський університет, Берклі, США) «за емпіричний внесок в економіку праці», а іншу половину розділили Джошуа Анґріст (Массачусетський технологічний інститут, Кембридж, США) і Ґвідо Імбенс (Стенфордський університет, США) «за методологічний внесок в аналіз причинно-наслідкових зв’язків».
В економіці та соціальних науках майже неможливо скористатися методом експерименту в його класичному розумінні (коли ми можемо створити певні вихідні умови та внаслідок повторення певних дій знову й знов отримувати ідентичні результати, а потім, змінюючи окремі параметри, вивчати причинно-наслідкові ефекти). Адже в економіці, де діє багато непередбачуваних мислячих суб’єктів з власними уподобаннями та інтересами, ми зазвичай просто не можемо забезпечити для експерименту контрольованих умов.
Ба більше, на відміну від фізики чи хімії, в економіці «експериментатори» не можуть залишатися нейтральними, об’єктивними та й узагалі «спостерігачами». Наші погляди, розуміння та вподобання впливають на економічну реальність. В окремі проміжки часу й за певних умов цей рефлексивний механізм подвійного зворотного зв’язку, який Джордж Сорос описав в «Алхімії фінансів» («The Alchemy of Finance», 1988), сповна вступає в гру. І ми вже навіть не можемо вважати практику критерієм істини в економіці.
Аж ніяк не варто скидати з рахунків і того, що в природничій сфері вплив реальності та сприйняття односторонній, а в економіці — двосторонній. В економічних процесах людське сприйняття впливає на реальність, а не тільки навпаки.
Читайте також: Від кількості до якості
Якщо ми, скажімо, опишемо рух планет хибною формулою, вони від цього не змінять своєї траєкторії. Але якщо повіримо, що ціна на потрібний нам товар невдовзі зросте, то якнайшвидше підемо й купимо його. Якщо так зроблять й інші, зростання цін на цей товар не забариться. Соціологи та економісти називають такий ефект «самовтілюваним пророцтвом». Один із батьків американської соціології Вільям Айзек Томас так сформулював основну теорему соціальних наук: «Якщо люди визначають ситуації як реальні, вони реальні за своїми наслідками».
Проте в точних науках метод експерименту ефективно працює і є основою емпіричного підходу, що дає змогу черпати знання з досвіду. Адже в хімічних чи фізичних експериментах дослідник, як правило, може ізолюватися від явища, яке вивчає, щоб не впливати на нього. Він має змогу створити контрольовані умови та повторювати необхідні для експерименту дії знову й знову, змінюючи певні параметри та виявляючи причинно-наслідкові зв’язки. В економіці так не вдається.
Але Джошуа Анґріст і Ґвідо Імбенс знайшли обхідний шлях. У результаті багаторічних досліджень вони розробили методологію, що дає змогу «знаходити золото» причинно-наслідкових зв’язків серед «нескінченних пісків» фактів економічного життя. Вони показали, наскільки точні висновки про причинно-наслідкові зв’язки можна робити на основі природних експериментів. Ідея полягає у використанні ситуацій, у яких випадкові події чи зміни політики приводять до різного впливу на різні групи суб’єктів (що схоже на клінічні випробування в медицині). Не можемо створювати контрольованих умов і здійснювати «чисті» експерименти в економіці? Ну що ж, тоді навчімося дивитися на розвиток подій в економіці як на незаплановані експерименти, які ставить саме життя. За певних умов, як довели цьогорічні лауреати, такий підхід цілком добре працює і приводить до справжньої революції в емпіричному пізнанні.
Використовуючи природні експерименти, Девід Кард дійшов висновків, які радикально змінюють погляди на важливі економічні питання. Традиційні переконання багатьох економістів і політиків про те, що збільшення мінімальної заробітної платні підвищує безробіття, а імміграція забирає робочі місця в місцевого населення, вважали догмами. Використовуючи природні експерименти, Девід Кард проаналізував вплив мінімальних заробітних плат, імміграції та навчання на ринок праці й отримав результати, які змушують переглянути вкорінені стереотипи. Він продемонстрував, серед іншого, що підняття мінімальної заробітної плати зовсім не обов’язково призводить до зростання безробіття. Також тепер відомо, що доходи громадян, які народилися в країні, можуть навіть зрости від нової імміграції, натомість іммігранти, які приїхали раніше, ризикують зазнати втрат.
Загалом відповідь на такі практичні запитання — одне з головних покликань економіки. Щоб досягати соціально-економічних цілей, необхідно добре розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Як імміграція впливає на рівень оплати праці й безробіття? Як торговельні квоти чи митні тарифи відбиваються на розвитку промисловості? Як боротьба з тіньовою економікою змінює темпи зростання ВВП? Як певні інститути впливають на економічне зростання? Від відповідей на такі запитання залежить якість економічної політики, а отже, й економічний розвиток і добробут. Але ж ми не можемо реалізувати набір альтернативних варіантів політик в однакових умовах і потім порівняти їхні результати. Природні експерименти якнайкраще стають тут у пригоді.
«Дослідження соціально значущих питань, які здійснив Кард, а також методологічні здобутки Анґріста та Імбенса продемонстрували, що природні експерименти — багате джерело знань. Їх дослідження суттєво покращили нашу здатність відповідати на ключові питання причинно-наслідкових зв’язків, що дуже корисно для суспільства», — заявив Петер Фредрікссон, голова Комітету з присудження премій у сфері економіки. Коментуючи рішення Комітету, його членкиня, професорка Ева Морк наголосила, що дослідження лауреатів «спричинили справжню революцію у способі здійснення емпіричних досліджень».
Читайте також: Ринок землі: буде, але не одразу (соціологія)
Важливо, що цьогорічна премія робить наголос на прикладному аспекті економічної науки, адже успішна економіка — насамперед соціальний проєкт. Ми можемо впливати на економічну реальність через інструменти й механізми державної політики. Цей підхід економічної інженерії, який передбачає «програмування» умов для досягнення певних соціально-економічних цілей, є практичним антиподом політики невтручання (Laissez-faire). І цьогорічна премія серйозно підсилює інструментарій економічної інженерії та Design Economics.
Також надзвичайно важливим видається те, що завдяки дослідженням цьогорічних лауреатів стверджується емпіричний підхід у соціальних науках. Його коріння можна простежити ще в легендарній книжці Фрідріха Ліста «Національна система політичної економії» («Das nationale System der politischen Ökonomie», 1841), яку Українська асоціація Римського клубу нещодавно видала українською мовою. І хоча цю книжку було написано 180 років тому, ідеї Фрідріха Ліста визначально вплинули на економічний успіх країн Європи, Азії й США та наразі є актуальними досі. Саме Ліст, відкидаючи ідеологію і догматику, започаткував особливу емпіричну традицію в економіці. Традицію, що ґрунтується не на абстрактних постулатах, а на глибокому дослідженні історії та реального контексту.
Читайте також: Фермери vs агрохолдинги
Сьогодні економісти потребують емпіричного підходу як повітря. Складність формул та абстрактність теорій не компенсують відсутності сенсів, зв’язку з реальністю та практичної користі. Фрідріх Ліст упевнено ствердив і на сотні років наперед укоренив емпіричний підхід в економіці. Цьогорічні лауреати премії пам’яті Альфреда Нобеля з економіки підіймають інструментарій цього підходу на наступний рівень.
І не виключено, що застосування цієї новітньої методології емпіричних досліджень в економіці допоможе Україні позбутися багатьох неоліберальних міфів і догм. Про те, що кредити МВФ приводять за собою іноземні інвестиції. Що без розумного протекціонізму та промислової політики можна розвинути власне виробництво. Що вільна торгівля приносить виграш країні зі слабкими виробничими можливостями. Що економіка може триматися на переказах заробітчан і сировинному експорті… У економістів в Україні попереду багато важливої роботи.