Такі листи від анонімних шахраїв, напевно, хоч раз отримував кожен. Фантастичні бізнес-пропозиції, прохання про термінову допомогу, повідомлення про виграш у лотерею або отримання спадщини від незнаного родича, навіть зізнання в коханні з першого погляду на фото у Facebook — усе це сюжети так званого африканського спаму. У багатьох такі листи викликають поблажливу усмішку: яким же безталанним дурнем треба бути, щоб вірити в дієвість цих примітивних вигадок? Але насправді анонімні шахраї чудово знають, що роблять. Абсурдність їхніх пропозицій — це фільтр, який дає змогу вийти на потрібну цільову групу. Шахрайські листи розлітаються по всьому світу сотнями тисяч, якщо не мільйонами, але відгукуються на них лише ті, кого спамери якраз і шукають. Якщо людина така легковірна, жадібна або просто тупа, щоб повірити в суперпропозицію з іншого континенту, отже, обікрасти її справді є шанс. А на решту одержувачів, 99% із яких просто відправляють спам до кошика, не варто гаяти час.
Читайте також: Україна потрапила ще до одного рейтингу найбільших спамерів світу
Іноді мені здається, що в жанрі африканського спаму пишеться й більшість партійних програм в Україні. Нездійсненні обіцянки, фантастичні прожекти, часто й сам стиль викладу — все в них буквально волає, що це якась дурня або просто обман, щоб «розвести лоха» на його голос. На дозвіллі погортав кілька програм. «Соціалізм в Україні — це сучасна ринкова економіка», — твердить партія «За життя». Чия здорова голова може вмістити цю приголомшливу сентенцію? Орвелл і Маркс плакали б, обійнявшись. «Заморозити тарифи та ціни» обіцяє Опозиційний блок, ніби ціноутворення — це як гра на балалайці: захочу — заграю «калінку-малінку», а захочу — вшкварю «камарінскую». Про публічну риторику годі казати. Деякі персонажі (на жаль, не лише з «ватного» табору) вже зараз підняли планку безпардонної брехні так високо, що й Бубка не перестрибнув би… Здавалося б, усе має бути з точністю до навпаки: на відміну від анонімних спамерів, публічним політикам слід плекати імідж чесних та відповідальних осіб, які викликають довіру в кожного. Невже вони такі тупі, що не розуміють очевидного? Тупі у великій політиці не тримаються, а от ми й справді розбираємося в ній не дуже добре.
Останніми роками голосувати ходять далеко не всі й вибори нерідко перетворюються на перегони між маргіналами. Щось подібне, напевно, буде й 2019-го, оскільки поточні рейтинги у всіх без винятку мізерні. Тому загітувати виборців — це лише половина справи: треба ще змусити їх прийти на дільниці. Змагатися за симпатії інтелектуалів і просунутої публіки немає сенсу: завоювати їх важко, а електоральний ефект буде невеликий. Їх небагато в принципі та й із дисципліною в них проблеми. Інша річ — «малі ці», спокушати яких є неабияким задоволенням: як не словами, то гречкою. А щоб намацати цю аудиторію, треба підійти до електорату впритул і волати йому в обличчя найтупіші слогани, які спадають на думку. Якщо рефлекторного відторгнення не виникне, вітаємо, ви саме той, хто нам потрібен! І нехай собі диванні політологи сміються у Facebook, зате на виборах можна буде розраховувати на консолідований електорат із браком критичного мислення та відпрацьованими рефлексами. Звичайно, між інтелектуалами й плебсом є величезний прошарок тих, хто не готовий копати глибоко, але й проковтнути програмні нісенітниці не може. Але їх на дільницю пригонять пошуки меншого зла, тож особливих мотивацій вони не потребують.
Читайте також: ТОП-10 країн спамерів
Зрозуміло, що насправді не все так похмуро. Проте метод африканського спаму таки працює: у декого політичне довголіття вже радше скидається на безсмертя. І це говорить про наше суспільство набагато більше, ніж про політикум. Політтехнологічна ефективність визначається здатністю отримувати максимальний результат за мінімальних витрат. І те, що мільйони українців готові повірити в «африканський спам», роздрукований на білбордах та в буклетах, свідчить про наше прагнення патерналістського дива. Про те, що можновладці в очах багатьох і досі мають напівбожественний статус: варто їм захотіти — і долар знов буде по вісім, мінімалка підскочить учетверо, а всі ми переселимось у казкові міста, роздруковані на 3D-принтерах. Власне, на це й спрямований африканський спам: притлумити наше відчуття дійсності, вибити з-під ніг землю, замакітрити голову та підштовхнути до неправильного рішення. Рішення, яке ми приймемо собі на шкоду, а іноді буває й так, що на загибель, — спитайте в тих, хто голосував на сепаратистському «референдумі» на Донбасі. Чи буває так, що брутальний популізм використовують вимушено, побоюючись, що інакше люди не зрозуміють? Можливо, у принципі, все. Але ж навіщо голосувати за тих, хто вважає громадян за недоумків?