"Команди кандидатів за морально-етичними якостями нічим не відрізняються"
.jpg)
Володимир Паніоттіо, Президент МКІС, професор, кандидат соціології Києво-Могилянської академії
У. Т.: Як ви оцінюєте результати виборів у Києві?
– Результати доволі очікувані. З несподіванок, яких не було в попередніх дослідженнях, можна назвати трохи вищий рейтинг блоку Литвина. Результати щодо Черновецького ми прогнозували. Одразу після реєстрації кандидатів передбачили, що супротивники Черновецького розділять між собою голоси. Власне, так і сталося. Всі, крім, можливо, Юлії Во- лодимирівни, ще на початку зрозуміли, що чинний голова переможе.
У. Т.: А високий результат блоку імені мера був для вас несподіваним?
– Він був менш очевидним, тому що, принаймні, на початку кампанії більше було в БЮТ, хоч і не набагато. Черновецький очолив перегони пердусім тому, що кандидати від інших партій змагалися між собою й тривала постійна боротьба між Президентом і прем’єром.
У. Т.: Як ви оцінюєте роботу соціологів перед виборами?
– Цього разу дуже багато озву- чено різних рейтингів. Але це не дослідження – більшість опитувань проводили не соціологічні центри, а такі собі медіа-фантоми. Центр «Оазис», центр «Група Форум» тощо. Після оприлюднення ними рейтингів, коли ми намагалися з’ясувати, хто вони, виявилося, що в ЗМІ, через які ті працювали, немає навіть інформації про цих людей. Ні адреси, ні часто навіть номера телефону. Тільки електронна пошта, десь на безкоштовному сервісі. Потім говорять про війну соціологічних центрів. Але це не так – Ірина Бекешкіна на одній із конференцій, де ми були разом, сказала, що немає ніякої війни – у кожного кандидата був такий фіктивний центр, який збільшував для нього дані. Мене особисто це розчарувало – я мав більш романтичне уявлення про того ж Катеринчука, наприклад. Те, що і в нього був якийсь фіктивний центр, означає: команда Катеринчука з морально-етичного погляду нічим не відрізняється від інших.
У. Т.: Низька явка виборців була очікуваною?
– Ми прогнозували явку 60%. У результаті помилилися на незначну величину. Взагалі, все менше людей приходять голосувати – це тенденція. У великих містах явка завжди менша. В цьому сенсі кияни – це люди, які раніше, ніж інші, розчарувалися у політиці чи більш зайняті, хоч спеціально ми це й не досліджували. Жителі великих міст просто цинічніше або реалістичніше ставляться до всього.
"Після виборів "помаранчевим" буде дуже важко об’єднатися"
.jpg)
Ілько Кучерів, директор Фонду "Демократичних ініціатив"У. Т.: Для вас результати виборів стали несподіванкою?
– Наші результати екзитполу співпадають з результатами підрахунку. Для мене зараз це головне. Щодо того, чи здивували нас результати – це питання до виборців. Явка дуже низька, фактично вибори підтвердили високий рівень розчарування виборців у політичних процесах.
У. Т.: Що саме зумовило роз- чарування?
– Воно виникло не тому, що вибори були непотрібні, а тому, що політики не запропонували нічого нового. В першу чергу, «помаранчеві» сили, які заварили всю цю кашу, не об’єднались. А виборці в Києві – це все ж таки переважно «помаранчевий» електорат. Я задоволений тим, що нам вдалося зробити, але розчарований розвитком ситуації і в Києві, і в Україні, тому що ці вибори – своєрідний тест на наступні вибори, на президентську кампанію. І якщо «помаранчеві» не об’єдналися зараз, то їм дуже важко буде об’єднатися незабаром. Це один із індикаторів, який ще раз підтверджує незрілість наших політиків.
Електорат Тимошенко нічим не відрізняється від електорату Черновецького
.jpg)
Євген Головаха, заступник директора інституту соціології НАНУУ. Т.: Прокоментуйте будь ласка, результати виборів.
– Я буду говорити, можливо, непопулярні речі. Всі коментарі зараз зводяться до того, хто з політиків що може втратити чи, навпаки, здобути за результатами цих виборів. Накопичити рейтинги, зробити собі плацдарм для виборів загальнонаціональних. Справді, всі аналізують вибори тільки так, а місто розглядають виключно як плацдарм. І ладні від цього міста залишити руїни під свої рейтинги та політичні преференції. Я вважаю, що яким би не був Черновецький, як би його не ображали, що би про нього не казали, яким би він дивним не був у своїх інтерв’ю, але за два роки його головування послідовне й неминуче знищення Києва як міста зі своєю неповторною красою, як міста, що має бути зручним для громадян, все-таки припинилося. Ось вам приклад – на вул. Гончара, де я живу, було два сквери, які минула влада віддала під забудову. Громадяни боролися, але вперше ми побачили, що будівництво припинилося, лише в останні два роки.
У. Т.: Може, це був такий перед- виборчий хід?
– Ні, це сталося ще рік тому. Я не знаю, яка точно тут роль Черновецького, хоча мені відомі схожі випадки і в інших районах. Всі забувають, що в місті треба жити, а не розглядати його як політичний плацдарм. По-друге, за два роки в мене в будинку жодного разу не траплялося ситуації, коли б не вивозили сміття. А до того це було звичною практикою. Тобто організацією життя міста все ж таки хтось займається.
Киян починають ображати, мовляв, вони не підтримали демократів. Не в тому річ. Кияни трактують місто не як плацдарм, а як місце, де можна жити. Тому це стало підставою для того, щоб не обирати людей, котрі ставляться до міста як окупанти, які думають, що з цього місця можна завойовувати далі. Кияни свого часу обрали нехай і поганого, але мера. Нехай поганий, але це самоврядування, й через чотири роки саме вони його переоберуть. Або вийдуть на площу й скажуть: «Більше не можемо – він знищив наше місто». Натомість збирається ВР і з незрозумілих причин ухвалюєрішення, що киянам потрібно переобирати голову. Чому депутати не поважають вибір людей на локальному рівні? Вони дуже багато розмовляють про самоврядування, ці наші великі демократи,але не дозволяють людям самим розв’язувати місцеві проблеми. Це теж певним чином уплинуло на результати голосування.
І, по-третє, я переконаний, що більшість корінних киян проголосували саме за Черновецького. Говорили, що це люди похилого віку, яких підкупили пайками. Так-от, я вам скажу: за даними дослідження, вікова структура електорату Тимошенко не відрізняється від вікової структури електорату Черновецького. В Кличка – так, за нього голосувала молодь. Я впевнений, що з-поміж прихильників Юлії Володимирівни більшість є вихідцями не з Києва, і їм певною мірою Київ байдужий. Мені здається, корінні кияни відчули, що знищення міста все ж таки трохи припинилося. Взагалі, політикам варто ставитися до міста як до місця, що має історичну, побутову, психологічну цінність для тих, хто в ньому мешкають. Тоді, можливо, будуть інші результати.
[607]
ПІДСУМКИ
ТИЖДЕНЬ ВИДІЛИВ ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КИЇВСЬКИХ ВИБОРІВ
Місцеві перевибори в Києві виявили низку тенденцій, які обов’язково відгукнуться в загальнонаціональному масштабі. Тиждень спробував їх підсумувати.
1) «Годування електорату» як шлях до успіху. Дві найрейтинговіші сили в Києві – БЮТ і Блок Черновецького – передусім воюють за голоси малозабезпечених. І продуктові набори, й різноманітні «додаткові соціальні виплати» виявилися ефективним методом мобілізації прихильників.
2) Розчарування в політиках. Низька явка (53%) і велика кількість «проти всіх» (3,1% – більше за прохідний бар’єр!) cвідчать про те, що навіть політично активним киянам немає кого обирати з наявних партій.
3) Крах пропорційної системи на місцевому рівні. Головна причина розчарування у виборах – громадяни не можуть висувати своїх кандидатів, незалежних від закритих партійних списків.
4) Політикам варто змінити рівень спілкування. Ще одна причина розчарування – жоден партійний діяч не почав серйозну розмову про «земні речі». Про управління територіальною громадою та її комунальною власністю, про допуск до участі в самоврядуванні тих, хто не мають столичної реєстрації.
5) Черновецький як мер України. Трі- умфальне повернення у владу робить «Космоса» політиком національного масштабу – такого собі незалежного від «партійних кланів» господарника.
6) Крах Луценка й НУ-НС. «Термінатор» не ліз за словом до кишені, але нічого не зробив конкретно, за що й поплатився. Провалився й НУ-НС як пропрезидентська сила. Ющенко самоусунувся від столичної кампанії, але відмову підтримати другий тур йому ще пригадають.
7) Ефективність рекламних технологій для «нових облич». Цілком віртуальні кампанії ГАКу й Блоку Катеринчука стали успішні. А якщо принцип «побільше рекламних майданчиків» спрацював у Києві, то чом би не спробувати його і в межах усієї країни?