Як нам відомо, люди змінюють ім’я або прізвище з багатьох причин, скажімо, вийшовши заміж (у цьому випадку ситуація інша), або щоб мати краще ім’я (наприклад, простонародне замінюють ім’ям з аристократичним звучанням), зрештою, щоб замести сліди за собою (тут відкривається широке поле для інтерпретацій). Сам фейсбук повниться мемів та коментарів щодо нової назви. Одне слово, результат такий, як у давньому прислів’ї: поміняли шило на мило.
У своєму виступі Марк Цукерберґ повідомив urbi et orbi, що нова назва Meta «допомагає збудувати метавсесвіт, де ми будемо гратися та спілкуватися в 3D. Ласкаво просимо до наступної епохи соціальної пов’язаності».
Коментатор британської газети The Guardian Сем Волфсон схарактеризував цю заяву так:
«Пан Цукерберґ зобразив картину метавсесвіту як чистого, добре освітленого віртуального світу, до якого входять, по-перше, з комп’ютерами, здатними створювати віртуальну й виразнішу реальність, а по-друге, з удосконаленими сенсорами на тілі, за допомогою яких люди можуть грати у віртуальні ігри, відвідувати віртуальні концерти, купувати віртуальні товари, колекціонувати віртуальне мистецтво, спілкуватися з віртуальними аватарами інших людей і відвідувати віртуальні робочі зустрічі».
Читайте також: Вартість
Багаторічний головний виконавчий директор компанії Google розповів газеті The New York Times:
«Усі, хто розводиться про метавсесвіти, говорять про світи, які задовольняють більше, ніж теперішній світ: ви багатші, миліші, красивіші, могутніші, швидші. Тож за кілька років люди вирішать проводити більше часу зі своїми датчиками в метавсесвіті. Світ стане більш цифровим, ніж фізичним. А це не найкраща річ для людського суспільства».
Тут можна поставити ще й інше запитання: чи спрацює цей задум? Певності, безперечно, немає, хоч я досить скептично ставлюся до того, що Facebook ― зі своєю гігантською бюрократією, головні досягнення якої в останнє десятиріччя полягали здебільшого в придбанні конкурентних застосунків або в копіюванні їхніх функцій, а не в розвитку власних ідей ― створить цифровий всесвіт, у який люди захочуть поринути й проводити там час. Популярність фейсбуку та інстаграму серед наймолодших користувачів швидко зменшується на користь тіктоку і снепчату.
Згідно з листопадовим дослідженням, проведеним групою компаній Piper Sandler, 81% підлітків використовує інстаграм, 77% – снепчат, 73% – тікток і тільки 27% досліджених відповіли, що й далі використовують фейсбук.
Але, зрештою, це не така вже трагедія, як узяти до уваги, що Facebook ― здебільшого рекламна платформа, а ми знаємо, що не підлітки мають бюджетні надлишки, а радше старші користувачі мережі, тож радше нам адресована більшість реклам, які з’являються на цьому ресурсі.
Коли 17 років тому фейсбук штурмом удерся до наших помешкань, він анітрохи не зацікавив мене. Приблизно на початку другого десятиріччя двотисячних років дружина створила там мій перший акаунт і, зрештою, кілька років керувала ним, регулярно запитуючи: «А такого-то треба брати до твоїх друзів?». Коли список друзів перевищив дві сотні, а я до того ж став постійно жити в Торонто, фейсбук став для мене засобом щоденного користування й контакту з давніми знайомими в кількох країнах, де я колись жив. Минуло ще кілька років, і я став приймати до грона «друзів» людей, яких не знав особисто, і відтоді насилу дійшов до приблизно 2000 фейсбукових «друзів». Я мало присутній чи радше не присутній в обмінах думками, але від 2016 року регулярно публікую на сторінці посилання на мою щотижневу статтю в Тижні. Однак моя дружина й донька вважають, ніби я став залежним від тієї платформи та проводжу надто багато часу, дивлячись, що відбувається в моєму фейсбуці. У цьому твердженні є трохи правди, хоча менше, ніж можна підозрювати, але кожен алкоголік вважає, що він аж ніяк не пияк, а тільки від часу до часу перехиляє келишок.
Читайте також: Дилема
Пан Цукерберґ, як не брати до уваги заявлену амбівалентність, хоче лишитися в пам’яті людства радше як технологічний візіонер, а не як злочинець, котрий нищить демократію. Він стверджує, що не бажання втекти від обтяжливого багажу компанії мотивувало його до зміни назви Facebook. Але ж токсичний імідж Facebook мав реальні наслідки: деморалізував багатьох працівників компанії та заважав приймати на роботу нових талановитих працівників і зберігати їх у штаті.
«Але метавсесвіт Facebook було б хибно списати лише як маркетингові хитрощі або стратегічний хід, який має надати компанії більшу перевагу над конкурентами. (Хоча це так в обох випадках.) Якщо задум спрацює, метавсесвіт пана Цукерберґа ввійде в нову еру домінування, яка поширить вплив Facebook на цілком нові типи культури, комунікацій і торгівлі. А якщо ні, його запам’ятають як відчайдушну й дорогу спробу зробити футуристичну підтяжку геріатричній соціальній мережі, відвернувши увагу від нагальних соціальних проблем. Кожну з цих можливостей варто сприймати серйозно», ― написав у газеті The New York Times Кевін Руз.
Чи справді когось обходить, як Цукерберґ називає Facebook? Він, напевне, і далі діятиме так само, попри назву, яку матиме підконтрольна йому корпорація.
Як залежний індивід, я чудово розумію, що втекти від Facebook неможливо, а його творець має знати про це найкраще від усіх. Проте мене засмучує, що нова забавка пана Цукерберґа намагатиметься перешкоджати людям давати раду зі своїми щоденними приземленими проблемами й натомість пропонує їм розраду у фальшивій дійсності «метавсесвіту», яку організує фірма Meta давньої (і то назавжди) компанії Facebook.