Убитий наприкінці минулого тижня міський голова Феодосії Олександр Бартєнєв став п'ятим мером, який загинув у Криму за останні три роки. Убивці залишили без керівників курортні селища Новофедорівка та Сімеїз, розстрілявши мерів Олега Колодяжного та Кирила Костенка. А селищні голови Малого Маяка під Алуштою (Леонід Малик) і Веселого біля Судака (Ігор Юшко) наклали на себе руки за загадкових обставин.
У ніч на 27 липня біля під'їзду власного будинку з обрізу мисливської рушниці застрелили голову міськради Феодосії Олександра Бартєнєва. Якщо згадати пару десятків колишніх керівників населених пунктів, які сидять у в'язниці або доводять свою непричетність до порушених проти них кримінальних справ, можна сказати, що посада мера стала в Криму однією з найнебезпечніших. Опозиційні політики та експерти стверджують, що таким чином «донецькі» та «макіївські», які керують Кримом, прибирають незручних міських і селищних голів, які їм заважають. Правоохоронці жодного зв'язку між смертями мерів не відзначають.
Перший постріл
Уранці 29 червня 2010 року в Саках було спекотно. Звичайний вівторок. Приблизно о пів на восьму зі свого під'їзду п'ятиповерхівки вийшов селищний голова Новофедорівки (невеликого селища на березі Чорного моря біля Сак) Олег Колодяжний. На восьму він поспішав до селищної ради на оперативно-господарську нараду. Мер устиг сісти у свою «Ладу» 15-ої моделі, коли з ним порівнявся мопед. Спритним рухом водій мопеда дістав з чохла тенісної ракетки автомат Калашникова і випустив весь магазин по машині мера. Колодяжний загинув на місці.
34-річний селищний голова Новофедорівки був кісткою в горлі для багатьох. Він виганяв торгівців-нелегалів з набережної та пляжу, відмовлявся розбазарювати курортну землю, та ще й був членом опозиційної партії «Наша Україна». Йому постійно погрожували, а за півтора року до вбивства на Колодяжного напали двоє. Мер якийсь час провів у лікарні. Убивство селищного голови зумовило резонанс – на місце розправи з'їхалося все керівництво кримської міліції, десятки журналістів, але великою несподіванкою не стало. Мало хто міг припустити, що вбивство Колодяжного – лише початок низки загадкових смертей керівників кримських курортних міст і селищ.
Розстріл перед відеокамерою
Вранці 26 лютого цього року очільник кримської міліції Михайло Слєпаньов був у Сімеїзі. Шептався про щось із прокурором Криму В'ячеславом Павловим, дивлячись на розстріляний чорний Mercedes Gelandewagen. Машина стояла біля селищної ради, навколо працювали правоохоронці – експерти знімали відбитки, шукали інші докази. На місці водія був мер Сімеїза Кирило Костенко. Убивця дочекався, поки той припаркується і відчинить двері, випустив у нього цілий магазин з автомата Калашникова та зник на «копійці».
Розстріл мера зафіксувала камера відеоспостереження біля селищної ради. Відео швидко потрапило в інтернет і набрало сотні тисяч переглядів. Однак зачіпок для правоохоронців убивця залишив мало. Стріляв він, тримаючи автомат у поліетиленовому пакеті – на місці розстрілу селищного голови не залишилося жодної гільзи. Машину спалив за кілька кілометрів від місця розправи. Версії вбивства Костенка такі самі, як і розправи над Колодяжним: комерційна, земельна, політична. Убивство теж залишається нерозкритим. Хоча кримські правоохоронці стверджують, що з'ясували ім'я вбивці, але повідомляти громадськості його не стали. Нічого не чути і про можливих замовників розправи.
Мери–самогубці
Між убивствами Олега Колодяжного та Кирила Костенка були ще дві загадкових загибелі керівників курортних селищ. 25 лютого 2011 року в лікарні Судака загинув селищний голова Веселого Ігор Юшко. За офіційною версією, він застрелився з дробовика. Однак у справі є кілька нестиковок. За неофіційною інформацією, передсмертну записку написано нерозбірливим почерком. Застрелився Юшко не вдома, а в невеличкому лісі, у своєму автомобілі. Причина самогубства – мер не зумів пережити смерть батька. Дуже дивно, якщо врахувати, що після загибелі Юшка сиротами залишилися троє його дітей
Але проблеми в нього, справді, були. Судився за пляж Веселого з одним з приватних підприємців, заважав планам дуже впливової в Судаку людини розвивати в селі свій бізнес. А ось правоохоронці нічого підозрілого у загибелі мера не знайшли. Винесли вердикт – самогубство. Справу закрили.
Так само закрито справу про самогубство голови Малого Маяка (селища під Алуштою) Леоніда Малика. 25 листопада 2012 року він випав з вікна третього поверху Республіканської лікарні імені Семашка. Останні півроку життя для мера виявилися непростими. Прокуратура Криму звинувачувала його в розбазарюванні дорогої курортної землі. Малика усували від посади. Він боровся, повернув собі крісло мера. Потім його затримали, спробували помістити до психіатричної лікарні. Лише після втручання колишнього омбудсмена Ніни Карпачової його перевели в лікарню імені Семашка в Сімферополі. Лікарі поставили діагноз: невроз. А через кілька днів він раптом вистрибнув з вікна.
У спину з дробовика. За «барсетку»?
У ніч на 27 липня цього року невідомий з обрізу рушниці вистрілив у спину мерові Феодосії Олександрові Бартєнєву біля під'їзду його будинку. За його життя майже добу боролися сімферопольські медики. Поки місто святкувало свій день народження, мерові зробили три дуже складні операції. Однак врятувати його не вдалося. Шрот зачепив легеню, і лікарі не зуміли зупинити внутрішню кровотечу.
Начальники кримської міліції та прокуратури на місце замаху цього разу не приїхали. На ранок після події Михайло Слєпаньов відрапортував: мера Феодосії застрелили за «барсетку». Убивство класифікували як грабіж. Згодом спливла дещо дивна обставина, пов’язана зі знаряддям вбивства – обріз, з якого стріляли в Бартєнєва, за версією кримських правоохоронців, зник свого часу з базу речових доказів Тернопільського УМВС, однак тамтешня міліція змогла знайди докази, що ця зброя ніколи в них не зберігалася.
Правоохоронці не ставлять загибелі кримських мерів в один ряд. Щодо кожного провадили окреме провадження.
«Не думаю, що варто пов'язувати всі ці вбивства, – каже кримський проросійський політик і бізнесмен нардеп Лев Миримський. – Не хочеться навіть думати, що в них може бути один замовник. Але те, що вони пов'язані з господарською і професійною діяльністю мерів – це точно. Як можна намагатися ці вбивства списати на побутові злочини? Усе це відбувається через те, що в нас дуже погано працюють правоохоронці. У 90-ті було гучне вбивство віце-прем'єра Криму Сафонцева. Але так масово мерів чи інших чиновників не вбивали. Було бандитське свавілля, і розправлялися переважно з бізнесменами. А зараз у нас «чиновницько-ментівське» свавілля. Головні бізнесмени – чиновники. Ось і маємо такий результат».
Якщо згадати про мерів Алушти Володимира Щербину, Алупки Андрія Харитонова та Віктора Толстогана, селищного голову Лівадії Анатолія Мамикіна, Миколаївки – Андрія Сергєєва, які в різний час побували або досі перебувають у в'язниці; якщо згадати про кримінальні справи, порушені проти колишнього мера Ялти Олексія Боярчука, екс-голови Коктебеля Олексія Булиги, про недавнє затримання голови Орджонікідзе Максима Дубініна, можна впевнено сказати, що посада голови населеного пункту на кримському узбережжі Чорного моря – найнебезпечніша робота на півострові.
«У в'язниці перед місцевими виборах 2010 року саджали неугодних мерів, – розповідає Миримський. – Щоб вони не брали участі у виборах. Потім почали боротися зі своїми. Ось Боярчука з Ялти зняли. Він сам пішов. А не пішов би – сів би. Я не виключаю, що в цих мерів були помилки в господарській діяльності. Але в нас є мер Сімферополя Віктор Агєєв, наприклад. Ось я порахував, що він років на 25 в'язниці вже «напрацював». Але його ж не чіпають.».
А поки похорони й арешти мерів у Криму тривають, кажуть, за посаду феодосійського голови вже почалася неабияка боротьба всередині Партії регіонів.