Маніпуляційна, бо ці люди змішують масштабне питання (маємо ми майбутнє в багатосторонніх організаціях, які живуть і працюють за правилами, чи ні?) з дрібним (чи приведуть переговори прем’єр-міністра про зміну статусу Британії в ЄС до кардинальних змін?).
Вочевидь, не приведуть. Якщо ми справді лишаємося в ЄС, то кілька дрібних змін у наших відносинах із єврозоною або право скасовувати податкові пільги для мігрантів з інших країн ЄС навряд чи має велике значення. А вдаючи, що це не так і що переговори про зміну нашого статусу важливі, прихильники Британії в ЄС вносять в аргументацію ноту нечесності. Виборці відчувають, що в згаданому питанні багато брехні, й дедалі більше дратуються.
Нагнітання паніки теж не найкращий спосіб здобути перемогу. Основний меседж кампанії «залишенців» такий: вихід із ЄС матиме катастрофічні наслідки для Британії та призведе до втрати робочих місць і зменшення прибутків. Якоюсь мірою ц е впливає на виборців, але вони не люблять негативу, надто перебільшеного. За версією табору, який роздуває паніку, Велика Британія слабка й приречена на крах. Тому надія тільки на ЄС. Це нісенітниці, бо йдеться про велику державу з неабиякою силою. Вона здатна пережити навіть самозаподіяну шкоду від виходу з ЄС.
Натомість референдум краще проводити на позитивній ноті: говорити, що Велика Британія має бути одним із провідних членів ЄС і що коли ми лишимося, то маємо всі шанси забезпечити реальні реформи, а не поверхові, за які агітує Кемерон.
Читайте також: Думки про майбутнє
Колись із британської політики в ЄС кепкували, називаючи її «англосаксонською» (термін неточний та образливий). Зате впродовж десятків років у європейському клубі панувала концепція дирижизму: держава збирає великі податки, виділяє чималі субсидії, керує та контролює. Нічого доброго з неї не вийшло, і нині ця концепція не в моді. Більшість європейських країн, надто нові члени ЄС із півночі та сходу, виступають за лібералізацію, відкритість і конкуренцію. Британська динамічна економіка, порівняно обмежене й чесне державне управління та здебільшого успішна політика інтеграції іммігрантів можуть багато в чому стати прикладом для наслідування всієї Європи.
ЄС змінюється так, що ми маємо тому радіти. Якщо взяти до прикладу Третій енергетичний пакет, то це тріумф лібералізації ринку, що завдає удару по корумпованій і схильній до зловживання своїм становищем бізнес-моделі Газпрому. Європейська комісія почала спрощувати власні підходи до регулювання.
Однак зробити належить ще чимало. Не останній пункт тут — поширення спільного ринку, зокрема на електронну торгівлю та послуги. Інший важливий крок — Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТІП), яке забезпечить зниження митних тарифів у торгівлі, уніфікацію стандартів, збільшення кількості робочих місць та економічне зростання по обидва боки Атлантики.
Такі зміни більш ніж сприятливі для Великої Британії. Та замість того, щоб узяти на себе лідерство в їх просуванні та реалізації, ми змарнували кілька років, ображаючись і пасучи задніх. І саме в той момент, коли в нас нарешті з’явилися справжні союзники.
Читайте також: ЄС: шви розходяться
Позитивна тональність у кампанії до референдуму стосується не тільки самої економіки. Ідея співпраці країн для вирішення спільних проблем і, як наслідок, добровільної передачі частини суверенітету дуже шляхетна. Обмеження національного егоїзму, зарозумілості та бажання короткострокових здобутків заради масштабної мети на тривалішу перспективу — неабиякий моральний вчинок. І сьогодні весь цей принцип опинився під загрозою через демагогів, які возвеличують значення нації (або й гірше — етносу) та вбачають небезпеку в іноземцях.
Якщо британці проголосують за те, щоб лишитися в Європейському Союзі, це підкреслить їхню відмову від такої малообіцяючої путіністської перспективи. Позитивне рішення стане для нас трампліном для повернення до європейської дипломатії, від якої ніколи не слід було відвертатися.
Я не люблю референдуми: вони підривають парламентську демократію, що є одним із найбільших надбань Великої Британії. Та коли вже цього не уникнути, хочу перемогти, проте за допомогою правильних аргументів.