Важко знайти країну, в якій би не критикували систему охорони здоров'я за погане обслуговування пацієнтів, великі витрати, зловживання або навіть корупцію. Реформування медичного обслуговування перетворилося на світове захоплення.
Багато критики лунає на адресу охорони здоров’я Сполучених Штатів. Ця країна витрачає на медицину найбільше у світі — близько 15 % ВНП. Однак федеральне підпорядкування мають лише 5 % медичних установ. Всі інші: або взагалі приватні, або регулюються на рівні штатів, в кожному з яких своє законодавство та стандарти. Все це створює величезну плутанину. У США обов’язкове медичне страхування поширюється лише на пенсіонерів та працюючих. Тобто 15 % населення цією системою не охоплені. Страховка забезпечує мінімальний рівень невідкладної допомоги. За все інше потрібно платити, або мати додаткову страховку в приватних компаніях. Найгірше почуваються безробітні та мігранти: якщо немає страховки, лікарі можуть відмовити у наданні медичної допомоги. Водночас шалені бюджетні гроші витрачаються за системою грантів — надаються приватним медичним установам або організаціям, і на думку фахівців не завжди витрачаються ефективно. Часто фінансуються дослідження, які потім не знаходять практичного застосування.
Медичній системі Великої Британії дістається за надмірний бюрократизм та централізацію. У цій країні діє державна медицина, більшість витрат — до 90 % — фінансується із загального бюджету. Лікарні отримують кошти відповідно до кількості закріплених за ними пацієнтів (практично як у нас — за територіальним принципом), а потім укладають угоди з лікарями на місцях. Останні надають первинну допомогу. Уся медицина централізована, має громіздке управління і нині знаходиться у стадії реформування. Лікарів звинувачують у тому, що вони часто прописують пацієнтам процедури, які не потрібні. Тому акцент робиться на покращення саме управління лікарнями і витратами коштів. Втім, для підданих Сполученого Королівства медицина і надалі залишатиметься безкоштовною.
Довгий час медична система Німеччини була взірцем для європейських країн. Тут діє солідарна система державного медичного страхування. Внески сплачуються залежно від доходів, а послуги надаються відповідно до захворювання. Гроші розподіляють численні страхові каси, об’єднані територіально або за галузями. Однак ці кошти закріплені не за лікарнями, а за пацієнтами. Хворий може звернутися до будь-якого лікаря, навіть приватного, і отримати безоплатну допомогу. Рецептурні ліки теж безкоштовні. Діяльність страхових кас, лікарів і медичних установ дуже регламентована, держава контролює тарифи на ліки та послуги.
Зловживання на рівні лікаря в Німеччині практично не можливі. Однак міжнародна антикорупційна організація “Transparеncy International” підозрює, що корупція і зловживання розвиваються по лінії “страхові каси — виробники препаратів та медобладнання”. Останні завищують вартість своїх виробів, а страхувальники закривають на це очі. До речі, схожі підозри “Transparеncy International” висловлює і на адресу США.
Навіть у Канаді, чия медична система визнана найкращою у світі, виникли проблеми. Гарантії безкоштовного медичного обслуговування розповсюджуються на застраховані види послуг. Пацієнти сплачують лише окремі медичні послуги, що не забезпечуються державою. Однак за недостатнього бюджетного фінансування канадці зменшують витрати на медицину. В першу чергу скоротили кількість лікарень, медперсоналу та їхні заробітні плати, у зв’язку з цим у медичних закладах виникли довжелезні черги.
У соціалістичному Китаї, де донедавна всі медичні послуги надавалися виключно на платній основі, швидкими темпами впроваджують медичне страхування. До 2010 року новою системою планують охопити близько 80 % сільських жителів — ця категорія населення є найчисельнішою і найбіднішою. У медичних закладах поєднуються як традиційна китайська медицина, яку в нас називають нетрадиційною, так і сучасна класична медицина. Пацієнт сам може обирати, до якого лікаря звертатися. Та головна проблема — відсутність коштів на оплату. Наприклад, перед операцією пацієнт або його рідні мають внести заставу — 2000 дол., що перевищує кілька річних заробітних плат трударя із глухої провінції. Доведені до відчаю бідняки нерідко влаштовують стихійні протести проти подорожчання медичних послуг. Місцева поліція завжди жорстко реагує на підрив соціалістичних устроїв Китаю.