Корупція у медицині на думку експертів-юристів не співпадає із законодавчим визначенням цього явища. Лікар, який вимагає і бере хабарі від хворих, згідно із Кримінальним кодексом, як це не парадоксально, — не хабарник.
«Людину можна звинуватити в хабарництві, лише тоді, коли вона використовує для отримання незаконної винагороди організаційно-розподільні можливості, — пояснює речник Генеральної прокуратури України Олексій Бебель. — У лікаря такі можливості з’являються тільки тоді, коли він дає лікарняні». У Кримінальному кодексі вдосталь інших статей, які регламентують правову відповідальність медичних працівників. Щоправда, кримінальної відповідальності за вимагання та отримання незаконної винагороди спеціально для лікарів ККУ не передбачає.
Натомість у ньому передбачена відповідальність медиків за ненадання хворому допомоги (ст. 139) та неналежне виконання ними своїх обов’язків (ст. 140). У першому півріччі цього року, як повідомляють в МВС та ГПУ, було порушено «аж» 6 кримінальних справ за 139-ю статтею та 48 — за 140-ю. Загалом же, починаючи з 2001 року, за цими статтями порушувалося 69 (ст. 139) та 338 (ст. 140) кримінальних справ. Та ще рідше «справи лікарів» доходять до логічного завершення. Наприклад, минулого року було порушено 7 кримінальних справ за ст. 139, засуджено лише 1 людину, за ст. 140 порушувалася 81 справа — покарано 7 осіб.[382]
Варто зазначити, що законодавством передбачено відповідальність за вимагання та отримання незаконної нагороди взагалі — ст. 354 (максимальне покарання — позбавлення волі терміном до 3 років). Однак, скільки працівників саме медичних закладів було покарано за такий злочин, ані прокуратура, ані міліція повідомити не змогли, посилаючись на відсутність на стільки детальної статистики.
З іншого боку, пересічні громадяни, схоже, змирилися зі станом речей. Чи, може, втомилися обурюватися. «Скаржитися на побори в лікарнях до нас приходили лише кілька разів, — розводить руками керівник «Комітету протидії корупції та організованій злочинності» Андрій Осіпов. — Та їх обурював не сам факт вимагання хабара, а його сума».
Правозахисники вважають, що медична корупція, як і корупція взагалі, — це наслідок політики, яку проводять національні еліти. «Вони не дають нормального фінансування і закривають очі на проблему», — пояснює Андрій Осіпов. У таких умовах не варто сподіватися на правоохоронну систему. «Чиновник, який працює в контрольних та правоохоронних органах, живе в тих само умовах (що і лікар — Прим. авт.): із маленькою зарплатою і тому подібне, — каже Осіпов. — У цьому мовчазному болоті відбувається збіг інтересів».
Анонімні джерела в правоохоронних органах розповідають, що в 1990-х роках медицина, як і будь-яка інша фінансовоємна галузь громадського життя, знаходилася під впливом організованої злочинності. Чиновники були тісно пов’язані з кримінальним світом, а приватні клініки, як і решта бізнесу, змушені були платити бандитам за «дах». Наприклад, свого часу на території однієї зі столичних лікарень знаходилася «штаб-квартира» кримінального авторитета Авдишева, нині покійного. У 2006 році головний лікар цього шпиталю (з етичних міркувань його прізвище ми не називаємо) був затриманий з санкції слідчого ГПУ з особливо важливих справ Галини Климович. Його підозрювали у причетності до вбивства колишнього офіцера міліції у 1994 році. До речі, саме вбивство було скоєне на території ввіреної підозрюваному лікарні. Невдовзі Климович відсторонили від справи, а з головного лікаря обвинувачення зняли. Можливо, тому що підозрюваний насправді невинний. Хоча, не виключено, що причина — високі зв’язки медика. Адже восени 2006 року в кулуарах Парламенту його згадували як можливого міністра охорони здоров’я. [383]
ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ
Здоров’явлади за ціною епідемій
Бюджетом 2007 року передбачено
Медичне обслуговування народних депутатів України та керівного складу органів державної влади: 150 000 000 грн.
Модернізація клінічної лікарні «Феофанія»: 130 000 000 грн.
Заходи щодо боротьби зі СНІДом,туберкульозом і раком: 395 626 900 грн.
Субвенція на сільську медицину: 100 000 000 грн.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Юрій Макаров
шеф- редактор
Американці мають гарне прислів’я: «Не узагальнюй». Словосполучення «корумпована медицина»звучить надто загально, щоби побачити деталі, а в них, як відомо,може ховатися і диявол, і янгол. Цесловосполучення не передбачаєнаявність такої «деталі», як хірург лікарні швидкої допомоги Володимир Н., який витягнув мене з тогосвіту, перервавши свій вихідний наприроді (до речі, перший і єдинийза два тижні). Ані молодого дільничого, як це тепер називають, «сімейного лікаря» Яну М., яка післядев’яти років навчання та п’ятироків стажу отримує 410 гривеньщомісячної платні. Ані медсестри зМаріуполя Ольги Г., яка чергує всвоїй лікарні по дві зміни, бо персоналу, як завжди, бракує, і хтось маєчергувати, до того ж роботу своюОля любить і не має наміру міняти(усі персонажі справжні).
Можна і треба викривати продажну медицину й продажних медиків, але не варто забувати, що ціймедицині, хай там як, інколи вдається когось вилікувати, а когось іврятувати — після всього, що ми знею зробили. Мабуть, немає в нашій країні галузі, де б не давали йне брали хабарів. Тут, принаймні,час від часу є за що. Я сам знаю десятки випадків, подібних до тих, якіописано в попередній статті, колирука сама шукає пістолет. Але я бачив, як нейрохірург Віктор Л. готувався до надскладної операції набомжі, ніяк не здатному «віддячити» ні тепер, ні згодом. Люди різні, й ображати всіх — це ображати себе.
Наша медицина — прокляття,яке однаково висить і над тими, хтоззовні, й тими, хто всередині неї.Вона склалася не сьогодні. Тридцять років тому лікарям так самоносили коньяк і парфуми, квиткина гастролерів і, звісно, конверти, конверти, конверти. Відтоді, можливо, змінилися якісь зовнішні прикмети, але правила гри залишилисяті самі. Тільки тоді червоніли та боялися ОБХСС (економічна міліція),тепер не бояться нічого. Я не знаю,що гірше, цинізм чи лицемірство. Треба міняти успадковану систему,яка деморалізує та розбещує всіх,хто в неї потрапляє. У тім-то й річ, що не всіх. Принаймні, не всіх однаково.
