За роки незалежності, коли екс-партноменклатурники й новоспечені бізнесмени завершили накопичення первинного капіталу, сформувався цілий клас нащадків можновладців, які вже давно забули, що таке закон і елементарні норми моралі. Їх прийнято називати «мажорами». Це слово означає спосіб життя й невиліковну хворобу. Її носії зневажають правоохоронну систему, бо вона працює на них, плюють на решту громадян, бо то для них обслуговуючий персонал, холуї. Вони чавлять простих людей на дорогах, стріляють по них, б’ють. Та коли наражаються на хвилю громадського обурення, тікають, підібгавши хвоста, світ за очі.
«Подвиг» депутата Ландіка
У ніч на 4 липня син депутата Верховної Ради від правлячої партії Володимира Ландіка 37-річний Роман у луганському ресторані «Баккара» прилюдно побив 20-річну фотомодель Марію Коршунову. Свідки кажуть, усе через те, що не відреагувала на його залицяння. Пікантності ситуації додав той факт, що сам Роман Ландік одружений і є депутатом тамтешньої міськради від тієї-таки Партії регіонів. Після зустрічі із захмелілим «мажором» дівчина потрапила до неврологічного відділення лікарні зі зламаним носом, пошкодженим хребтом і струсом мозку. За версією Ландіка, вона сама винна, тому що «била посуд у ресторані».
Усі сумніви щодо обставин пригоди розвіяло відео з камер спостереження, яке одразу потрапило до інтернету. Навряд чи цей інцидент набув би такого широкого розголосу, якби не вкрай погані стосунки Ландіка-старшого з керівництвом луганської міліції. Тому розвиток подій навколо цього інциденту зовсім не типовий. Проти бешкетника блискавично порушили кримінальну справу за статтею «Хуліганство». Генпрокурор Віктор Пшонка запевнив, що бере розслідування під особистий контроль, а президент пообіцяв «швидку справу».
«Відразу після інциденту в «Баккарі» до міліції надійшли дві заяви – від побитої дівчини й від самого Романа Ландіка, який скаржився, що та побила його, – розповіла Тижню Тетяна Погукай, речник міліції Луганщини. – Ландікові було надано медичну допомогу, але від госпіталізації він відмовився. Зараз він не відповідає на дзвінки слідчого, не реагує на повістки з вимогою з’явитися для надання показів. Обвинувачення йому не пред’явлено, бо він переховується. Потерпіла дівчина досі в лікарні. Медики кажуть, стан задовільний. Її охороняє спецпідрозділ «Грифон» (спеціалізується на захисті учасників судових процесів. – Ред.)».
Роман Ландік утік у Росію, проте рука закону дотягнулася до нього й там, і зараз він чекає в ростовському СІЗО на екстрадицію до України.
Представники луганської богеми, що зіштовхувалися з Ландіком-молодшим у розважальних закладах, позаочі його характеризують як «наркомана» і «психопата». У міліції в неофіційних розмовах зізнаються, що цей громадянин – справжній головний біль для правоохоронців. У тамтешньому клубі «Гараж», як писала місцева преса, Ландік-син разом із поплічниками влаштував справжню бандитську «малину» з бійками та зґвалтуваннями. В інтернеті й зараз можна знайти фото диких оргій із цього сумнівного закладу. Джерела в МВС стверджують, що від 2004 року на Романа надходили численні заяви про побиття, проте вельможний батько весь час його «відмазував». За інформацією з відкритих джерел, кілька років тому Ландік-молодший нібито на смерть збив пішохода і втік із місця пригоди. Згодом буцімто до міліції прийшов чолов’яга, який заявив, що за кермом машини-вбивці був він і дістав покарання замість Романа Ландіка.
Марія Коршунова, яку побив депутат, про себе пише в соцмережах, що підробляє фоторедактором, захоплюється модельним бізнесом. Наразі вона неохоче коментує випадок. Поки юнка лікується, в інтернеті вже почалася кампанія з її цькування – на деяких сайтах з’явилися її фото в оголеному вигляді з брудними коментарями. Батько Ландіка сам є медіа-магнатом обласного рівня – володіє місцевою газетою, двома радіостанціями й телерадіокомпанією. Після пригоди він спочатку називав ЗМІ «продажними і брехливими», а свого сина «святим». Згодом змінив платівку й визнав, що «погано виховав» спадкоємця.
Роман зробив йому ведмежу послугу. Адже тільки-но вщух скандал довкола Ландіка-старшого, який теж не вирізняється вишуканими манерами. 12 березня цього року в Луганську інспектор ДАІ Олексій Косяков наважився зупинити автомобіль нардепа-регіонала, який мчав на шаленій швидкості. Вражений таким «нахабством» даішника той начебто наказав своєму охоронцю, сиплючи лайкою, прибрати міліціонера з дороги. Здоровань завдав інспекторові кілька ударів. Після цього випадку в інтернеті з’явився аудіозапис розмови, де голоси, схожі на керівника Луганської ДАІ та депутата Володимира Ландіка обговорюють цю подію і останній каже про дорожніх інспекторів: «Я буду ездить с милицейской охраной, п…дить и просто давить их». Потерпілий чимало часу провів на лікарняному ліжку й мало не був звільнений із лав правоохоронних органів.
Труднощі педагогіки
Відомий лікар-психіатр і правозахисник Семен Глузман вважає, що «мажорство» – наслідок украй кепського виховання. «Поведінка дітей багатіїв на вулиці й за кермом насамперед відповідає поведінці, яку насаджували в сім’ї, – каже він. – Батько й мати можуть бути цілком нормальні, але дуже м’які стосовно дітей. Якщо змалку було дозволено облаяти або вдарити покоївку чи охоронця, які обслуговують родину, потім, коли діти дорослішають, з’являються прояви тієї самої агресивної поведінки господарів життя в суспільстві. До речі, в Європі та США випадки класичного «мажорства» поодинокі. В тих країнах панує зовсім інша традиція виховання людей. Навіть якщо це сім’я мільярдера, дитина після школи йде в університет, але живе не у тата в маєтку, а в загальному гуртожитку. Зазвичай самотужки заробляє собі на життя».
Навіть у родині британських монархів заведено, щоб спадкоємці престолу служили в армії, мешкали в казармі й воювали в гарячих точках за інтереси Сполученого Королівства.
Соціальний психолог Олег Покальчук переконаний, що специфіка явища «мажорства» криється у характері демонстрації своїх широких можливостей іншим. «Що молодша особа, то примітивніший цей показ, – пояснює він. – У «мажорів» немає юнацького максималізму, бо він характерний для людей із принципами. А в них немає принципів, і живуть вони у своєму закритому середовищі. Причина виплеску за межі «тусовки» – наркотики або алкоголь. У людини їде дах і вона починає «чудити» або в розважальному закладі, або за кермом».
Недоторканні
«Коли щось накоять діти можновладців, то і слідчий, і прокурор, і суддя підходять до справи по-особливому, – зазначає Юрій Василенко, колишній суддя Апеляційного суду Києва, а нині адвокат. – Правоохоронці навіть не беруться без «відмашки» керівництва порушувати кримінальну справу проти «мажора». Хоча за кожного зручного випадку вони не втомлюються повторювати, що слідчий – процесуально незалежна фігура».
За словами фахівця, у кращих випадках від рідних жертви відкуповуються і справу спускають на гальмах. У найгірших – потерпілих роблять винуватцями злочину. В практиці Юрія Василенка була така справа: він захищав тракториста Олександра Кучу з Канівського району, в якого кілька разів вистрелив із пістолета суддя Дарницького райсуду Києва Євген Вовк. «Незважаючи на явні ознаки складу злочину в його діях, справу порушили проти мого підзахисного, який досі ходить із кулею в тазу, – каже Василенко. – Потім Кучу нашвидкуруч засудили, дали умовний термін. До того ж на кожне засідання Вовка супроводжували охорона й особисто районний прокурор».
Коли «мажор» скоїв ДТП, в нього, як каже екс-суддя, ще більше шансів уникнути відповідальності. «За рахунок фальсифікацій автотехнічних експертиз та підставних свідків викручують справу так, ніби за-
гибла людина сама винна, – продовжує Юрій Василенко. – Під час скоєння злочинів, пов’язаних із хуліганськими діями, потерпілого можуть звинуватити в тому, що це він спровокував конфлікт. Ось, наприклад, в останньому випадку із сином депутата Ландіка на відео видно, що дівчина б’є його склянкою по голові. Не сумнівайтеся, цю обставину повернуть проти неї, мовляв, вона перша завдала йому ушкоджень».
Колишній суддя впевнений: ситуація зміниться тільки тоді, коли закон справді буде один для всіх і діятиме принцип невідворотності покарання за злочин, хоч би хто його скоїв.
Криваві нащадки «еліти»
Дмитро Чернушенко, син голови Апеляційного суду Києва
7 липня цього року нібито побився з охороною в одеському клубі «Ібіца». Як показує відео в інтернеті, суддівський синок роздавав бодігардам удари барсеткою, а його дружина Ольга – суддя Деснянського суду столиці – стусонула одного з них ногою в живіт. Проте, на відміну від випадку з Ландіком, потерпілих у сутичці немає.
Дмитро Рудь, син прокурора одного з районів Днвпропетровська
20 жовтня 2010 року, керуючи Toyota Prado, збив на смерть трьох жінок. Із місця пригоди втік, та невдовзі його схопили оперативники МВС. 13 липня цього року вийшов на волю під заставу в 17 тис. грн.
Фелікс Петросян, син депутата Одеської облради
13 січня 2008 року в Одесі на Toyota Prado спричинив масштабну аварію з 11 автівками. Водій однієї з машин загинув, іще кілька дістали травми. Розслідування тривало кілька років, 7 червня 2010-го справу закрили. Судді вирішили, що в діях Петросяна не було порушень правил дорожнього руху.
Сергій Демішкан, син голови Укравтодору, члена Партії Регіонів
21 листопада 2007 року він, за версією слідства, разом зі своїм кумом Сергієм Левченко та спільним знайомим Олександром Курдіним викрав і убив директора маленької авіакомпанії «Крунк» Василя Кривозуба. Їх затримали, і вони зізнались у злочині. Але адвокатам Демішкана вдалося переконати суд, що смерть Кривозуба – не його вина. Зараз Демішкан-молодший на волі.