Відповідь проста: погляньте на перетворення в енергетиці — у них ви знайдете справжній детальний план шляху, який повинна обрати Україна.
Що змінилося в енергетичній галузі за ці два роки? Перша зміна — ми почали просування до енергетичної незалежності від Росії і пройшли цим шляхом досить далеко. Мінімальні обсяги закупівлі газу в РФ, налагодження альтернативних поставок ядерного палива та енергетичного вугілля, суворі умови імпорту (імовірно, тимчасового) електроструму — ось перелік здобутків на сьогодні. Головна передумова наших досягнень — відмова українських високопосадовців від політичних та фінансових подачок і хабарів Кремля. Не можна сказати, що це відбулося через патріотизм нашої влади. Радше завдяки шаленому тиску із Заходу та ризикам буквально фізичної розправи з боку незадоволеного населення в умовах війни з Росією, якби воно дізналося про такі факти. Співпраця з Москвою в енергетичній сфері завжди мала тіньову складову, зв’язувала руки Українській державі й зрештою негативно позначалася на її громадянах. Звільнившись від такої кабали, ми здобули шанс на розвиток. Це стосується не тільки енергетичної галузі, а й усієї країни.
Друга — конкуренція, запровадження вільного ціноутворення, прозорих ринків і чесних правил гри. Перший результат уже є: радикальне зниження закупівельної ціни блакитного палива (навіть відносно світової, яка зараз опускається за циклом) завдяки можливості обирати постачальників із широкого переліку та організації інфраструктури для їхнього фізичного доступу до українського ринку. Можна очікувати, що такі зрушення стануться незабаром і щодо вугілля та ядерного палива. Конкуренція, ринок — базові передумови розвитку. Українці повинні забезпечити їх функціонування не лише в енергетиці, а й в економіці загалом.
Читайте також: У кого вчитися
Третя — енергоефективність. Ринкові ціни змушують економити. За даними «Нафтогазу України», протягом 2014–2015 років споживання блакитного палива у нас зменшилося на 31%. І відбулося це не тільки завдяки промисловості, яка через кризу обмежила обсяги виробництва та відповідно свій попит на газ, а й у результаті запровадження енергоощадних технологій населенням, бюджетними організаціями й навіть газотранспортною системою. Ринок стимулює ефективність. Це істина не тільки для енергетичної галузі. Потрібно її змусити працювати на всю країну.
Четверта зміна — збільшення енергетичної незалежності від Кремля позбавило олігархів і політичну верхівку величезного грошового потоку (такі особи, як Дмитро Фірташ, узагалі практично «здулися»). Це автоматично означає послаблення впливу олігархів як на енергетику, так і на широкий перелік процесів у державі. Наразі не можна стверджувати, що він зник зовсім, адже ці особи контролюють більшу частину енергетичних компаній і досі успішно відстоюють свої позиції в багатьох випадках (Укрнафта, Енергоатом тощо). Але усунення спровокованих ними деформацій на енергоринку — наступний крок. Якщо його вдасться реалізувати в цій базовій галузі, то й поширити успіх на всю країну не становитиме труднощів.
Читайте також: Як жити з гнучким курсом гривні
Нарешті, разом із підписанням Угоди про асоціацію з Євросоюзом Україна взяла на себе зобов’язання привести діяльність енергетики у відповідність до його стандартів, щоб надалі інтегруватись у єдину енергетичну систему об’єднаної Європи. Ми поки що не встигли оцінити переваги такого шляху розвитку, бо перебуваємо в процесі ухвалення відповідного законодавства на виконання директив ЄС. Але в перспективі дістанемо той позитив, який європейці мають уже сьогодні: жоден природний монополіст, котрих дуже багато в енергетиці, а отже, і жоден олігарх серед тих, хто нині контролює енергокомпанії України, не зможе викривляти ринок і буде змушений працювати за загальними, для всіх однаковими правилами. Споживачі від цього тільки виграють. І тут маємо черговий символ для перетворень в Україні: європейське законодавство дає змогу створити суворе й рівноцінне для всіх поле гри, і воно зрештою позбавить олігархів того суспільно-економічного впливу, який вони мають сьогодні. І це створить умови для розвитку країни.
Вітчизняна енергетика впродовж десятиліть була наріжним каменем економіки. Не дивно, що за 25 років незалежності її звідусіль обліпили олігархи й агенти Кремля. І буде особливо символічно, якщо оновлена енергетична галузь стане прообразом оновлення країни та дороговказом для її трансформації в бік ринку, конкуренції, розвитку.