Масштабних шахтарських страйків в Україні не було з кінця 90-их

23 Квітня 2015, 16:51

Шахтарські акції протестів останніх днів не є наймасовішими та найрезонанснішими за останні 23 роки. Пік страйкових процесів припав на початок-середину 90-их років.

Тиждень.ua пропонує короткий огляд страйкових рухів шахтарів у незалежній Україні. 

1993 рік

7 червня страйк шахтарів розпочався в Донецьку, а за кілька днів на протест вийшли кілька сотень промислових підприємств у Донецькій, Луганській, частково Харківській та Дніпропетровській областях.Загальна кількість учасників страйку досягла 500 тис. робітників і службовців. Учасниками страйку стали 228 шахт, 36 шахтобудівних об’єднань, 16 збагачувальних фабрик та понад 100 підприємств. 

Гірники вимагали надання Донеччині регіональної самостійності (в межах України) та прискорення вирішення питання про проведення референдуму про довіру президенту й парламенту, місцевим радам усіх рівнів.

Під тиском шахтарів ВР ухвалила постанову про проведення референдуму відносно недовіри президенту і парламенту. Соціальна напруга пішла на спад і страйк припинився. Пізніше парламент скасував своє рішення, а у вересні були призначені дострокові вибори до ВР та президентські вибори (на березень та червень 1994 року відповідно).

1996 рік

У страйку в лютому взяли участь представники як східних, так і західних вугільних регіонів України. Причинами протестів стали невиконання державою обов’язків з виплати заробітної плати та інших платежів робітникам. В акції взяли участь 142 підприємства вугільної промисловості. Загалом до акції залучилося 800 тисяч осіб. Відчутних змін у галузі не сталося, що й спричинило новий страйк 11-18 липня на Донбасі. Тоді гірники блокували автомобільні та залізничні шляхи. 

1997-1998 роки

За цей час було проведено багато страйкових акцій. Вони були всі короткочасними, перманентними та локальними. Але головною причиною всіх акцій шахтарів була несплата 3 млрд. грн. заборгованих коштів.

1998 рік

Характерною ознакою цього періоду були акції протесту у вигляді пікетувань Мінвуглепрому в Києві. Шахтарі частіше вдавалися до виїзних, а не місцевих акцій. У пікетуваннях брали участь від 10 гірників до 8 тисяч.

У липні-серпні того року в Луганську гірники краснодонських шахт імені Баракова, «Дуванна», «Краснодарська-Південна» і «Суходольська-Східна» пікетували облдержадміністрацію та облраду з вимогою погасити заборгованість із зарплати за 2,5 роки.

24 серпня відбувся розгін протестувальників. Тоді вперше в незалежній Україні проти учасників мирної акції були застосовані спецзасоби: кийки і сльозогінний газ. Унаслідок сутички постраждало 22 шахтарів, 12 працівників «Беркута» і три правоохоронці.

У грудні на знак протесту проти дій влади і знущань з боку адміністрації шахти ім. Баракова, яка заборгувала зарплату з 1996 року, гірник Олександр Михалевич здійснив акт самоспалення.

Через кілька днів вся заборгованість була погашена. Після тих події у Луганській області ще кілька гірників намагались вчинити самогубство, щоб примусити владу погасити заборгованість по зарплаті.

Цього та наступного року теж відбувалися марші гірників, їхніх дружин, а також шахтарів-інвалідів. Але масштаб явища шахтарського руху в ці роки був значно меншим.

1999 рік

До кінця цього року та упродовж наступних років робітничий рух майже зійшов нанівець.

Головними причинами припинення страйків були: часткове повернення урядом заборгованостей із зарплат, пенсій, регресних виплат; психологічна втома гірників від страйків; відсутність порозуміння між лідерами незалежних гірничих профспілок.

Читайте також: Чому не страйкує Донбас?

2007 рік

У лютому 25-денне сидіння під землею для дев’яти гірників шахти "Краснопільська"на Луганщині завершилося тільки тоді, коли влада заявила, що знайшла інвесторів, які погодилися дати гроші на погашення боргів вуглекопам. Борг за десять місяців склав понад півтора мільйона гривень.

2009 рік

У липні на трьох шахтах Державного підприємства "Макіївугілля" 31 гірник відмовився підніматися на поверхню, вимагаючи у транспортників управління "Макіїввантажтранс" нормальних умов для своєї роботи. У квітні у Донецькій області на шахті №22 "Комунарська" 74 гірники відмовилися підніматися на поверхню, вимагаючи виплати заборгованості з заробітної плати. Конфлікти були вирішені з керівництвом.

2010 рік 

У липні Єнакіївські шахтарі анонсували страйк. Трудові колективи двох шахт ухвалили рішення не підніматися на поверхню до тих пір, поки не буде погашена тримісячна заборгованість по заробітній платі. Шахтарі двох шахт "Червоний Профінтерн" і "Юний комунар" востаннє отримували заробітну в квітні. Проте страйк був скасований з причини надходження на банківські картки гірників сум заборгованості по заробітній платі.

2012 рік

Бизько 60 шахтарів ТОВ «Інтер-інвест вугілля» у Первомайську відмовились спускатись у шахту 18 та 19 грудня у зв’язку з невиплатою їм заробітної плати. Цю справу тоді під особистий контроль взяла обласна прокуратура.

У липні близько двох тисяч гірників Донбасу відправилися з Брянки (Луганська область) до Києва пішки, щоб вимагати від уряду розв’язання проблеми постачання шахтарів твердим побутовим паливом.

2013 рік

У січні представники Незалежної профспілки міста Свердловська, що на Луганщині, захопили кабінет директора шахти «Червоний партизан», яка входить до складу «ДТЕК» Ріната Ахметова. Члени НПГС висунули ряд організаційних вимог донецькому олігарху та губернатору Луганщини Володимиру Пристюку. Перш за все – «скасувати наказ гендиректора «ДТЕК-Свердловантрацит» «Про зміну організаційної структури…»№ 405 від 21.12.2012, який ініціює масові звільнення», та «припинити схиляти працівників підприємства до підписання попереджень про звільнення». Активісти НГПС провели переговори з головою Луганської облдержадміністрації. Було вирішено якнайшвидше зайнятися питанням щодо згаданого вище «наказу, який ініціює масові звільнення».

21 серпня шахтарі Первомайська Луганської області розпочали акцію протесту «Донбас, вставай з колін!». Вони вимагали виплати зарплати в повному обсязі, приєднання шахти до ДП «Первомайськвугілля», розслідування фактів крадіжки державного майна на підприємствах «Первомайскгрузотранс» і «Первомайськвугілля», а також покарання для посадових осіб прокуратури та міліції міста Первомайська, які своєю бездіяльністю допустили загострення ситуації. За словами шахтарів, діалог із владою міста і керівництвом ТОВ «Інтер-Інвест Вугілля» вичерпав себе.

У листопаді близько 40 шахтобудівельників із Горлівки вийшли на мітинг до головного управління державної казначейської служби у Донецькій області. Шахтобудівельники заявили, що їм за останні півроку заборгували зарплати понад  4 мільйони гривень, з яких 2 мільйони має нарахувати казначейство. Із мітингувальниками зустрівся заступник начальника держказначейства у Донецькій області Олег Чухляк. Він пообіцяв за кілька днів виплатити гроші.

2014 рік

У Нововолинську в жовтні розпочалася акція протесту працівників шахти №10. Будівельники, шахтарі і дирекція шахти перекрили трасу міжрегіонального значення P-15. Причиною невдоволення стала заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 24 мільйони гривень. Також робітники розповіли, що упродовж двох років не отримували коштів на спецодяг та на оздоровлення.

У грудні волинські гірники вийшли на акцію протесту щойно довідалися про намір уряду закрити нерентабельні копальні, а решту – приватизувати. Жодна із трьох діючих волинських шахт не становить інтересу для інвесторів. Відтак, без роботи залишаться близько трьох тисяч шахтарів. Тоді гірникам пообіцяли погасити борги до кінця року.

2015 рік

28 січня під час пікету під Кабміном гірники озвучили свої вимоги:внести зміни до ЗУ «Про державний бюджет на 2015 рік», передбачивши у ньому видатки на державну підтримку вугледобувних підприємств, капітальне будівництво та технічне переоснащення, гірничорятувальні заходи та охорону праці; відновити соціальні гарантії для працівників та пенсіонерів галузі, які існували до 1 грудня 2014 року. а також забезпечити вугільним підприємствам різних форм власності своєчасний розрахунок на енергоринку та погашення боргів за спожити вугільну продукцію.

29 січня колона шахтарів рушила до Міненерго. В акції взяли участь шахтарі з підконтрольних українській владі регіонів, а саме Волині, Львова, Павлограду, Добропілля, Красноармійська, Селідового, Лисичанська, Первомайська.

Пікет Міненерго завершився обіцянками, однак шахтарі погрожували повернутися, якщо вимоги не будуть виконані.

2 березня шахтарі штурмували Київ з вимогами виплатити їм зарплати.

6 березня на Львівщині працівники 8 шахт Сокальського району відмовилися спускатися у забій, допоки повністю не отримають заборогованість по зарплаті. Гірники погрожували перекрити міжнародні траси та блокувати роботу місцевої ради. Вони виступили проти припинення державної фінансової підтримки вугільної галузі Західної України. Також вони висунули вимогу покращити умови праці і погасити борги із заробітної плати (борг у розмірі 140 мільйоні гривень). Тоді шахтарям пообіцяли повністю покрити заборгованість за грудень до 11 березня. 

23 березня близько 150 шахтарів із семи шахт Львівського регіону приїхали до Львова під облдержадміністрацію з вимогою виплатити їм заборговану заробітну плату. Голова ЛОДА Олег Синютка повідомив їм, що в межах двох днів на виплату їхніх зарплат буде перераховано 35 млн грн.

24 березня у Димитрові під час мітингу через невиплати зарплат, скорочення робочих місць та неефективні дії керівництва на вимогу протестувальників генеральний директор ГП "Красноармійськвугілля" Юрій Сальников написав заяву про звільнення із займаної посади.

25 березня близько 20 тис. працівників 15 державних гірничодобувних підприємств Львівської, Волинської, Донецької та Луганської областей почали страйк з вимогами погасити їм заборгованість із заробітної плати та усунути з посади міністра енергетики і вугільної промисловості Володимира Демчишина. Того дня гірники у двох місцях перекрили автотрасу Львів — Луцьк.

Однією з причин невдоволення гірників стало те, що 240 мільйонів гривень, які повинні були направити для термінового погашення заборгованості із зарплати шахтарям Львівсько-Волинського вугільного басейну, потрапили на рахунки проблемного банку «Київська Русь» і не були використані за призначенням.

Того ж дня працівники державного підприємства «Волиньвугілля» вийшли на страйк. Основна  причина аналогічна –  невиплата  заробітної  плати. Із  шахтарями не розрахувалися  за  грудень, січень  і лютий. Вни зупинили видобуток і мітингували  біля  приміщення  міської  ради. З  протестувальниками   зустрілися  міський  голова  Віктор  Сапожніков і виконувач  обов’язків генерального  директора  ДП  «Волиньвугілля»  Федір  Богдан та пообіцяли вирішити всі проблемні питання.

14 квітня у Димитрові Донецької області працівники ДП «Касноармійськвугілля» призупинили виробництво і почали страйк. На роботу не вийшли 90 шахтарів. Вимогами трудового колективу стали виплата заборгованості по заробітній платі та призначення нового керівника підприємства для вирішення поточних проблем.

Пізніше було оголошено, що між учасниками страйку, адміністрацією шахт, представниками міської влади та керівництвом обласної та міської міліції був налагоджений діалог.

22 квітня близько тисячі шахтарів зібралися під будівлею Адміністрації президента на мітинг. В руках деяких активістів були плакати з написами: «Припиніть знищувати вугільну галузь», «Міністра Демчишина у відставку» тощоНаступного дня мітинги перекинулися під стіни Кабміну, гірники погрожують продовжити акцію 24 квітня.