АСА запускає у відкритий космос телескоп «Кеплер». За словами директора відділу астрофізики НАСА у Вашингтоні Джона Морса, «Кеплер» – украй необхідний компонент у пошуку й вивченні в інших зоряних системах планет, де можуть бути умови, подібні до земних. На сьогодні знайдено 340 планет, які обертаються навколо інших зірок у 289 зоряних системах. Місія «Кеплера» триватиме 3,5 роки, очікується, що за цей час телескоп знайде сотні планет розміром із Землю й більше.
Пошук придатних для життя планет – не просто забаганка астрономів. За оцінками ООН, до 2050 р. на нашій планеті можуть вичерпатися запаси нафти, газу й урану, бракуватиме продовольства, а природні умови можуть стати непридатними для життя, тому альтернативна «Земля» людству не завадить.
Чи є життя на Європі?
Статтю з такою назвою опублікували у 1981 р. українські астрономи Олексій Стєклов та Людмила Колоколова. Вони вирахували температуру на поверхні супутників Юпітера (Іо, Європа, Ганімед, Калісто) і зробили висновок, що на Європі може бути рідка вода, а значить – можливе й життя.
«Середня густина Європи становить близько 1 г/см3, тобто це майже лід, – говорить заввідділу фізики тіл Сонячної системи Головної астрономічної обсерваторії Анатолій Відьмаченко. – Температура там нижча –100°С, але чим глибше в середину, тим тепліше. За розрахунками Стєклова й Колоколової, на глибині 3–5 км має бути рідка вода. Оскільки поряд Юпітер, на Європі за найменших порухів відбувається розламування крижаної кори кілька кілометрів завтовшки, і на стиках розломів можуть утворюватися білкові молекули – тобто форми життя».
У 1996 р. космічний апарат НАСА «Галілео», який досліджував Юпітер і його супутники, підтвердив наявність на Європі льоду, а під його товщею – океану глибиною до 90 км. Інтерес астрономів до супутників Юпітера настільки значний, що кілька тижнів тому НАСА та ЄКА (Європейське космічне агентство) затвердили програму з їх вивчення.
Старт космічної місії попередньо призначено на 2020 рік. До газового гіганта вирушать два апарати, що досліджуватимуть Європу та Ганімед. Вони досягнуть мети у 2026 р. й за три роки роботи мають з’ясувати, чи придатні ці супутники до життя. А вже на 2045 рік заплановано відкрити на Калісто населену базу, де астронавти й роботи не тільки вивчатимуть планету, але й видобуватимуть пальне, необхідне для дослідження інших космічних тіл – тієї ж Європи. НАСА планує відправити на цю планету космічну субмарину, яка шукала б життя в підлідному океані.
Земний рай на Венері
А якщо життя на супутниках Юпітера так і не знайдуть? Учені обговорюють можливість створити там придатні для життя умови за допомогою тераформування – зміни клімату й атмосфери планет. Для цього перш за все підходять супутники, на яких є вода.
Проте один важливий аргумент проти Калісто – летіти туди треба аж 6 років, водночас до іншого можливого кандидата на залюднення – Венеру – кілька місяців. Це не лише найближча до Землі планета, але й приблизно така сама за розміром. Щоправда, середня температура на Венері становить + 467°C, а атмосферний тиск у 90 разів більший, ніж на Землі.
«Сонце колись було яскравіше, з вищою температурою, а на Венері, можливо, колись була вода й атмосфера. Вода остаточно зникла, коли температура на планеті перевищила +120°С. Коли ж температура Сонця зменшиться, а Венера трошки охолоне, треба буде замінити на кисень вуглекислий газ, з якого на 95% складається атмосфера планети, і доправити на неї воду. Але поки що все це – лише теоретичне фантазування, адже суттєве зниження температури Сонця можливе через мільярди років», – каже Анатолій Відьмаченко.
Та деякі вчені воліють починати тераформувати Венеру вже зараз. Британський письменник і астроном Пол Берч пропонує встановити спеціальні екрани між Сонцем і Венерою, які зменшать надходження на неї тепла, натомість перенаправивши його на Марс (для тераформування Червоної планети, її, для початку, треба трохи нагріти).
Якщо вдасться знизити на Венері температуру й тиск, на планету льодяним астероїдом доставлять воду. Кінцевий етап перетворення Венери на Землю – доправити на неї синьозелені водорості, які стабілізують температуру повітря і перетворять вуглекислий газ на кисень. На все про все необхідно якихось 100 років.
З Місяця до Марса
Якщо можливість залюднення планет поки що теоретична, то колонії на Місяці й Марсі – справа найближчого майбутнього. НАСА планує побудувати першу населену базу на супутнику Землі у 2024 р. На ній позмінно протягом півроку житимуть 4–6 астронавтів.
Щоб вони почували себе на Місяці як удома, вчені пропонують вирощувати на земному супутнику рослини. Торік співробітники Інституту молекулярної біології та генетики НАН України зуміли виростити чорнобривці на перемеленому мінералі анортозиті – аналозі місячного ґрунту. Щоправда, аби квіти проросли, довелося додати в «землю» певні бактерії, а також періодично їх поливати. Такі теплиці цілком можна будувати на Місяці поруч із базою НАСА (хоча необхідно буде постачати воду). Доглядаючи квіточки, науковці готуватимуться до подорожі на Марс.
За останні кілька років до Червоної планети успішно злітали кілька космічних апаратів – людство отримало чимало, без перебільшення, сенсаційних відомостей. Головна з них – на Марсі вода є не лише у твердому, а й у рідкому стані. Це нещодавно довели вчені з університетів Мічигану й Арізони після аналізу фотографій, отриманих марсіанським зондом «Фенікс».
«На Марсі непогані температурні умови для життя людини, є вода, – розповів Тижню завідувач аналітичної лабораторії Інституту космічних досліджень Олексій Парновський. – Крім того, на Марсі є атмосфера й магнітне поле. Також відомо, що на Марсі колись були органічні форми життя. І, в принципі, є передумови їх існування там і зараз».
Уже в 2030–2035 рр. НАСА і ЄКА планують збудувати на Марсі базу, аналогічну Місячній. Проте до цього астрономи мають дати остаточну відповідь на запитання «Чи є життя на Марсі?», щоб не забруднити планету земними мікробами. Адже, за словами професора Коліна Піллінджера з Європейського космічного агентства, можна створити стерильного робота, але не можна зробити те саме з астронавтом. І коли вже людство примудрилося довести до критичного стану власну планету, треба спробувати не повторити помилок і не запаскудити весь прилеглий до Землі космос. Людству він ще знадобиться.