Явка у Донецькій області одна з найнижчих по Україні 31,67%, а у Маріуполі найнижча в області – 27%. Це трохи більше 84 тисяч виборців із понад 300 тисяч зареєстрованих. Молодь майже проігнорувала вибори, кажуть спостерігачі. У місцеву раду Маріуполя увійшли п’ять партій, які подолали 5% бар'єр. Голоси тих маріупольців, які зважилися та прийшли на виборчі дільниці розподілилися таким чином: «Блок Вадима Бойченко» (БВБ) отримав 42,03% голосів, ОПЗЖ – 34%, Партія Шарія – 7,9%, «Сила людей» – 6,2%, «Слуга народу» – 5,1%.
Слідом за місцевою партією Бойченка, за кількістю голосів та відповідно депутатських мандатів іде проросійська партія Медведчука – «Опозиційний платформа – За Життя». Це тенденція для всього регіону.
Читайте також: ОПЗЖ програла ключову виборчу битву на Луганщині. Люди Бойка не змогли здобути владу на його «вотчині»
Ще на початку агітаційного періоду на одному з поштових відділень Маріуполя клієнти пошти помітили листівки марковані як агітація від ОПЗЖ, а запаковані газети були у поліетилен із маркуванням: «ООО «Томскнефтехим», Российская Федерация, город Томск…» (аналогічно агітматеріали ОПЗЖ, виготовлені у Томську, використали також принаймні в Тернополі, що повідомляли кореспонденти Тижня – Ред.).
Вже наступного дня після виборів про російську загрозу тут одразу заговорили місцеві волонтери, військові та ветерани – актив, який колись відвів місто від загрози поширення тут «ДНР». У соцмережах кілька днів після виборів гудуть про лідерство ОПЗЖ, обговорюючи такий вибір частини земляків наче щось нове.
«Опозиціонери»
У списку ОПЗЖ колишні регіонали, та окремі одіозні особистості, що фігурували у новинах 2014 року із «колорадськими стрічками» та бітами. Наприклад, депутатом міської ради Маріуполя став Валерій Онацький, лідер громадської організації «Искренность». У 2014-му молоді люди з «Искренности» брали участь у побитті учасників маріупольських Євромайданів, а сам Онацький виказував захоплення ідеями відокремлення регіону, щоправда, поки ним не зацікавилося СБУ.
«23 лютого 2014 року в Маріуполі відбувся другий за рахунком, але перший масовий т.зв. «антифашистський» мітинг. Його організатори – ГО «Искренность» – зібралися на Театральній площі, і відкрито закликали підтримати антимайдан у Києві, Валерій Онацький пропонував озброюватися, щоб «так, як наші діди», захистити місто від того, що насувається зі столиці «фашизму», з Києва», – писало тоді місцеве ЗМІ Маріуполя, сайт 0629.
Читайте також: Вибори в Кременчуці. «Слуга народу» майже без боротьби програла вибори у важливому для Ігоря Коломойського місті
Старі нові обличчя
Нові депутати ОПЗЖ відомі й корупційними скандалами, які сталися ще на початку війни. Серед таких Олександр Дмитрієв, колишній голова департаменту житлово-комунального господарства. Тоді він працював під керівництвом свого колеги, нині голови осередку ОПЗЖ в Маріуполі – Володимира Клименка. Той, у свою чергу, був першим заступником міського голови Юрія Хотлубея з 2009 по 2015 роки. Тепер вони вже із депутатськими мандатами заходять у міську раду Маріуполя.
Корупційним скандалом за участі Дмитриєва обернувся ремонт п’ятьох будинків на Східному мікрорайоні, які начебто разом з іншими будівлями постраждали від ГРАДів після обстрілу у 2015 році. В той день, 24 січня, загинуло 29 мешканців Маріуполя, близько сотні пораненили, частково та повністю зруйнували частину житла – приватного та багатоповерхівок. Однак маріупольські чиновники примудрилися заробити і цьому. Вони лагодили дахи, які не постраждали від обстрілу.
Першими з цією проблемою звернулися до маріупольських волонтерів самі мешканці Східного. Інформація, передана постраждалими, стала підставою для початку розслідування, яке провели активісти громадської організації Ініціативної групи «Разом». Після публікації цього розслідування, Дмитрієв звільнився з роботи за власним бажанням.
Фактів корупції, коли маріупольські чиновники купували неіснуючі матеріали або обладнання, у матеріалах судових справ чимало. Однак за цими фактами у відкритих джерелах знайти можна тільки один вирок – стосовно колишнього начальника Капітального будівництва Івана Іварлака, якого засудили до трьох років в'язниці, але з відстрочкою покарання на два роки, які він не відбув.
Читайте також: Вибори у Кропивницькому та області. Впевнена перемога чинних голів, провал кампанії «слуг»
Риторика міського голови
Варто нагадати, що у 2019 році, на четвертому році головування у місті, Бойченко напередодні парламентських виборів приєднався до об'єднаної платформи політичних партій «Опозиційний блок», «Партія миру та розвитку», «Наші», «Відродження» і «Довіряй ділам». Прізвище міського голови Маріуполя було шостим у виборчому списку об'єднаної партії, одразу після Вадима Новінського.
Бойченко – був і залишається креатурою Ріната Ахметова, що майже не приховують. Наприклад, у торішньому матеріалі маріупольського сайту 0629 по слідах пресконференції міського голови є пряма заява Бойченка про його зв'язок із Метінвестом. Тоді ж, у 2019-му, Бойченко активно звинувачував конкурентів з ОПЗЖ в «проросійськості»: «Де був пан Медведчук, чому він не домовлявся про мир у 2014-2015 роках? Чому він з'явився зараз? Вслухайтеся в слова президента: де він був п'ять років? Чому він не звернувся до свого кума (президента Росії Владіміра Путіна) і не зупинив війну? Тому що не було виборів. Сьогодні є вибори, і він хоче увійти до Верховної Ради…» – казав мер Маріуполя у ефірі міського телеканалу МТБ.
Ахметов та лідери ОПЗЖ зараз є фактичними політичними конкурентами. Свого часу це спричинило розкол у колись єдиному «Опозиційному блоці», частина якого і сформувала нинішню ОПЗЖ. Бойченко активно відгороджується від ідеї налагодження економічних зв'язків із РФ та від будь-якого натяку на відокремлення. Чи збережеться його риторика – стане зрозуміло вже зовсім скоро.
Політична різноманітність
Цього разу Маріуполь лишився без так званої партійної «монобільшості». У минулому скликанні у Маріупольській міській раді були три політичні партії – «Опозиційний блок», який сформував більшість (45 мандатів), «Сила людей» (5 мандатів) і «Наш край» (4 мандати).
У новому складі міськради, хоча партія Бойченка стала лідером перегонів, але отримає тільки 22 мандати з 54-х. Тобто для того, щоб ухвалювати рішення, їй доведеться добирати відсутні для більшості шість голосів у якоїсь із партій-конкурентів.
Найбільш ймовірні союзники – це партія «Слуга народу» (у них 4 мандати). У Маріуполі вона фактично і є продовженням команди мера, адже перший номер Ксенія Сухова також є першою заступницею міського голови. На реальний діалог розраховують і у партії «Сила людей» – у них також чотири мандати в міськраді Маріуполя нового скликання. Водночас не варто забувати, що п’ять мандатів в цьому скликанні буде у Партії Шарія.
Жаби VS Гадюки
Хоча вибори в цілому пройшли без порушень, але ОПЗЖ і «Слуга народу» обмінялися погрозами звернутися до суду. І погрози свої виконали. Саме тому оголошення офіційних результатів затягнулося до 4 листопада. Нарешті наприкінці дня, на вимогу партій БВБ та «Слуги народу», голова комісії оголосила перелік переможців на виборах міської ради.
До речі ОПЗЖ подала до суду одразу кілька позовів, але жоден з них суд не задовольнив. 3 листопада позов до суду щодо перерахунку голосів подала вже Партія Шарія. Вірогідно, що подібні показові битви за владу та принципові питання управління містом можна буде спостерігати тепер і на сесіях міської ради. Місцеві журналісти вже «потирають ручки» – сумно точно не буде.