«So peacefull!» – казала у 2015-му році із подивом та професійним цинізмом, канадська репортерка маріупольським колегам, стоячи посеред Театральної площі, мирного на вигляд, але таки прифронтового міста.
Маріуполь справді може здатися мирним, але вже сім років поспіль кожен день зовсім поряд війна. Адже від околиць міста, його Східної частини, відстань до лінії фронту всього 10-20 кілометрів.
Стає спекотніше
За інформацією штаба ВМС та морської берегової охорони, останнім часом було зафіксовано російський караван з 15 малих суден типу амфібія, що пройшли у бік Ростову та рухалися далі в невідомому напрямку. Згідно з Віденською конвенцією РФ мала попередити Україну про проходження каравану у спільних водах Азову, але звісно цього не зробила.
Окрім того, в Єйськ, який відокремлює від Маріуполя близько всього лише 40 морських миль, і в сонячну погоду його просто видно з берега, і де до того зазвичай, не було сконцентровано морський десант, наразі перекинуто батальйон морських десантників.
Для чого вистачить таких сил? Наприклад, задля захоплення маріупольського порту. Це не може бути самостійною операцією, кажуть військові моряки, лише частиною якоїсь більшої. Таку загрозу штаб ВМС розглядає як реальну, а ситуацію в цілому характеризує, як тривожну. Росію на це підштовхує питання водопостачання захопленого Криму. А заспокоює лише одне: на це потрібен час, а значить, він є, щоб підготуватися та дати відсіч.
Розвідка сухопутна, не вважає реальною загрозу великого фронтального наступу. Найбільші побоювання у неї викликають дії малих диверсійних груп, які вже, можливо, знаходяться в місті, це «сплячі» осередки ворога. Тим часом волонтери-парамедики спостерігають останні кілька місяців та особливо тижнів усе більше комбінованих травм по лінії зіткнення.
В останні дні до міста біля моря знов їдуть із редакційними завданнями великі іноземні ЗМІ, а у фронтових зведеннях із пораненими та загиблими – гарячі точки Приазов'я. На мапі воєнних дій – селища Гнутове, Широкине, Талаківка, Водяне. Бойовики використовують гранатомети різних систем і стрілецьку зброю, окрім того, противник веде інженерні роботи поблизу Маріуполя.
«Через сім років після тих подій експерти та аналітики знову заговорили про можливе захоплення Маріуполя», – пише у суботньому матеріалі популярний місцевий сайт 0629. Незважаючи на те, що фронтові зведення та новини, які стосуються війни та військових усі роки не зникали зі сторінок регіональних медіа, мерія все ж таки намагалася змінювати риторику журналістів.
Читайте також: Прикордонна Херсонщина: як в області реагують на зростання російської загрози
«Вже ніяких бойових дій не ведеться»
У 2018 році мер Вадим Бойченко розказує про масштабний музичний фестиваль, який проходив прямо на узбережжі Азовського моря. Символічно, що саме на тому місці пляжу ще донедавна базувалися військові, та було обладнано масивний укріпрайон із технікою, протидесантними загорожами, колючим дротом, та іншими атрибутами військового життя. Укріпрайон, що стояв на захисті входу в порт Маріуполь згодом прибрали і – «тисячі українців побачили, що Маріуполь – безпечне, мирне місто, що надихає!» – каже заголовок цитатою з промови міського голови.
Перші «поради», які нагадували за стилем темники згори, журналістам прислали у червні 2017 року. Це були листи на пошту маріупольським медійникам за підписом голови прес-служби мерії Олени Махової. В листах ішла мова, що міська рада всіма силами намагається довести інвесторам – Маріуполь мирне місто, яке має певні вектори розвитку і прагне стати вітриною оновленого Українського Донбасу. І Маріупольська міська рада просить представників засобів масової інформації уникати у новинах певних словосполучень стосовно міста.
З того ж часу у провладних ЗМІ просто припинили використовувати ці пов’язані з війною словосполучення. У заголовках, та текстах Маріуполь «прифронтовий» сховався за Маріуполем «мирним».
При цьому у листі було сказано, що «Маріуполь було звільнено від загарбників ще у 2014 році, а лінія зіткнення завдяки мінським домовленостям відсунута на 20 км. Поблизу Маріуполя на щастя ніяких бойових дій не ведеться».
Мешканці міста з таким твердженням не погодилися, та й навряд погодяться зараз: «Вислів про те, що біля Маріуполя бойові дії не ведуться, видається мені досить дивним. Бо селище Широкине розташоване ніяк не за 20 км від Маріуполя. Від околиці мікрорайону Східний десь 10 км. І ми постійно чуємо розриви й роботу артилерії», – казала в інтерв'ю Вікторія Савицька, місцева журналістка, мешканка мікрорайону Східний, що у 2015-му потрапив під обстріл російських «Градів».
Відтоді мерія у відкриту робить усе, щоб приморське місто перестали асоціювати з війною. На думку влади, коли ЗМІ використовують такі словосполучення, як «маріупольський напрямок» та «поблизу Маріуполя» – «це відлякує не тільки інвесторів, а і внутрішніх туристів, що мандрують Україною».
Читайте також: Харків: Старт виборів без розминки
А що в Маріуполі
Приховати війну за «мирними» заголовками неможливо, її просто чутно. Вчора, 13 квітня 2021 року, Східна частина Маріуполя прокинулася о 3 годині ночі, від звуків війни. В такі моменти розриви снарядів та вибухи можна не лише почути, а й відчути. Як завжди гатили по приміських фронтових селищах, йдеться у фронтових зведеннях.
Чи схожа по відчуттях ситуація у місті на 2015 рік? Не настільки, відповідають маріупольці. Тоді бойові дії навколо міста були настільки активними, що сидіти біля погребів приватних будинків із теплою ковдрою та ліхтариком, або перевіряти підвали багатоповерхівок, зносити туди старі стільці, теплі речі, та запас свічок – було звичною справою. Про війну не лише говорили, до неї активно готувалися. Наразі ситуація в місті швидше у «режимі тиші».
«Чи буде війна з Росією? Чи буде наступ на Маріуполь? Що робиться у місті? Саме такі питання останнім часом надходять до мене, як до військового волонтера, яка разом з багатьма іншими стала у 2014-му на захист свого міста. А я не знаю відповідь від слова – ВЗАГАЛІ!» – дописує в себе на сторінці волонтерка, маріупольчанка Галина Однорог.
На її думку, влада повинна була передусім організувати штаб оборони, як це було у 2014-му.
«Або як от днями, були навчання військових у місті, і люди були дуже налякані, казали, що їх не попередили, також треба знов показувати, де у нас бомбосховища, нагадувати, про те, що є територіальна оборона, щоб люди вступали до лав, тренувалися, влада має хоч якось показувати, що в разі наступу місто готове прийняти удар!» – продовжує волонтерка. Влада має популяризувати наших військових, треба показувати, що місто під охороною, вважає вона.
Поки що міська влада у цьому контексті ніяк себе не показує. Ще одна волонтерка та громадська активістка Олена Золотарьова, на питання, чи є у громади зв'язок із владою, відповідає прямо: всі відповідальні за спокій маріупольців люди – там, на передовій, а поміж активом міста, та головою відповідного департаменту міської ради – «повний дисконект».
Читайте також: Патологічні наслідки статистичної похибки
Тим не менш за сім років війни деякі маріупольці «обросли» особистими зв'язками та знайомствами, і здобувають всю потрібну інформацію прямо з фронту. «Я тільки до реальних військових звертаюсь, на особистих началах, так би мовити. Це все хлопці, що ще з 2014-го мене знають, тому можна якусь інфу вивідати, бо довіряють. А так – вже нереально, все стало дуже закрито і секретно, вже немає хаосу та вольниці 2014-го. Це, з іншого боку, і добре, мабуть, більш готові тепер. Я сподіваюсь!» – каже Золотарьова. Подібні діалоги з фронтом в останні дні виглядають десь так:
– Скажи краще, щодо обстановки?
– Не дуже добра обстановка, Олено. Але без паніки.
– Валізу прямо тримати готовою? Чи просто бути в тонусі?
– Просто бути в тонусі
– +