Перекинувшись кількома словами про футбол, ми поговорили і про паралелі між країнами, які Марґейр називає домом, політичні пертурбації на його батьківщині та потенціал українських шахістів.
Як Ви пояснюєте успіх своєї збірної на Євро-2016?
Статистично це майже неможливо. Населення нашої країни — це як ваші Рівне чи Чернівці. В нас, як вам, мабуть, відомо, немає професійної ліги — і найбільш здібні замолоду їдуть тренуватися за кордон. Футбол дуже популярний в Ісландії. А ісландці дуже віддані тому, що роблять, вони цілеспрямовані, вони бійці.
Коли і чому Ви переїхали в Україну?
Це було у 2004-му році. Ми знайшли маленький банк у Львові у 2005-му, придбали його. Базуюся я там з 2011-го. Вибір міста — це була радше випадковість. Але я радий, що ми таки вирішили зостатися у Львові, тому що могли б опинитися і в значно гіршому місці, як ви розумієте…
А чи знаєте Ви, скільки ісландців наразі живе в Україні?
— Я не знаю. Я чую тільки, що вони приїздять та їдуть. Зазвичай не через бізнес. Це якісь інші справи…
Наприклад?
— Наприклад, ІТ. Тут бувають програмісти. Але вони переважно приїздять та їдуть собі. Дехто з них озивається і я намагаюся зустрітися з ними. Але я переконаний, що ісландці навідуються в Україну, тому що погода тут чудова і все доволі дешево.
Читайте також :Україна зіграла внічию з Ісландією в першому матчу відбору до ЧС-2018
Середній рівень зарплат в Ісландії та Україні суттєво відрізняється, щонайменше в двадцять разів?
І за останні кілька років Ісландія стала значно дорожчою. А Україна значно дешевшою. Особливо, якщо говорити про ціни у Львові.
Як це позначається на Вашому бізнесі?
Девальвація останніх двох з половиною років викликала у нас серйозні труднощі. І це перегукується з економічною кризою, яка триває в Україні впродовж цього часу. Але в Україні завжди треба бути готовим до кризи. Ми були готові. В Україні люди вчаться виживати. В Ісландії людям здається, що у них теж є проблеми, але це не проблеми у порівнянні з тим, з чим мають справи українці.
Чи почуваєтеся ви українцем після стількох років, які пов’язують вас з Україною?
Я б сказав, так. Я вже не приймаю стабільність як належне, як ми звикли в Ісландії.
Попри непередбачувані виверження вулканів та мінливу погоду?
Там в Ісландії у нас природні катаклізми, але тут в Україні основні катастрофи — спричинені людьми. Ці катастрофи вас розділяють. Наші ж катаклізми нас об’єднують.
Зараз доволі цікаво спостерігати за вашими внутрішніми політичними протистояннями. Нещодавно ваша преса активно писала про те, що Ісландія, ймовірно, стане першою у світі країною, де уряд очолить Піратська партія. А згідно з останнім опитуванням найвищий рейтинг знову у Партії Незалежності. Як так?
Я, направду, не бачу суттєвої ідеологічної різниці між партіями в Ісландії. Мені здається, що сьогодні у ісландців дещо інші уявлення про політику. І вони не хочуть бути таврованими як ліві чи праві. Тому мені здається, що для багатьох людей це доцільно — зробити ставку на піратів. Тому що люди не хочуть бути заручниками цих старих стандартів. Це зрозуміло. Але щоразу, коли я в Ісландії, я намагаюся знайти бодай когось, хто б сказав мені, що підтримає на виборах піратів. Я запитую у своєї доньки. Вона каже, що знає кількох людей. Гаразд. Але звідки тоді взялися ті майже 25%?
Читайте також: Ісландія. Між Брексітом і футболом
А кого Ви підтримуєте?
Я завжди голосую за Партію Незалежності. Це в мене звичка, якої я ніяк не позбудуся. (Сміється) Я допомагав цій партії з 2000 до 2005. Вона репрезентує свободу бізнесу. Це партія, яка заслуговує на довіру. Її члени розуміють, що в країні має бути фінансова дисципліна. Я пам’ятаю, яким було суспільство Ісландії у 80-х. Тоді ця партія прийшла до влади і лібералізувала економіку. Ми стали членами Європейської економічної зони. Бюрократію звели до мінімуму, дали собі раду з інфляцією, яка була велетенською проблемою для нас. І саме завдяки цій лібералізації Ісландія є настільки заможною, якою ви її бачите. Звісно, сьогодні Партія Незалежності вже не та, що раніше, але все ж я голосуватиму за них. І, власне, цього не приховую.
Виразником чого тоді, на вашу думку, була відставка Сіґмюндюра Давіда Ґюннльойґссона після оприлюднення панамських документів?
Він був не таким вже й поганим прем’єр-міністром. Просто це презентували так, що новина [про його статки] дуже розлютила людей. Він насправді при своїй посаді зберіг для Ісландії мільярди ісландських крон після кризи, яка трапилася у 2008-му. Всі й так знали, що його дружина успадкувала багато грошей.
Я теж фігурую у Панамських документах. Але це була стандартна практика в 2000-х. У багатьох ісландців були банківські рахунки в Люксембургу та Швейцарії. У 2008-му році я отримав листа від нашої податкової — і відповів. Все було чисто і законно. Чесно кажучи, я не бачу нічого нелегального в тому, що зробив прем’єр-міністр.
Чим Вам подобається працювати в Україні?
В українцях мене приваблює ваші почуття гідності і гумору. Ви намагаєтеся бути привітними до інших, намагаєтеся мати гарний вигляд. Ви знаєте, як розважатися. У вас багато свят. Мені це подобається. Я захоплююся витримкою українців, адже ви пережили стільки економічних труднощів, але зазвичай залишаєтеся в хорошому настрої. І попри все прагнете кращого життя, на яке заслуговуєте.
Ви були свідком обох українських революцій. Ви почувалися причетним чи були скоріше нейтральним спостерігачем?
Я і підтримував обидві. Відчував, що йдеться і про мене. Але те, що трапилося у 2014-му — це був такий шок. Я пам’ятаю, як святкував свій день народження у лютому, ввімкнув телевізор і побачив, що відбувається на Майдані. Це взагалі був найгірший у моєму житті день, після якого я не можу його святкувати. Як таке могло трапитися у настільки миролюбній країні? Я почувався настільки жалюгідно. І всі мої друзі теж. Я пам’ятаю, на наступний день після того, як ваш колишній президент втік, я їхав Києвом. Пам’ятаю цю важку тишу. І після тих подій декому, можливо, і стало краще жити, але загалом Україна продовжує бути найбіднішою країною Європи. І значною мірою через конфлікт із Росією.
Читайте також: Бананова Ісландія
Як гадаєте, чи продовжить Ісландія підтримувати санкції проти Росії?
Наш попередній міністр закордонних справ кілька разів приїздив до України. Я з ним зустрічався. Ґуннар [Браґі Свейнссон] підтримував Україну. Зараз уже півроку міністерство очолює інша людина, молода жінка. Ісландія не скасовувала санкцій проти Росії. Але санкції Ісландії Росії зовсім не на шкоду. Хіба в росіян є рахунки в ісландських банках? Вони не використовують Ісландію як свій корпоративний притулок. Але для мене цілком очевидно, що контр-санкції з боку Росії були серйозним ударом для Ісландії. В неї цілилися, як в слабке місце. На мою думку, це було зроблено для того, щоб створити розлом всередині Європи, щоб змінити думку європейців щодо доцільності санкцій. Наскільки мені відомо, наше рибне господарство викручується, знаходячи нові ринки збуту. Переважно орієнтуючись на експорт скумбрії. Але, звісно ж, за нижчими цінами.
Що робити далі? На мою думку, Європейський Союз мав би замислитися над тим, щоб замість санкцій ввести нарешті безвізовий режим для українців. Це було б більш ефективно, аніж санкції [проти Росії].
Від “великої шахівниці” до спорту, який для Вас найближчий. П’ять років тому ви виступили співзасновником клубу гросмейстрів у Львові. Чого вдалося досягти за цей час?
Ми залучаємо молодих гравців 10–12 років. В нашому клубі грала Марія Музичук, яка стала чемпіонкою світу серед жінок [у 2015 році], і її сестра Анна, яка також гравець світового рівня. Я зіграв з ними багато ігор. Вони дуже сильні гравці. Наталія Букса, яка грала з нами з 16 років, стала минулого року чемпіонкою світу серед юніорок.
У 2005 році Ісландія надала громадянство Боббі Фішеру, який хоч і був доволі контроверсійною особистістю, все ж легендарний шахіст. Чи доводилося Вам із ним грати?
Ні, ніколи з ним не грав. Він був доволі відлюдькуватим, я не шукав його товариства. І це було моїм свідомим рішенням не ганятися за цією нагодою. Мені подобалося, як він грав, але потім він обізлився. Його грізні висловлювання щодо євреїв — для мене це було нестерпно, як і для багатьох ісландців. Але, пригадую, в 72-му, коли до нас приїхав Борис Спаський [який тоді програв Боббі Фішеру], це була дуже вагома подія. Саме тоді я серйозно зацікавився шахами.
Після цьогорічних олімпійських ігор багато розмов про те, що Україна недорахувалася медалей. Головна причина — брак необхідної для тренувань інфраструктури. Із шахами ж, напевно, дещо інша історія. Що нам потрібно для того, аби виростити своїх маґнусів карлсенів?
Я б сказав, що Україна вже має своїх потенційних маґнусів карлсенів. У вас є тренери, аби розвиватися у цьому напрямку. Україна — одна з п’яти найсильніших країн-гравців шахів у світі. Дуже важливо вчасно ідентифікувати таланти у віці 8–10 років. Їм потрібні тренери і комп’ютери, аби постійно тренуватися. Але ви впевнено прогресуєте. Інфраструктура нібито вже там, де треба. Утім в самій Україні проходить дуже мало турнірів. Тож українським гравцям доводиться їхати за кордон, щоб грати. Це якраз нагода побувати в Ісландії, яку багато з них уже відвідали.
——————————————————————————————————
Марґейр П’єтурссон народився 1960 року у Рейк’явіку. Чемпіон Ісландії з шахів 1985-го і 1986-го років та переможець чемпіонату північних країн 1987-го. З 1979-го по 1986-ий — призер численних європейських шахових турнірів, гросмейстер. З 2000-го року займається банківською справою. З 2005-го — інвестор банку “Львів”.