Мар’ян Бушан: «Так сталося, що фінал фільму фактично став пророцтвом повномасштабного вторгнення. Нам залишилося тільки додати потрібний титр»

Культура
15 Серпня 2022, 10:29

– Спочатку стрічка мала бути біографічною, але потім ухвалили рішення зробити її більш художньою. Чому вирішили так кардинально змінити формат?

– Я досліджував історію Миколи Вороніна і планував зробити біографічний художній фільм, але з часом, коли було зібрано вдосталь інформації, я зрозумів, що матеріал надто сильно заглиблюється у внутрішній світ героя, у внутрішній конфлікт. Утім, я хотів розповісти і про зовнішній конфлікт для великої міжнародної аудиторії зі зрозумілим воєнним сюжетом та динамічною структурою. Микола розповідав різні історії про війну і, звісно, він не міг давати деталей про воєнні операції, адже діє «військова таємниця», тому деякі сюжетні лінії, персонажів та події я вигадав з художньою метою, і будь-який збіг можна вважати випадковим.

 

– У фільмі багато дій головного героя зосереджено навколо помсти – за дружину, за побратимів, за країну тощо. Чому ви обрали саме такий спосіб вибудовування мотивації героя?

– Тому що втрата близьких змінює внутрішній світ людини назавжди, а жага помсти є найсильнішою рушійною силою для героя. Це травма, яка не може «затягнутися», поки справедливість не буде відновлена, поки зло не буде покаране.

 

– У продовження теми: сюжет заснований на реальній історії снайпера з Горлівки. Як ви шукали баланс між художнім образом героя і його прототипом?

– З якогось моменту я не шукав баланс, у мене чітко сформувався образ українського героя, з яким міг би ідентифікувати себе кожен. Була ціль зробити збірний образ мирного українця, який був змушений взяти до рук зброю, щоб вигнати ворога зі своєї землі. Думаю, багато глядачів та наших воїнів побачать у цьому фільмі щось особисте.

 

– Як щодо інших, другорядних персонажів – хто вони? Це збірні образи воїнів чи вони також мають реальних прототипів?

– Це також збірні образи героїв: різкий та прямолінійний хлопець із села «Клим», інтелектуал «Дунай», чудернацький дивак «Худий», сварливі вояки «Батяня» та «Зброяр», прагматичний «Комбриг», справедливий наставник «Кеп» і холоднокровний професійний убивця – російський снайпер «Сєрий».

 

– Чи спілкувалися ви впродовж створення стрічки з людиною-прототипом «Ворона»? Можливо, чули фідбек від нього?

– Ми спілкувались онлайн, я ділився з ним кількома фотографіями зі зйомок, йому подобався наш результат. Через якийсь час я вирішив познайомити прототипа з актором – ми зустрілися, гарно поспілкувалися, я показав кілька змонтованих сцен, і їм сподобалось. З початку повномасштабного вторгнення Росії, актор Павло Алдошин [виконавець головної ролі. – Ред.] пішов на передову, і його життя з кіно різко трансформувалось у реальність… Нині Павло частіше бачиться з прототипом Миколою Вороніним — вони обоє тепер виконують спільну справу – звільняють нашу землю від росіян.

– Розкажіть про спільну роботу з Ліндою Сеґер, спеціалісткою сценарного мистецтва та авторкою бестселерів з теми. Що було найціннішим результатом співпраці з нею?

– Найціннішим був глибокий аналіз. Вона зробила детальний звіт щодо сценарію, де виписала його слабкі та сильні сторони й дала рекомендації. Це дуже допомогло мені звернути увагу на важливі моменти зовнішнього конфлікту, адже чимало речей нам здаються очевидними, а для іноземного глядача потрібна більша конкретика воєнного контексту про російське вторгнення. Сподіваюся, режисерська версія все-таки буде опублікована для всього світу на всіх можливих онлайн-платформах.

 

– Від цього міг постраждати сюжет для сприйняття міжнародною авдиторією?

– На мою думку, режисерська версія робить розвиток історії більш зрозумілим. Враховуючи те, що «прокатна» версія була добре сприйнята міжнародною аудиторією, думаю, повна посилила б цей ефект.

 

Читайте також: Жити поруч з іншими у злагоді – це у нашій культурі. Але не у російській

 

– Снайпінг – не найлегший матеріал для режисера. Під час зйомок ви співпрацювали з професійними інструкторами. Які нюанси роботи снайпера було найскладніше передати мовою кіно?

– Найскладніше – це правильне масштабування об’єктів у прицілі. Ми повинні були коректно підібрати фокусну відстань об’єктивів, яка б могла імітувати приціли гвинтівок та вирахувати дистанцію до об’єктів. Кожен приціл у фільмі має свою фокусну відстань та автентичну розмірну сітку. Усі ці нюанси ми постійно узгоджували з нашим військовим консультантом. Він зробив наш кіноснайпінг максимально переконливим, забезпечивши нас усім необхідним, зокрема й для знімання снайперських сцен. Усі гвинтівки та амуніція снайперів – справжні.

 

– Робота над фільмом почалася у відносно спокійні часи, а у прокат він виходить під час повномасштабної війни. Чи надали ці обставини вашій стрічці нового звучання? Можливо, війна змінила й ваше особисте сприйняття фільму?

– У фільмі відкритий фінал, який передає мої відчуття цієї війни, що давно розпочалась і триває досі. Так сталось, що фінал фільму фактично став пророцтвом повномасштабного вторгнення. Нам залишилося тільки додати потрібний титр, який засвідчив новий етап у нашій боротьбі. Сьогодні фільм резонує значно сильніше, адже до 2022 року я часто чув настрої в суспільстві про те, що «всі втомилися від війни, і фільми про війну ніхто не хоче дивитися». Я ніяк не міг зрозуміти цього, адже це говорили люди, які навіть ніколи не воювали. Якимось чином вони вже встигли «втомитися»… Всупереч усім цим настроям я все одно хотів зробити фільм, який розповідатиме світу про нашу боротьбу.

– Якщо шукати у вашій стрічці певний меседж для української і для міжнародної аудиторії, то як би ви його сформулювали?

– Вважаю, режисер не має відповідати на таке питання, відповідь на нього знецінить фільм та його значення загалом. Кіно має залишатися для кожного глядача власним пережитим досвідом, роздумами, асоціаціями та пошуком відповідей на власні питання. На мою думку, у цьому цінність будь-якого мистецтва.

 

——————–

Синопсис: Фільм оповідає історію пацифіста Миколи «Ворона», родом із Горлівки. Він мешкає разом із вагітною дружиною у власноруч збудованій Норі – екологічному експерименті. Ідилію порушує початок бойових дій на Донбасі, коли озброєні бойовики вбили його жінку і спалили домівку. Тоді Микола кардинально трансформує свої погляди і йде в снайпери, аби вигнати окупантів зі своєї землі й помститися за знищене минуле життя. Це перший фільм на воєнну тему, який з’явиться в прокаті з моменту повномасштабного вторгнення. В основу сюжету покладено історію реального бійця, який і сьогодні воює в лавах ЗСУ. Для режисера Мар’яна Бушана «Снайпер. Білий ворон» – це дебютна повнометражна стрічка.

Автор:
Тиждень
94