Опозиція на позір продовжує нарощення градуса протистояння. Акція «Вставай, Україно!» була підкріплена вимогами розпочати роботу парламенту щодо розгляду опозиційного законопроекту про імпічмент президента, а Арсеній Яценюк, повідомивши про зібрані 174 підписи опозиціонерів за резолюцію про недовіру урядові Миколи Азарова, закликав підтримати її і комуністів. Ті, судячи зі слів Симоненка, нібито не проти.
Зрозуміло, що спроби педалювати закон про імпічмент можуть призвести до чергового блокування парламенту з огляду на небажання ПР розглядати відповідний законопроект зараз. Тим часом регіонали вже зайняли цілком зручні позиції, вустами спікера Володимира Рибака заявивши, що першочерговими під час найближчих засідань Верховної Ради мають бути законопроекти, виконання яких необхідне в межах підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Відтак спроби опозиції блокувати роботу законодавчого органу апріорі буде подано як такі, що блокують європейську інтеграцію України.
Ініціативу про недовіру урядові Азарова можна розглядати в контексті підготовки до заміни останнього Сергієм Арбузовим. Тиждень уже писав, що такий сценарій чи не найпростіший для повного переходу контролю над урядом до «сімейного» прем’єра (№ 52/2012) після того, як Янукович і К° не змогли «просунути» його через парламент. Можливо, в опозиції розраховують на підтримку потенційних прихильників Арбузова й комуністів, щоб зібрати тих півсотні голосів, яких наразі не вистачає для оголошення парламентом недовіри Миколі Яновичу. Дві третини з них теоретично можуть забезпечити в КПУ, однак щонайменше 17–18 голосів потрібно все ж таки буде шукати серед самовисуванців і, не виключено, окремих депутатів від ПР. Насправді це можливо, однак за умови, коли котрась із груп впливу у владному конгломераті наважиться порушити й без того хисткий баланс у ньому, адже в цьому парламенті відновити його під Арбузова, може, й не вдасться.
З одного боку, для опозиції навіть такий сценарій недовіри уряду буде вигідний, оскільки посилить суперечності у владному конгломераті й політичну нестабільність у країні, хоча лише за умови, що опозиціонери будуть готові скористатись із цієї ситуації. Останнє наразі викликає сумніви. Крім того, реалізація такого сценарію може означати, що та чи та група всередині владної більшості впевнена в посиленні своїх позицій у разі остаточного виведення з роботи нинішньої ВР аж до її розпуску й має алгоритм досягнення свої мети.
Та поки опозиція демонструвала дедалі більшу позірну рішучість у боротьбі з режимом, той продовжував не менш демонстративний рух до авторитаризму. Скандально відомий після справи Власенка голова регламентного комітету Володимир Макеєнко зареєстрував проект постанови, яка передбачає збільшення представництва Партії регіонів у кількох ключових комітетах Верховної Ради за рахунок витіснення звідти представників опозиції. Наразі йдеться про комітети з питань європейської інтеграції, податкової та митної політики, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, регламенту, екологічної політики, охорони здоров’я. Однак не виключено, що найближчим часом, у разі відсутності належного опору з боку опозиції, захоплених регіоналами комітетів ВР побільшає.
Минулого тижня, крім того, стало зрозуміло, що київських виборів, найімовірніше, до 2015 року таки не буде. З’явилися й ознаки тривалого затягування із призначенням перевиборів у п’яти округах, де ЦВК не зміг установити результат, що так само може завершитися їх відтермінуванням доти, доки у влади не буде впевненості в перемозі там своїх висуванців. Паралельно спостерігалося посилення тиску на альтернативних ПР кандидатів у де-факто програних восени минулого року округах. За кордоном переховуються й Аркадій Корнацький, який балотувався у 132-му окрузі на Миколаївщині, й Віктор Романюк, який переміг Тетяну Засуху із відривом у 10 тис. голосів у 94-му окрузі на Київщині, але потім утратив цей результат через рішення місцевих судів. 22 березня Романюка заарештували в Мілані на підставі українського подання до Інтерполу, а 26 березня Шевченківський суд столиці ухвалив рішення про його утримання під вартою як запобіжний захід, щоб пришвидшити екстрадицію до України. Наразі Романюк нібито ще не вирішив, чи просити йому політичного притулку на Апеннінах, адже в такому випадку він не зможе брати участі в повторних виборах. Утім, влада схоже грає в безпрограшний варіант: або залякати фаворитів електоральних перегонів і змусити їх відмовитися від участі в змаганні після дістання політичного притулку за кордоном, або зволікати з довиборами якнайдовше.
Але найважливіше, що ігри влади довкола виборів у столиці та довиборів у проблемних округах можуть свідчити про своєрідне тестування нею реакції опозиції та суспільства й водночас відпрацювання сценарію відтермінування виборів і до Верховної Ради в разі її розпуску та невпевненості у здатності здобути потрібний результат на позачергових парламентських перегонах. Микола Азаров тим часом почав публічно просувати думку, що вибори в Україні й так відбуваються зачасто, а тому партії влади доводиться перманентно виправдовуватися за невиконання щедро розданих обіцянок під час попередніх кампаній. «У цьому і полягає завдання конституційної реформи – щоб синхронізувати вибори всіх рівнів так, щоб країна мала проміжок часу для стабільної роботи, а не жила в очікуванні наступної виборчої кампанії… На жаль, політична культура у нас перебуває в такому стані, що у Верховній Раді представники опозиції можуть висловлюватися образливо на адресу уряду, висловлюватися з погрозами, у зневажливому тоні… Такого бути не може», – заявив Азаров у інтерв’ю телеканалу «МИР». Симптоматична сама постановка питання. Вище державне керівництво більше не цурається публічно критикувати вибори як негативний фактор, що заважає «реформам». А що їх для того й проводять, аби контролювати виконання тією чи тією владною командою виконання коли не всіх, то принаймні більшості зобов’язань, прем’єр, звичайно, розуміти не хоче.
У цьому плані показовою є дедалі більша демонстративна зневага влади до прав депутатів та ЗМІ на доступ до засідань керівних органів. 13 березня 2013 року Кабмін своєю постановою обмежив можливість присутності депутатів на своїх зібраннях. 18 березня засідання уряду було скасовано через присутність на ньому двох народних депутатів від ВО «Свобода». А 25 березня Азаров доручив охороні вивести із кабмінівської зали засідань депутата від УДАРу Сергія Капліна, який дозволив собі покритикувати владу за погану ліквідацію наслідків негоди. 22 березня представників ЗМІ не пустили на сесію Черкаської обласної ради, а 26-го – на засідання бюджетного комітету Верховної Ради, де відбувався розподіл 1,7 млрд грн. Присутній там депутат від «Батьківщини» Олександр Чорноволенко в коментарі Тижню пояснив причину: найбільші суми дістались ГПУ – додатково виділили 209 млн грн, Держслужбі охорони – 48 млн, СБУ – 31 млн, а також місту Януковича Єнакієвому – 100 млн (тоді як Одеській області – 19 млн, Херсонській – 18 млн, Полтавській – 13 млн, Черкаській – 10 млн, Чернівецькій – 7 млн). Ще 90 млн грн розподілили між своїми округами депутати, які ухвалювали це рішення.