Українська влада зробила чимало для того, щоб рішення про локдаун через поширення коронавірусної хвороби COVID-19 хоч зараз, хоч пізніше багато хто поставив під сумнів. А водночас влада продемонструвала й те, що її рішенням можна протидіяти. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.
За його словами, навесні, коли локдаун тільки-но розпочався, у публічному просторі серйозно обговорювали можливі ризики для демократії. Чи не шукатиме налякане незримою загрозою суспільство «сильної руки»? Чи не стане локдаун репетицією згортання громадянських свобод і запровадження поліцейського режиму? Зрештою, чи не наважиться влада застосувати його як привід для закручування гайок? Але всі ці побоювання виявилися марними. Ба навіть більше: у травні владі кинули виклик на місцях: тоді демарш мера Черкас Анатолія Бондаренка підтримали Львів, Івано-Франківськ, Мукачево й Конотоп. Центральна влада засудила самоуправство мерів, які взялися послаблювати карантин, проте воно збіглося з послабленням обмежень по всій Україні, тобто з уведенням адаптивного карантину. І все можна було легко інтерпретувати як поступки з боку влади.
Віхров зауважує, що зараз уведення локдауну може наразитися не лише на спротив із боку мерів. Лише впродовж листопада мітинги проти карантинних обмежень відбувалися в Харкові, Ужгороді й Житомирі. Лейтмотив протестів суто економічний: представники малого бізнесу скаржилися на збитки. Не те, щоб такі акції загрожували політичною дестабілізацією, але вони є видимим симптомом суспільного невдоволення. А це — больова точка влади, підтримка якої знижується з листопада минулого року. Тому зараз керівництво країни опинилося у складній ситуації, коли необхідність мінімізувати власні рейтингові втрати прямо суперечить об’єктивній потребі реагувати на погіршення епідемічної ситуації… Судячи із запровадження «карантину вихідного дня», влада досі намагається знайти якесь компромісне рішення.
«Але насправді хороших сценаріїв у ситуації, що склалася, немає. Один із найгірших буде запущено, якщо боротьбу з COVID-19 провадитимуть так само, як установлення миру на Донбасі: шляхом малоефективних рішень, які подаватимуть як не надто переконливу «історію успіху», — наголошує він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»