Нещодавно з колегою обговорювали феномен 1950-х — одного з найбільш оптимістичних десятиліть ХХ століття. Часи бебі-буму, рок-н-ролу, стрибка науково-технічної революції. Навіть у похмурому СРСР той період відзначився відлигою. Людство пережило страшну війну та відбудову після неї, хотілося вірити, що ніколи знову й що раціональне переможе. Романтично, наївно, черговий «кінець історії», коли падали вчорашні імперії, а колонії здобували свободу.
Наша перемога також матиме великі історичні наслідки. Бо, як усі тепер розуміють, йдеться не лише про Україну в кордонах 1991-го, а про фактичне знищення імперії зла, визволення пригноблених у так званій федерації народів, фактично про різкий поворот у долі щонайменше тих, хто живе на просторі, який досі зветься пострадянським.
Україна, як держава-переможниця, має всі шанси стати регіональним лідером. Для цього потрібно буде пройти шлях відбудови й модернізації, на що знадобиться чимало сил і ресурсів, але рушієм все ж стане наш оптимізм і віра у власні сили. Ті самі, які були в людей, що вистояли та перемогли в Другій світовій.
Читайте також: Цінність сім’ї для українців досі висока, але ймовірні «відкладені розлучення». Про що свідчить статистика нових шлюбів у час війни
Скажу щиро, у мене немає цілісної картини повоєнної України. Є окремі слайди. Оновлений Донбас, що скине із себе руїни старої індустрії. Крим без «русской славы» і з нарешті реалізованими правами на автономію для корінного кримськотатарського народу. Сильна армія як один з найпрестижніших суспільних інститутів. У політиці збережеться плюралізм, і суперечки будуть так само палкими, але в них не буде місця проросійським силам. Ніколи знову: всі відгалуження і породження Партії регіонів must die. Пісня Святослава Вакарчука «Місто Марії» стане гімном нашого Маріуполя.
Бебі-бум просто має відбутися. Потрібно здолати демографічну яму. Думаю, сміх дітей на українських вулицях — це те, що хотів би почути кожен полеглий воїн.
У християнстві є поняття «явити Христа», що в мирському житті означає працювати настільки завзято й продуктивно, щоб розкрити свої найкращі якості. Усім, хто виживе після цієї війни, треба буде пам’ятати про цей принцип, щоб бути гідними тих, хто загинув.
Повоєнна Україна не буде раєм земним, вона матиме свої негаразди й суперечності, ми не припинимо сваритися в соцмережах (чи що там буде актуально на цей час?). Але вони не зупинять оптимізму й творчої енергії нової бадьорої епохи. Справжнє велике будівництво в нас ще попереду.