Суддівська колегія констатувала, що визнання рішення арбітражу і дозвіл виконувати його в Литві суперечили б громадському порядку. Наявність такого протиріччя зазначено в Нью-Йоркської конвенції 1958 року як одна з підстав невизнання рішення закордонного суду.
Апеляційний суд Литви вважає, що арбітраж вирішив питання, яке належало до компетенції Вільнюського окружного суду.
«Одночасно два процеси щодо одного і того самого предмета і на тій самій підставі – арбітражний та судовий – неможливі», – зазначають у Апеляційному суді Литви.
«Литовська держава звернулася у Вільнюський окружний суд раніше, ніж «Газпром» – в арбітраж. Обговорення обставин дозволяють зробити висновок, що інститут арбітражу не повинен був братися за вирішення питання, яке вже було порушено і розглядається у Вільнюському окружному суді, а при вирішенні цього питання інститут арбітражу не дотримував положення Нью-Йоркської конвенції, і це є підставою для відмови визнати рішення, яке обговорюється» – йдеться у прес-релізі Апеляційного суду Литви.