У наступні вихідні Німеччина святкуватиме 25-ту річницю падіння Берлінського муру. Але за кілька днів до того Die Linke (Ліві – партія, яка перейняла естафету від комуністів колишньої НДР) можуть уперше прийти до влади в одній із 16 возз’єднаних німецьких земель – Тюрингії.
Мейнстримові партії у федеральному Бундестазі ставляться до Лівих як до паріїв. Ця партія запускає шпильки із задніх рядів у парламенті, а ще потерпає від внутрішніх міжусобиць. Ліві ненавидять капіталізм і хочуть покінчити з НАТО. У дебатах про Україну багато з них звинувачують більше Америку, ніж російського президента Владіміра Путіна. Голова фракції Лівих Ґреґор Ґізі відмовляється визнати режим Східної Німеччини «неправовою державою».
Проте у складі її урядів та місцевих державних органів Ліві стали прихистком для багатьох «оссі» (східняків), які зазвичай аполітичні й відчувають постійне невдоволення. Вони голосують за цю партію через свою «остальгію». У Бранденбурзі Ліві стали молодшим партнером у «червоно-червоній» коаліції із соціал-демократами (СДП). Але в Тюрингії для них відкривається нова можливість. На вересневих виборах на цій землі християнські демократи (ХДС, партія Анґели Меркель) посіли перше місце, набравши 33% голосів. Але у лівих – сильне друге місце – (28%). Зараз вони могли б із горем-бідою витягнути мінімальну більшість, якби об’єдналися з двома іншими партіями лівого напряму – СДП і Зеленими.
Читайте також: Два світи
Багатьом у лівоцентристському полі Німеччини такий «червоно-червоно-зелений» альянс був би Святим Граалем на федеральному рівні, який допоміг би прийти на зміну урядові Меркель. У Тюрингії (як і на решті території Німеччини) ХДС править у коаліції з СДП. За це останній довелося заплатити дорогу ціну, набравши на виборах у вересні якихось 12%. Тож натомість тюринзькі соціал-демократи хочуть спробувати об’єднатися з Лівими і Зеленими. Очікується, що 4,3 тис. членів СДП у Тюрингії підтримають цю ідею 4 листопада. Тоді Ліві змогли б іще до грудня вперше очолити уряд однієї із земель.
Його прем’єром став би Бодо Рамелов. До Тюрингії він переселився із заходу країни, тож особисто в нього немає жодного багажу часів НДР.
І хоча Рамелов колись був затятим профспілковим активістом, за стандартами Лівих він вважається поміркованим політиком. Мешканці Тюрингії переймаються ним менше, ніж стабільністю уряду, в якому більшість матиме перевагу лише в один мандат.
Загалом же питання в тому, чи стане такий «червоно-червоно-зелений» уряд Тюрингії прообразом подібного експерименту в Бундестазі (навіть якщо канцлер – член СДП). Зробити таке на загальнодержавному рівні було б набагато важче, тому що в питаннях зовнішньої політики і безпеки між двома «червоними» партіями відстань надто велика. І все ж СДП зараз у серйозній халепі. Чим далі, тим більше партія просто стає сходинкою для інших: Меркель у Берліні, а зараз для Рамелова в Ерфурті. Потяг соціал-демопротів до влади у верхах ще може змусити її шукати союзу з Лівими в Бундестазі.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com