Як відомо, у Криму проживають близько 60 відсотків населення – етнічні росіяни, 24 відсотки – українці, 14 відсотків – кримські татари.
Причин, які пояснюють, чому кримчани всі як один не встали на захист України, багато.
Що дав Крим у складі України простим кримчанам? Добробут? На жаль, ні. Землю? У переважній масі про це навіть мріяти не можуть, хіба що про садову ділянку, до якої спробуй ще підвести воду й оформити цей убогий наділ. До загального моря і пляжів вхід знайти дедалі складніше, а приватних пляжів і огорож щораз більше. Роботу? Окрім трьох, а часто й двох місяців сезону знайти застосування своїм рукам більшості кримчан ніде, тому осінь, зима і весна воістину «мертвий» сезон. І якщо ізЗахідній Україні роботяги їдуть до Європи, то з Криму їдуть на заробітки до Москви, бо ближче і доступніше. Чи добре жили люди в Криму? Відповідь очевидна – ні, та це, звичайно, не стосується чиновників, депутатів, бандитів.
Чи багато вони бачили доброго від України – ні. Чи бачили вони Україну – також ні.
2004 року Крим завмер в очікуванні змін, достовірно заявляю – завмерла «еліта», ці вічні мери, депутати, бандити, олігархи; насторожився народ – усі чекали бодай якихось змін! Приїхав новий прем’єр Матвієнко, вистачило рівно місяця , щоб уся «еліта Криму», трохи фінансово змарнівши, зітхнула спокійно, а народ відчутно зажурився. Решту ж років Крим був донецький, російський, макіївський, будь-який, але не український…
Читайте також: Викладач кримського вишу: Студентів з інших регіонів обіцяють "гнати до самого Перекопу"
На загальному тлі безгрошів’я та безнадії всі кримчани чекають літа, початку курортного сезону, коли вирішуються багато фінансових негараздів, коли є робота і життя стає світлим, а море теплим. Щосезону Крим наповнюють туристи, в основному з країн СНД, досить багато росіян (але мені все ж здається, що з кожним роком їх приїжджає щораз менше), які вирізняються на тлі українців і білорусів своїм фінансовим благополуччям. Це аргумент для кримчан, так би мовити – наочний приклад, який видно неозброєним оком.
Забитий Крим? Забитий, бідний навіть на тлі України, чверть населення пенсіонери, багато відставних офіцерів Чорноморського флоту, яким за роки їхньої служби добре промили голови радянською, російською пропагандою. А це електорат партії регіонів і комуністів у Криму, який ненавидить усе українське, увібравши в себе з часів СРСР бацилу наддержавності, для яких українці – хохли і бандерівці, молдавани – цигани, балти – фашисти, поляки та європейці – суцільні геї, а американці – самі розумієте. Цей електорат ніколи не був ні в Америці, ні в Європі, ні навіть у Західній Україні. Так сталося через різні причини, передусім фінансові, але чи так вони хотіли переконатися у протилежному?
Ці люди щиро вважають беркутівців героями, сприйняли поразку Януковича як свою особисту, і нинішній крутий віраж Криму для них як контрреволюція і перемога, а для нинішніх керівників це буквально порятунок від ганьби, банкрутства та в’язниці.
Багато людей, особливо літнього віку, дивляться російські канали, дивляться за звичкою ще з радянських часів, сприймаючи всю інформацію з випусків новин як беззастережну істину, тому гасло «У кримчан немає інформації» неправильне, але ті, хто вихований на російській пропаганді, вже наскрізь і безнадійно заражені.
Читайте також: Леся Оробець: «Посіяли гречку – отримали кулі»
Добре підготовлена й виконана кампанія з дискредитації нової України, лідерів опозиції та Євромайдану, нехитрий набір страшилок – фашисти, бандерівці тощо – легко запали в душу бабусям і дідусям. Природно, російським організаторам окупації навіть вигадувати сильно і нічого було – фашист він і в Росії фашист, тому окремий привіт спічрайтерам Партії регіонів – і тим, які розкаялися, і тим, які втекли, – Єфремову, Чечетову, Олійнику, Колесніченку, Лукаш та іншим. Типова затуркана кримська бабуся чи дідусь за асоціацією фашистом назве не Гітлера, а Яценюка, Тягнибока, та й про почесного чемпіона світу з боксу Кличка також не забуде. І не важливо, що вони такі ж фашисти, як я інопланетян. Важливо, що таких недалеких людей, які в це вірять, багато.
Не обійшлося, звичайно, і без «допомоги» не надто світлих персоналій майдану, таких як Сашко Білий, чиї витівки шокують навіть тих, хто беззастережно підтримував Майдан і пишається «небесною сотнею» й усіма героями.
А може й справді: росіяни – це азіати, а українці – це європейці? Хто ж тоді кримські татари? А тим часом цьому народові треба низько вклонитися – не запродалися, не прогнулися і об’єктивно тільки завдяки їм існує інформаційна проблема не стовідсоткового «прагнення» в демократичну Росію.
Приказка «Краще вчитися на чужих помилках» вочевидь не про наших українських олігархів – нічого не навчила їх жовтнева революція 1917 року. Заклики Фірташа бойкотувати кримський референдум, Ахметова та інших – не допустити розколу країни – зрозумілі, вони можуть втратити дуже багато, а можливо, це «дуже багато» буде початком їхнього кінця. Проте хіба люди, тисячі людей, працюючи на їхніх підприємствах і приносячи їм надприбутки, міняли б синицю в руці на журавля в небі, якби отримували не копійки, а гідні зарплати? Хіба вони дивилися б у бік далеко не найбільш благополучної Росії, якби у них був гідний соціальний пакет, якби вони мали якісь перспективи в житті, а не животіли від зарплати до зарплати?
То хто ж винен, що Україна втрачає найкращу свою територію, найціннішу і по-справжньому не оцінену частину? Поіменно – Кравчук, Кучма, Ющенко, який убив у кримчан і в усій нації надію на зміни, та особливо відзначився Янукович. Дрібних упирів типу прем’єр-міністрів Криму, вічних депутатів автономії, їхніх команд і шісток згадувати не будемо – риба гниє з голови…