В „Українському Тижні” від 9 березня 2012 року вийшло дві статті стосовно лекції „Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам'ять про нього, 1909-2009 рр.”, що її читав історик Ґжеґож Россоліньскі-Лібе в Посольстві Німеччини у Києві 1 березня 2012 року. Щодо цього я хотів би зауважити таке:
Читайте також: Відкритий лист до Посольства ФРН в Україні
Посольство Німеччини у Києві в рамках свого спілкування з українським суспільством регулярно запрошує на лекції і дискусії, які також бувають на теми української історії. При цьому ми прагнемо цікавого для наших гостей обміну думками. Ми не відбираємо доповідачів за тим, наскільки їхні погляди співпадають з нашими.
Запрошені нами історики завжди виголошували свої тези у різних містах України. У випадку з паном Россоліньскі-Лібе Посольство Німеччини залишилося єдиним місцем проведення, після того, як всі інші відмовилися. Вже напередодні від нас по-різному вимагали не допустити лекції і у приміщенні Посольства, почасти з посиланням на те, що він підігрує тому чи іншому політичному табору.
Німеччину й Україну поєднує сповідування свободи слова. Вона є дуже великою цінністю. Конкретно, свобода слова означає можливість представлення і суперечливих позицій та відкритого їх обговорення. Для цього ми відкрили наш дім і запросили розмаїту публіку, що вела контроверзійні, а також конфронтаційні та емоційні дискусії.
Великий, багатоголосий і переважно критичний резонанс у ЗМІ показав, що існує потреба в обговоренні і за межами кола наших гостей.