Святий Миколаю, ти мій великий друг. І не тільки тому, що ти ніколи не забував мене обдаровувати подарунками. Скільки я себе пам’ятаю, ти завжди приносив мені мандаринки, цукерки, іграшки. Навіть тоді, коли про тебе не можна було згадувати в школі, бо вчительки-комсомолки могли настукати на моїх тата і маму, що вони погано виховують свою дитину.
Коли я підріс і мої друзі вже не вірили що ти є, ти все одно продовжував дарувати мені подарунки. Часом настільки цінні, що я не міг навіть повірити, що це взагалі можливо. Ти мандрував зі мною Карпатами, все знаходив добре місце для ночівлі, а коли чіпався блуд виводив на добру дорогу. Мандрував зі мною річками на байдарках і мій човен, де ти сидів поруч, ніколи не перевертався й не тонув, навіть тоді, коли це було невідворотно. Ти тинявся зі мною Європою, Азією, Африкою і завжди беріг мене від поганих історій, а коли вони й траплялися, витягував з них без болю та особливих наслідків.
Не так давно ти подарував мені справжнє чудо. Відремонтував об’єктив, який вже не підлягав ремонту. Я побив його, коли їздив на Донбас, і навіть не сподівався, що з ним взагалі щось можна зробити. Деталей до нього вже не було навіть на блошиних ринках. Я рік чекав, можливо щось знайдуть, проте нічого не знаходилось. Але саме у твій день мені подзвонили з майстерні і сказали, що випадково знайшли те, що потрібно. До мого старого об’єктива першого покоління виявляється підходить деталь від найновішої моделі. Я сприйняв це як твій подарунок, бо радості він мені приніс чи не найбільше за останні роки.
Я знаю, що цього року ти також не оминеш мене своєю увагою, добротою та любов’ю. І є багато речей, які я хотів би у тебе попросити, але все це почекає. Всі ці шурупокрути, спимішки, павербанки чи лептопи. Наступного року я радо прийму щось із цього. Але сьогодні хотів би попросити у тебе щось більш важливе. Подаруй мені, будь ласка, мій друже опудало путіна, справжнє не іграшкове, напхане соломою та натерте китайським вазеліном, щоб блистіло. Його не обов’язково тягти в Україну, хай висить десь на ліхтарі біля кремля, мені достатньо буде самого факту знищення цього зла. А ще подаруй мені, будь ласка, подорож до москви – зруйнованої і спаленої вщент. Я був там кілька разів проїздом, але багато чого не встиг роздивитися. Сподіваюся, що у сяйві заграви руїни кремля виглядатимуть якось особливо і я зможу зробити цікаві фотографії.
Я не прошу тебе забагато добрий мій друже, хоч і розумію, що прохання незвичне. Це точно не мандаринки і не цукерки. Але таких подарунків, я певний, побажає собі цього року не один мільйон українців. Та й не лише нас. Дуже багато людей на цій планеті щиро мріють, щоб цей маніяк і та країна зла, яка називається росія, нарешті зникла назавжди, народи, які вона загарбала почали жити вільно, а виродки, які збудували цю найбільшу в світі тюрму, перетворилися на опудала.
Я міг би попросити тебе просто миру для моєї України, моїх дітей і родини, але мир без знищення цього диявольського гнізда буде неможливий. Ти ж знаєш, що справа не у війні, хоч вона і принесла нам багато болю та сліз. Її б не було, якби на тій частині планети чорти не створили свою пекельну імперію. А втім, що я тобі пояснюю. Ти й сам все чудово знаєш і розумієш. Просто допоможи нам святий Миколаю, подаруй нашим діткам спокійне та радісне дитинство, без ракет, шахідів, орків і путіна. І це буде для всіх найкращим подарунком!