Біля пам’ятника Іванові Федорову у Львові вирує звичне букіністично-антикварне життя. Перехожі мляво порпаються у вінілі, перекладають медалі й монети та гортають старі книжки. Польські художні видання, українська класика й різноманітні раритети, але саме зараз найбільше вражає те, скільки навалено на цих розкладачках російських книжок: вузькоспеціалізованих, енциклопедичних, а також філософських, наприклад, знаменитий чорний двотомник Ніцше я побачив у чотирьох різних місцях. А ще з прикрістю зауважуєш, як багато тут російськомовної радянської макулатури й масової літератури 1990-х і початку 2000-х. Певно, усього цього позбулися ще щонайменше півтора року тому, однак воно так і не зникло, упавши баластом до ніг Федорова, який, видається, на це тільки й може відреагувати тим, що безпорадно розвести руками.
Ситуацію покращує хіба те, що через дорогу від першодрукаря, у парку «На валах», цьогоріч із 4 до 8 жовтня проходив 30-й міжнародний Львівський книжковий форум (Lviv BookForum). Після багатьох років його проведення в Палаці мистецтв і палаці Потоцьких ювілейна подія, видається, символічно переїхала до старого місця сили, щоб заручитися підтримкою минулого й так утвердити тяглість історичного уявлення про Львів як про один із книжкових осередків України. Фокусна тема теперішнього фестивалю — «Перепис майбутнього» — якраз і підхоплювала цю ідею тривання культурної традиції, яка й не має обмежуватися вчорашнім і сьогоднішнім.
Lviv BookForum звично мав кілька локацій (2023 року їх було п’ять), а також дві частини — сам фестиваль і книжковий ярмарок. Центральна локація — Порохова вежа, де відбувалися головні дискусії форуму за участю, зокрема, іноземних гостей. Зрозуміло, не всі мали змогу приїхати особисто, тож частина учасників виступала онлайн, що зовсім не зменшило ані градусу дискусії, ані відвідуваності.
Читайте також: «Чому перемога України піде на користь усім»: головні події та дискусії 30-го Lviv BookForum
Найбільше обговорень у соцмережах викликала подія «Війна як крах цивілізації: чи буде щастя після війни», де були особисто присутні Вахтанг Кебуладзе, Тетяна Огаркова й Максим Яковлєв, а онлайн приєдналися хорватська письменниця Славенка Дракуліч й американська історикиня Енн Епплбом. Розмова більшою мірою тривала досить рівно й передбачувано, але найцікавіше пролунало під час завершальних питань глядачів до закордонних гостей. Славенка Дракуліч мала пояснювати, чому в її новій книжці «Війна всюди однакова» вона урівнює досвід української і російської матерів, які втратили синів, адже варто розрізняти агресора й жертву. Дракуліч відповіла, що для неї в цій історії важливіша втрата й вона свідомо робила акцент на матір, у якої помирає син. Тоді як запитання Енн Епплбом було ще гостріше, адже їй довелося відповідати за весь колективний Захід, який уперто вірить у «хороших рускіх» і прогресивних російських дисидентів, плутаючи навіть поняття «рускій» і «росіянин». Реакція Епплбом на таке «звинувачення» передбачувано була дещо образлива-агресивна. Вона розповіла про російськомовних українців, етнічність і своїх російських друзів, які допомагають Україні, закінчивши висновком про те, що зло не успадковують з молоком матері, і тим, що «ви можете бути з Росії, але мати інші ідеї щодо вашої країни». Важливо, що в цій полеміці чітко проявилася різниця в ставленні до війни наших і західних інтелектуалів і те, що українське бачення цієї проблеми ще довго не буде зрозуміле представникам інших країн якраз через базову відмінність поглядів ззовні й зсередини. До речі, повністю цю дискусію та інші можна переглянути на ютуб-каналі BookForum.
Загалом більшість розмов через об’єктивні обставини стосувалися російсько-української війни: «Боротьба за чи зі словами? Складнощі розмов про війну» за участю Ярини Чорногуз, Світлани Поваляєвої, Тетяни Огаркової, Люка Гардінґа й Девіда Ріффа.
Або ж ширшої геополітично-культурної взаємодії: «Колоніальний дискурс у російській літературі: як ми (не)розуміємо “російську душу”» за участю Еви Томпсон, Оксани Забужко, Еліф Батуман, Паати Шамуґії і Шарлотти Гіґґінс; «Свобода думки vs індоктринація» за участю Ярослава Барб’єрі, Джанін Ді Джованні, Пітера Померанцева і Яна Гарнера.
Також відбулося декілька знакових літературних бесід, зокрема британця Джонатана Страуд з Володимиром Арєнєвим й американця Арта Шпігельмана з Олександром Михедом, де теж, хоч й опосередковано, не могли оминути нинішньої війни.
Цьогорічний ярмарок, що розташувався в павільйонах біля Порохової вежі, був досить компактним, адже в ньому взяли участь близько 50 видавництв. Сучасних вибагливих читачів, звиклих купувати в інтернет-магазинах, таким асортиментом важко вразити, а ще в ярмаркових наметах було досить тісно. Утім, це не завадило багатьом накупити цілі торби книжок, бо ж можна було ще й узяти автографи в улюблених авторів, які завітали до стендів видавництв.
Lviv BookForum — це вже третя велика книжкова подія цього року, і, якщо порівнювати з торішнім BookForum, який відбувався здебільшого онлайн, то 2023-го пройшла як повноцінна міжнародна подія. Видавці й читачі сумували за своєрідною атмосферою книжкового Львова восени, тому багато хто приїхав через цю ностальгію по радісно-хаотичний настрій передвоєнних фестивалів, коли всі звично жалілися на натовпи в палаці Потоцьких. Однак цьогорічний BookForum був відчутно не такий багатолюдний і бурхливий, як попередніми роками. Та й загальний настрій події дещо змінився: став стриманішим, скромнішим та обережнішим — і не певен, що тільки війна в цьому винна. Ще до 2022 року деякі видавці, переважно не зі Львова, озвучували думку, що BookForum для них збитковий і загалом незручний з огляду на низку чинників, і закликали змінити формат події чи принаймні подумати про зміну локації. Місце проведення цього року дійсно було інше, однак і культурна політика в державі за останній час теж змінилася, зокрема з’явилися безпосередні конкуренти (насамперед KyivBookFest ) та й у багатьох містах уже виникли літературні фестивалі, які хоч і не претендують на грандіозність, але здатні зацікавити значну кількість українців. Тож за цих обставин лишається побажати BookForum не розгубити своєї унікальної святкової атмосфери, врахувати поради безпосередніх учасників видавничого процесу України й надалі примножувати всі позитивні напрацювання попередніх років.
