У тогочасній моді Речі Посполитої західноєвропейські фасони одягу без жодних проблем співіснували з місцевими традиційними вбраннями. І якщо чоловіки (українці, поляки, литовці, козаки, купці, ремісники, шляхтичі) носили звичні жупани, кунтуші та шаровари, то жінки нерідко вдягалися так само, як їхні західноєвропейські сучасниці. Часом вони додавали до закордонних туалетів елементи традиційного вбрання.
Львівська пані одягнена загалом за північноєвропейською (голландською або німецькою) бароковою модою. На ній обшитий візерунчастим галуном короткий сукняний жакет (власне, корсет із рукавами), який у Речі Посполитій називали станіком, лляна сорочка з прикрашеними галуном манжетами і спідниці: сукняна верхня та лляна спідня. Шкіряні черевички міщанки також пошиті за модним європейським фасоном. Верхнім одягом слугує теплий жакет-куртас із червоного сукна, підбитий лисячим хутром. За своїм фінансовим становищем ця пані могла б дозволити собі шикарніше оздоблення одягу, але у 1613, 1629 та 1655 роках сейм ухвалив низку законів, що обмежували використання дорогих хутр.
До західноєвропейського одягу львів’янки чудово пасує типовий для шляхетського та міщанського середовища Речі Посполитої, зокрема й України, головний убір. Волосся прикриває гаптований золотими та срібними нитками очіпок, поверх нього задрапірована біла хустка з цупкої тканини, що називалася рантухом. Вінчає ансамбль шапка із сукняним верхом, оздоблена лисячим хутром.