«Коли я вчилася в радянській школі, то нам розповідали, який поганий Бандера, ледь чи не звір. Я була дуже втішена, коли, приїхавши вперше до Львова два роки тому, побачила вулицю Степана Бандери. Це значить, що частину втраченої пам’яті, пам’яті, яку хотіли з вас вибити, ви собі повернули», – підкреслила депутат сейму.
На її думку, це дуже важливо, адже назви вулиць, пам’ятники – це не просто назви.
«Якби пам’ятники не мали такої інколи демонічної, інколи духовної сили, то ніхто б на них не звертав уваги. Як от леніни, які були репродуковані в кожному місті, а то й по кілька. Ми зі студентами часто їздимо в етнографічні експедиції білоруським Поліссям. Там красива природа, відновлені церкви,.. а поруч – Ленін. Він виглядає як гнійник. Прикро, що люди не завжди відчувають, наскільки він тут чужий, адже цей пам’ятник ще править живими людьми. І тут не можна діяти силою. Люди, як у Західній Україні, повинні відчути, що це їм чуже, тоді життя піде в кращий бік», – вважає Курсіте.
Як повідомлялось, Донецький апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року, якою визнано незаконним та скасовано Указ Президента України від 20 січня 2010 року №46 «Про присвоєння С.Бандері звання Герой України».
На знак протесту такого рішення суду, у січні депутати Львівської обласної ради провели позачергову сесію не в сесійній залі, а на площі біля пам'ятника Степану Бандері, під час якої наголосили, що таке рішення стало можливим, через позбавлення Януковичем незалежності судову гілку влади.