«Балбєси, а де обпльований? А, він тут…» – вже першими словами на адресу прокурорів Юрій Луценко дав зрозуміти, що хід судового процесу по так званій «діоксиновій справі» мало чим відрізнятиметься від перебігу засідань по «справі Дня міліції і квартири водія». Коротко нагадаємо суть обвинувачення: Луценку інкримінують дозвіл на стеження за водієм екс-заступника голови СБУ Володимира Сацюка – Валентином Давиденком – у рамках розслідування справи про отруєння Віктора Ющенка. Попри те, що сам Давиденко в суді раніше заявляв, що потерпілим себе не вважає, у січні цей епізод був виділений в окреме провадження.
Підтримувати державне звинувачення в суд прийшли двоє з трійці прокурорів, чиїми зусиллями Луценко в кінці лютого отримав чотири роки позбавлення волі: Дмитро Лобань (той самий «обпльований» – Луценко плюнув йому в обличчя одразу після оголошення вироку) та Віктор Клименко. Прокурор Євген Зінченко на засідання чомусь не з’явився, чим врятував себе від зливи образ з боку Луценка.
Читайте також: Ексклюзивне інтерв'ю Юрія Луценка Тижню
Щоправда, і його колеги вже встигли виробити імунітет проти інвектив Луценка. Усі образливі слова (серед яких слово «балбєс» не найдошкульніше) вони сприймали вкрай спокійно, інколи навіть посміхаючись.
Такої впевненості ще треба буде навчитися судді Ганні Медушевській – одній з трьох суддів, які засудили Луценка по попередній справі. Якщо раніше головним об’єктом атак Юрія Віталійовича був головуючий суддя Сергій Вовк, то тепер його колезі доведеться давати собі раду з непередбачуваним та гострим на язик екс-міністром самостійно.
Проблеми в неї виникли вже на першому, суто формальному етапі засідання, – встановленні особи підсудного.
– Назвіть своє прізвище, ім’я та по батькові, – звернулась Медушевська до Луценка.
– Для початку я прошу вас назвати себе, щоб я знав, кому я представляюся. А також прошу представити дані комп'ютерного відбору суддів, щоб я знав, на якій підставі ви слухаєте мою справу, – відповів Луценко.
Медушевська розгубилася. Погодитись з вимогами Луценка означало з самого початку віддати йому психологічну ініціативу в процесі.
– Це можна вважати вашою заявою про відвід судді? – спитала Медушевська.
– Ні, це можна вважати моєю заявою про знайомство, – під сміх присутніх парирував Луценко.
Суддя почала копирсатися в паперах на своєму столі, але якоїсь підказки там не знайшла. Домашня заготовка Луценка спрацювала.
Щоб виграти час, Медушевська попросила прокурорів висловити своє позицію по питанню – ті, звичайно, не «жодних підстав для задоволення клопотання».
Зрештою, Медушевська відмовилася представлятися і надавати якісь документи, зазначивши, що їх можна буде отримати в канцелярії суду за письмовим запитом.
Луценко таки відповів на питання про своє ім’я-прізвище, дату народження, місце проживання («єврохата» в СІЗО – з посмішкою сказав екс-міністр), сімейний стан тощо. Кожній відповіді передувала вставна фраза «на питання особи, яка не представилась, я відповім, що…»
Ледь з’ясувавши особу Луценка, Медушевська одразу нарвалася на клопотання про свій відвід. Юрій Віталійович навів два аргументи: неодноразову відмові колегії суддів, в яку входила Медушевська, випустити його з-за ґрат, та приховування від нього діагнозу «вірусний гепатит».
«Ви, пані суддя, неодноразово відхиляли разом з головуючим Вовком мої клопотання про лікування. От у мене в руках приховуваний з вересня минулого року результат аналізу крові, де напроти запису «вірусний гепатит-TTV» написано: «виявлений», – Луценко продемонстрував присутнім відповідний документ.
«У ваших руках моє здоров’я і життя. А я вам їх не довіряю», – продовжував екс-міністр. Медушевська увесь час свердлила його поглядом.
Прокурори використали один з двох своїх універсальних аргументів проти клопотань захисту: «не вбачаємо підстав для задоволення клопотання». Інший аргумент – «клопотання подано передчасно» – вони використали дещо пізніше.
Суддя пішла в нарадчу кімнату, по поверненні з якої теж «не побачила підстав» вийти з процесу. Луценко повторив клопотання, додавши ще й вимогу розгляду справи колегією суддів. І знову «підстави не були побачені».
Луценко перемкнув увагу з судді на прокурорів.
– Я хотів був подати клопотання про відвід прокурорів, але потім подумав: де ми ще знайдемо таких тупих? – сказав він.
– Я прошу вас контролювати себе та стежити за словами, – втрутилась Медушевська.
– А слово «тупий» не є нецензурним. Пані суддя, вас же вчили виявляти наявність ознак тупості по обличчю. Ви гляньте на цих балбєсів – у них же все наобличчі написано, – парирував Луценко.
– Я вважаю, що присутність цих прокурорів прикрашає наше чудове засідання та надає йому справжньої весняної грайливості, – екс-міністр продовжував «тролити» суддю.
Суд перейшов до розгляду найважливішого клопотання за день – про закриття справи за відсутністю складу злочину.
Луценко стисло виклав своє бачення ситуації. За його словами, він не порушив жодного закону, хіба внутрішню інструкцію МВС, на кілька днів прострочивши дозвіл на продовження оперативно-розшукових дій щодо Володимира Даниленка. Самі ж ОРД по цій справі можуть тривати до 2022 року, тобто 15 років з моменту порушення справи у 2007-ому. «За таке порушення мені та Володимиру Тарасенку й Олегу Павленову (інші обвинувачені по цій справі, екс-працівники МВС) могли максимум оголосити догану», – запевняв Юрій Віталійович.
Прокурори були незворушні і заявили, що «клопотання подано передчасно». Ці слова викликали зливу обурення у екс-міністра. «Лобанов (прокурор Лобань – Тиждень), ти собі запиши: 237 стаття! У ній написано, що на попередньому розгляді суддя з’ясовує, чи немає підстав для закриття чи зупинки справи». – звернувся він до прокурорів.
«Дебіл, ти слухай, що тобі досвідчена людина, прокурор зі стажем Баганець (адвокат Луценка Олексій Баганець – Тиждень) каже! У зошит записуй і не умнічай!», – Луценко продовжував знущатись над Лобанем.
Після сорокахвилинного перебування у нарадчій кімнаті Медушевська оголосила цілком очікуване рішення, відмовившись закрити справу. Несподіваним було інше – наступне засідання призначено аж на 18 травня. Схоже, «гнати» цю справу, як попередній процес над Луценком чи суд над Юлією Тимошенко, ніхто не збирається.
«Ця справа їм потрібна для підстраховки. На 15 травня у нас призначено апеляцію, невідомо, як скоро вона пройде. Ще небезпечніше для влади рішення Європейського суду з прав людини, яке буде на нашу користь. Україна повинна буде неодмінно його виконати, і, якщо апеляція затягнеться, випустити Юрія на волю. Тому вони хочуть мати можливість оперативно «закрити» його уже по сьогоднішній справі», – сказала в коментарі Тижню дружина Луценка Ірина. Самого ж рішення Європейського суду, за словами наших джерел, можна чекати вже цього тижня.