Міністр оборони Бен Воллес розкритикував «викривлені й вибіркові» виправдання реваншизму Владіміра Путіна. Міністерка закордонних справ Ліз Трасс обіцяє запровадити нові санкції проти російських енергетичних компаній і олігархів. Послання британців таке: «Ми гордо слугуємо стрижнем Північноатлантичного альянсу й міжнародного порядку безпеки».
Під помпезністю приховується інша, похмура історія, в якій Сполучене Королівство виокремлюється далеко не стійким протистоянням російському режиму, а допомогою та заохоченням. Кремлівські пройдисвіти роками використовують Лондон для відмивання своєї репутації та злочинно нажитих статків. Ціла армія банкірів, юристів, бухгалтерів і посередників і собі наживає завдяки цим оборудкам статків, нехай і скромних. Шлях до респектабельності пролягає через щедрі благодійні внески на спорт, освіту й культуру. Потік грошей відбувається через непроникну мережу офшорних і оншорних компаній, трастів і партнерств, які забезпечують «залізну» анонімність і безконтрольність. Пронирливим журналістам загрожують непосильні судові тяганини (знаю з власного досвіду).
Читайте також: Нова доба шпигунства заскочила нас у дрімоті
Схема захищає клептократів і роз’їдає нашу систему. Улітку 2018 року я був першим свідком у справі, порушеній проти РФ парламентським Комітетом з питань розвідки і безпеки. Користуючись правовим захистом, що надається свідкам парламентських слухань, і конфіденційністю комітету, я представив детальне досьє про загрозу російських грошей і вплив для нашої політичної системи. Подальше розслідування комітету було масштабним і ретельним. Однак Боріс Джонсон, втрутившись особисто, завадив публікуванню доповіді напередодні виборів 2019 року, а пізніше намагався взяти роботу комітету під контроль, призначивши свого ставленика його главою. Незасекречену версію доповіді про Росію зрештою опублікували. У ній можна знайти критику «лондонського ландромату» (оборудок для відмивання грошей — Ред.) й численні рекомендації, зокрема про обов’язкову реєстрацію іноземних лобістів. Однак жодних зрушень на цьому фронті, та й узагалі немає.
Це псує міжнародну репутацію Великої Британії. Завдяки консенсусу між обома партіями в Конгресі американці, хоч і запізно, та все ж взялися за власні прогалини в боротьбі з незаконними фінансовими оборудками. Відреагувавши на надокучливі чіпляння американців, наш уряд пообіцяв провести новий раунд реформ. Та менше ніж за два місяці відмовився від ключової частини цих реформ: пропонованого закону про економічні злочини. Може здатися, що Лондон не просто зволікає, а відверто саботує зусилля.
Однією з причин бездіяльності може бути роль заможних, нечистих на руку типів, що зазвичай мають зв’язки з Москвою, у фінансовому забезпеченні Консервативної партії. З Вайтголлу до мене регулярно доходять скарги, що прем’єр-міністр особисто перешкоджає обговоренням цього питання.
Ще одна халепа в тому, що проблема дуже глибока. Попри всі пафосні промови уряду, Росія просто експлуатує особливості британської бізнес-моделі: обслуговування заможних іноземців. Після занепаду імперії ми покладаємося на унікальне британське поєднання жадоби й снобізму.
Відкриті прогалини для супербагатіїв зумовлюють безкарність відмивання грошей і шахрайства. Злочинці з білими комірцями насолоджуються практично повною свободою дій. Як зазначають у Національному агентстві боротьби зі злочинністю (NCA), відмивання грошей обходиться Великій Британії в 100 млрд фунтів, а інші види шахрайства завдають збитків ще на 190 млрд фунтів. Сила-силенна установ, що намагаються дати цьому раду, працюють фрагментовано й неефективно за умов нестачі кадрів, коштів, належного керівництва й інформації. За останні п’ять років кількість судових справ у зв’язку з відмиванням грошей скоротилася втричі.
Читайте також: Росія слідом за Китаєм котиться в діру пам’яті
Кидаючись обіцянками про санкції, ми нічого не змінимо. Кремлівський режим має змогу й далі проповідувати ворожі антизахідні настрої у себе в країні, а тимчасом насолоджуватися завдяки Лондону всіма наявними в зовнішньому світі перевагами. Наше лицемірство дискредитує нас в очах пересічних росіян, які зневажливо ставляться до наших розповідей про свободу, законність і солідарність із союзниками, вважаючи, що ми тільки дим в очі пускаємо. Східноєвропейські друзі дякують нам за танки, але їх непокоять наші банки, і вони сумніваються, чи гідні ми довіри.
Похвальні заходи російського підприємця у вигнанні Романа Борісовіча. Він проводить «тури клептократії» — автобусні екскурсії в центрі Лондона, на яких такі люди, як я, можуть розповідати, що знають, показувати палаци й пентхауси заможних росіян та проливати світло на їхні дивовижні політичні зв’язки. Щоправда, ми обмежені в часі (а могли б розповідати цілий день, ба навіть тиждень), і нам незмінно загрожують наклепи. На наступний тур запросимо депутатів. Добре було б, якби завітала й Ліз Трасс.