Ломка земельних схем

Понад 4,1 млрд грн втратила громада Києва внаслідок оборудок міської влади із землею в 2007–2008 роках та І півріччі 2009-го, йдеться у звіті Головного контрольно-ревізійного управління України. За цей період у власності приватних осіб та комерційних структур опинилося понад 2,5 тис. га столичної землі, з яких лише 233,4 га було продано. Тобто понад 2,25 тис. га відійшло бізнесменам за не зовсім, м’яко кажучи, зрозумілими схемами. Відхід у тінь найдорожчих у країні земельних ділянок у Києві та Київській області останні півроку відбувався на тлі посилення боротьби правоохоронців із «земельним дерибаном». Принаймні повідомлення в ЗМІ про затримання хабарників лунають дедалі частіше.

 

 

Увечері 15 серпня в стінах Київської міської державної адміністрації панувало легке збуджен­­ня, клерки тихенько хихотіли та обмінювалися загадковими посмішками: до мерії завітав УБОЗ (Управління боротьби з організованою злочинністю). Оперативники попрямували до кабінету заступника начальника Управління дозвільної документації та організаційно-правових питань Романа Трояна, де знайшли $16 тис. купюрами, на яких за особливого освітлення можна було прочитати слово «хабар». Господар кабінету, в минулому, до речі, успішний донецький бізнесмен і лідер київського осередку Союзу молоді регіонів (молодіжне крило Партії регіонів), відчув себе зле й потрапив до шпиталю. Як повідомив наступного дня начальник Центрального антикорупційного бюро ГУБОЗ Вадим Лашук, чиновник отримував гроші за підготовку та затвердження проекту відведення земельної ділянки. Причому $16 тис. були останнім «траншем» за його «послуги» (загальної суми не називають).

 

Джерела в КМДА стверджують, що мова йде про кілька гектарів затишного соснового лісу в Дарницькому районі столиці. За тиждень-два до візиту міліціонерів кабінетами відділів Управління дозвільної документації бігав юнак-кур’єр зі стосом контрольних проектів. «Контрольний проект означає: не підпишеш – звільнять, навіть коли він передбачає, що вирубають парк чи збудують хмарочос на плавучих ґрунтах, – пояснює Тижню один із працівників управління (зі зрозумілих причин імені його не називаємо). – Звісно, аби не втратити роботу, ми все підписуємо, але, щоб не потрапити до в’язниці, із застереженнями: мовляв, ось тут є недоліки, усунувши які проект можна втілити. Та маю сумнів, що на наші застереження хтось звертає увагу».

 

Контрольні проекти в столичній мерії з’являються не так уже й часто – двічі на місяць, але стосами до 100 штук. «Часто це заяви від студентів на відведення ділянки у 10 соток, – розповідає співрозмовник Тиж­­ня. – У них вказані різні імена й паспортні дані, але написані вони однією рукою». Не виключено, що паспортні дані підставних прохачів чиновники КМДА отримують у деканаті одного зі столичних вишів.

 

Після рейду борців з оргзлочинністю до кабінету Трояна контрольні проекти в київській мерії зникли. Та клерки міськ­адміністрації переконані, що ненадовго.

 

 

11 кримінальних справ порушила прокуратура Києва у сфері земельних відносин за минулі півроку. В Київській області лише за останні півтора місяця спіймали на гарячому трьох чиновників. Зокрема, 3 вересня повідомили про затримання працівниками СБУ голови Порадівської сільради Васильківського району. 61-річний чоловік за відведення під приватне будівництво 0,23 га вимагав і отримав 290 тис. грн хабара.

 

Понад 1 млн грн за 0,5 га під будівництво котеджів на схилах Дніпра вимагала голова однієї з сільрад Бориспільського району. Її затримали оперативники Служби безпеки під час отримання частини хабара.

 

Найбільший хабар – 4,575 млн грн – перехопила міліція спільно з працівниками Ген­прокуратури в Баришівці. Голова сільради вимагала таку суму за виділення 9 га для ведення індивідуального садівництва.

 

«Шарль Луї де Монтеск’є (французький письменник, прав­­­ник і філософ. – Ред.) колись казав: «Закон – це павутиння: великі мухи пробиваються на волю, дрібні – застрягають», – зауважує Юрій Кармазін, народний депутат від НУ–НС. – Останні арешти, на мій погляд, є безсистемними – арештовують хабарників, які не працюють комплексно під чиїмось «дахом». Відповідно зростання чисельності викритих корупціонерів – не більше ніж збіг обставин та чисел. Найголовніше – скільки справ дійде до суду й скільки посадовців отримає реальне покарання».

 

Як писав Тиждень (див. № 51, 2008), високопосадовці практично ніколи не беруть хабара у руки – «винагорода» мандрує до них через ланцюжок посередників. Кінцевий замовник земельної ділянки може навіть не знати, який саме чиновник насправді ухвалював потрібне рішення. Відповідно застрягти в тенетах правоохоронців можуть лише «дрібні мухи», які вирішують питання хабародавців особисто. Тож не дивно, що за останні кілька років під слідство потрапив лише один впливовий чиновник, причетний до землі, – колишній голова Державного комітету земельних ресурсів Володимир Воєводін. Наприкінці лютого цього року його справу скеровано до суду. Щоправда, Воєводіна звинувачують не в злочинних оборудках із землею, а в тому, що він «підробляв документи, перевищував свої службові повноваження, внаслідок чого мали місце незаконні призначення та звільнення з посад службовців територіальних підрозділів Держкомзему».

 

Крім того, правоохоронці подекуди самі опиняються в епіцентрі земельних скандалів, утім, без жодних правових наслідків. Зокрема, заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін будує маєток у Пущі-Водиці, курортному районі в межах столиці, на ділянці, отриманій, м’яко кажучи, трішки незаконно. Принаймні так зазначено у висновку комісії з питань правопорядку Київради.

 

 

Активізація боротьби із «земельним дерибаном» чи її видимість не може бути пов’язана з чимось іншим, ніж наближенням виборів президента країни. «Таке посилення боротьби з хабарниками спостерігається і в Криму, Донецькій області, західних регіонах, – каже Володимир Жмуцький, експерт із земельних питань Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Ситуація в цій сфері дійшла до ручки, і це розуміють виборці, а вибори вже зовсім скоро. Але хоч би чим це пояснювали, тенденція досить приємна та корисна».

 

«У Київській області як ніколи жорстко зійшлися інтереси президента і Юлії Тимошенко, – додає Андрій Мішин, директор Інституту стратегічної політики. – Віра Ульянченко (голова Секретаріату президента. – Ред.) посилила свої позиції до рівня, коли може давати неформальні (але від того не менш дієві) вказівки правоохоронним структурам, передусім стосовно чиновників від БЮТ. Натомість бютівці, спираючись на Кабмін, намагаються давати відсіч. Арешти – верхівка айсберга боротьби між двома могутніми фінансово-політичними угрупованнями. Не варто забувати про Партію регіонів, яка давно вже скуповує землі на Київщині. Тож маємо вибухову суміш інтересів та конфліктів».

 

У таборі біло-сердешних вер­­сію Мішина заперечують. «Ці арешти є свідченням того, що уряд Тимошенко бореться з хабарниками всіх мастей, – запевняє народний депутат від БЮТ Валерій Писаренко. – Причому за останній час найгучніші затримання сталися з людьми з вертикалі президента, а не Юлії Володимирівни. Наприклад, затримали голову Броварської РДА, який отримав хабар у кілька десятків мільйонів доларів, а також кількох голів сільських рад, які, підкреслюю, жодного стосунку до БЮТ не мали».

 

«Важливою проблемою є постійні зміни керівництва Держкомзему протягом останніх років, – продовжує Володимир Жмуцький. – За 18 років незалежності поміняли дев’ять голів цієї структури, з них тільки четверо мали вищу фахову землевпорядну освіту. Проте коли раніше вони працювали по 5–6 років, тепер їх міняють щороку. При цьому вони навіть не встигають зрозуміти, що ж таке землевпорядкування, не те що навести якийсь лад у цій галузі. Тож не можуть вони боротися з тим, чого не знають. Ця вся катавасія з призначеннями розпочалася під час першої прем’єрської каденції Віктора Януковича у 2004 році. А з кожним керівником приходять нові голови обласних управлінь. А ті, своєю чергою, міняють районних. Плюс 30–40% центрального апарату. Але ж землевпорядкування – це досить складна технічно бюрократична процедура».

 

«Після того як навесні 2005 року було звільнено 18 тис. чиновників, пов’язаних із «клятим кучмівським режимом», на їхнє місце прийшли непрофесійні люди, які мріяли на нових посадах якомога швидше вирішити свої фінансові проблеми, – додає Андрій Мішин. – Вони прийшли як «каліфи на годину», тож своє фінансове становище намагалися поліпшувати якомога швидше, бо розуміли, що часу в них обмаль. Фактично у владі з’явилася нова досить негідна формація державних бюрократів. Проте чиновника дуже легко призначити, та вельми складно – без революції – прибрати».

 

Утім, не варто сподіватися на виправлення ситуації після чергової зміни влади наступного року. В оточенні кожного з «прохідних» претендентів на посаду глави держави вдосталь не лише охочих погріти руки на земельних оборудках, а й досвідчених у цій справі людей.