З усією помпою, церемоніями й заходами безпеки на випадок небажаних протестів, як водиться в таких ситуаціях, 5 березня відкрилося щорічне засідання показушного законодавчого органу Китаю — Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП). На порядку денному незвичайно важливе питання: обговорення (і неминуче схвалення) плану економічного розвитку країни на наступні п’ять років. Це фактично готовий рецепт запобігання стагнації другої за розмірами економіки світу, який готує Комуністична партія. Але багато слуг народу на цій сесії перейматимуться нагальнішим: власними кріслами. Адже наближається найбільша за п’ять років ротація керівних кадрів усіх рівнів Компартії. Процес передбачає заміщення сотень тисяч начальників та їхніх співробітників від селищних парткомів до державних підприємств. А це, своєю чергою, вплине на цілу низку інших призначень: партбоси на кожному рівні іноді дістають одночасно ще деякі посади: мера міста, директора заводу чи — у випадку генерального секретаря КПК Сі Цзіньпіна (це його основне крісло) — здебільшого церемоніальну роль голови КНР.
Апогею затяжний процес сягне наприкінці 2017 року, коли великі зміни відбудуться в партійній верхівці. У відставку підуть п’ять-сім нинішніх членів постійного комітету політбюро. Єдині, хто в цьому органі майже напевне зостануться незмінними, — сам Сі Цзіньпін і прем’єр-міністр Лі Кецян. 6 із 18 рядових членів мають вийти на пенсію.
Ці заміщення у верхах і низах матимуть вирішальне значення для успіху політичних кроків Сі Цзіньпіна протягом того часу, що залишився йому у владі. Обраний 2012 року генеральним секретарем, він дістав у спадок партійну бюрократичну машину, укомплектовану на найвищих рівнях призначенцями його двох попередників (Гу Цзіньтао, а перед ним Цзян Цземіня), а на нижчих рівнях чиновниками, звичними керувати на місцях так, як того вимагали пріоритети Гу Цзіньтао. Майбутня ротація дає Сі Цзіньпіну нагоду порозставляти на різних щаблях партійної ієрархії лояльні кадри.
Такий п’ятирічний цикл невизначеності й пов’язаного з нею напруження задає робочий ритм китайській бюрократії ще з 1980-х років, коли в країні запровадили ліміт перебування на більшості керівних посад: максимум двічі. «Да гуаньцзе», чи то пак «великі перестановки» кадрів, відбуваються невдовзі до й відразу після кожного партійного з’їзду, який скликають раз на п’ять років. Наступний, ХIХ, відбудеться наприкінці 2017-го (не плутати з ВЗНП, які не мають стосунку до партійних справ).
Сі Цзіньпін обійняв нинішню посаду відразу після XVIII з’їзду. У партії він також підпадає під обмеження перебування на посаді двома термінами. Тому XIX з’їзд буде вирішальним для зміцнення його влади. Підготовкою до XVIII з’їзду займався Гу Цзіньтао (разом із Цзян Цземінем, завжди готовим допомогти, навіть і після відставки). А вже організаційна робота перед ХІХ з’їздом уперше дасть Сі Цзіньпінові нагоду сказати своє вирішальне слово у справі призначення такої великої кількості чиновників. Востаннє до відставки на ХХ з’їзді у 2022 році (принаймні якщо він планує піти на відпочинок).
Сам Сі Цзіньпін займатиметься лише найважливішими кадровими перестановками; за більшістю з них рішення прийматимуться в усемогутньому й надзвичайно таємному організаційному відділі партії за його вказівками. Очевидно, від кандидатів вимагатиметься непохитна відданість Сі Цзіньпіну. За останні тижні кілька лідерів регіональних осередків уже встигли назвати його «серцевиною» партійного керівництва, хоча від цього слова давно відмовилися на користь термінології, котра вказує на більш колективний стиль управління. А Сі Цзіньпін, схоже, не боїться виступити в ролі видатного вождя.
Кому нагору?
Під час Всекитайських зборів народних представників, які зазвичай тривають близько 10 днів, закордонні журналісти матимуть рідкісну нагоду побачити керівників провінційних партійних організацій, яких, імовірно, після ХІХ з’їзду зроблять членами політбюро (ЗМІ допускають до численних засідань, на яких групи делегатів від провінцій на різні лади ретранслюють лінію КПК). Але поки що зовсім не зрозуміло, кого з них (якщо взагалі когось) обрав Сі Цзіньпін на заміну собі й Лі Кецяну після з’їзду 2022-го. На аналогічному етапі 10 років тому розмови про Сі Цзіньпіна й Лі Кецяна (обидва керівники провінційних партійних організацій) як про фаворитів у перегонах претендентів уже були.
Сьогодні умови для конкуренції, схоже, більш рівні. Серед можливих кандидатів на топ-посади в Китаї — секретар партійної організації провінції Гуандун Гу Чуньгуа та його колега з міста Чунцин Сунь Чженцай. Але на заваді їм може стати той факт, що вони не мають тісних зв’язків із Сі Цзіньпіном. Інші претенденти — Чень Міньер, секретар партійної організації провінції Гуйчжоу (колись працював разом із Сі Цзіньпіном) та різноманітні чиновники із центрального керівництва, серед яких Дін Сюесянь (головне управління ЦК Компартії) та Чжун Шаоцюнь (Центральна військова рада КПК, яку очолює Сі Цзіньпін).
Іще одна зміна за десятиліття, котре минуло: нині ходять чутки, що Сі Цзіньпін може знехтувати усталеним порядком і залишитися при владі після 2022 року. Але якщо це й так, то боротьба за найвищі посади від цього не послабилася. Спровоковане нею сум’яття серед підлеглих сповільнює впровадження ринково орієнтованих реформ, обіцяних Сі Цзіньпіном. Про це говорить Чунґ’ї Фен, ад’юнкт-професор Технологічного університету в Сіднеї (Австралія). Те саме стосується його антикорупційної кампанії. Чиновники зі страху, що суперники звинуватять їх у хабарництві, вважають за краще сидіти тихенько й не братися за проекти, пов’язані з великими коштами. Пей Міньсінь, професор політології з американського Клермонтського коледжу Маккенни, вважає, що китайська бюрократія «паралізована від страху». Організаційний відділ ЦК КПК вишукує всіх потенційних «переносників зарази», здатних інфікувати звичкою до корупції інші відомства, з якими вони контактують.
Є одна якість, яка може допомогти кандидатам на підвищення: цілковита обізнаність із комуністичними канонами. Останніми днями офіційна преса активно поширює невідомий маоїстський текст під назвою «Робочі методи партійних комітетів», уперше надрукований 1949 року. Сі Цзіньпін наказав чиновникам проштудіювати цей трактат, який містить (метафоричний) наказ партійним керівникам «навчитися грати на роялі». Це означає, як пояснює Мао, що вони повинні займатися геть усім, мов той піаніст, котрий виконує музику десятьма пальцями. Їм не слід «приділяти всю увагу кільком питанням, забувши про інші». Цей постулат може стати в пригоді й самому Сі Цзіньпіну, адже в нього попереду не лише кадрові зміни, а й нагальні економічні проблеми.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com