Льодове побоїще

 

 

Заспокійливі слова прихильники фігуристів почули тільки від віце-президента Федерації Даніля Амірханова – під час візиту до Києва легендарної американської фігуристки Мішель Кван він запевнив, що Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту виділило кошти на купівлю квитків за океан. Та чи полегшило це загальну напружену ситуацію? Аж ніяк.

 

Досі не вдалося вирішити проблему з оплатою праці відомого німецького тренера Інго Штоєра, який сьогодні опікується спортивним дуетом Волосожар – Морозов. Останній вдарив на сполох, що внаслідок безгрошів’я українсько-німецька співпраця вже невдовзі може припинитися. Найнеприємніше, що такий тривожний сигнал надійшов менше ніж за рік до Олімпійських ігор у Ванкувері. Авторитетний Штоєр (свідчення його високої кваліфікації – успіхи екс-українки Олени Савченко, яка у парі з німцем Робіном Шолкови двічі вигравала європейську першість і один раз – світову) зажадав символічну за світовими мірками суму за роботу з українським дуетом – дві тисячі євро на місяць.

 

 

Для порівняння: щоб стати учнем відомих тренерів Валентина Ніколаєва чи Галини Змієвської, які ще з середини 1990-х мешкають у США, потрібно викласти $100 за одне тренування. Топ-фігурист виходить на лід двічі на день. Елементарна арифметика – близько $6 тис. на місяць мала б витрачати Федерація за одного спортсмена, оплачуючи роботу наставника, який гарантує високий результат.

 

Таких грошей на розвиток фігурного ковзанярства держава виділити не спроможна, тому чиновники й озвучу­­ють альтернативний варіант: якщо Інго Што­­єр чи будь-хто інший береться опікуватися укра­нцями, то нехай залучає фігуристів у добре оплачувані шоу-програми. Німець і так возить пару Волосожар – Морозов на всі шоу, в яких беруть участь Савченко та Шолкови. Проте фінансового зис­­ку від наших поки не отримує. Наразі він погрожує відібра­­ти половину призових клієнтів за ще не виграний Чемпіонат світу.

 

Навіть фахівці дивуються, чому віт­­чизняним фігуристам живеться так скрутно. Адже в кріслі почесного президента Федерації – міністр Юрій Павленко, який, вочевидь, мав би дбати про безтурботне життя «рідних» спортсменів. На наше запитання, чому пан міністр так мало уваги приділяє фігуристам, спортсмени лише розводять руками. Неймовірно, але факт: Юрій Павленко та Людмила Супрун півтора року не навідуються на Чемпіонат України з фігурного катання на ковзанах. Чи тямлять вони у цьому виді спорту – загадка.

 

 

Безсумнівно, з-поміж усіх наших фігуристів на медалі претендує лише згаданий «скандальний» тандем. На чемпіонаті Європи, який відбувся наприкінці січня, ця пара посіла четверте місце, що останнім часом стало недоброю традицією. Збоку видається, ніби Волосожар і Морозов самі вперто зупиняються за крок чи два від п’єдесталу, не дотягуючи зовсім тріш­­ки. Натомість у розмові з кореспондентом Тижня українські фігуристи нарікають на слабкі позиції наших у суддівському корпусі – просто за українців немає кому «замовити слівце».

 

Саме через це неодноразово потерпав танцювальний дует Олени Грушиної та Руслана Гончарова. І хоча ця пара таки завоювала медаль на Олімпіаді в Турині, успіх прийшов лише по тому, як Міжнародна федерація 2004 р. реформувала правила оцінювання учасників.

 

Шестибальну систему замінили окре­­мі оцінки за техніку й компоненти. До технічної парафії тепер належить виконання стрибків, обертань, доріжок, кроків і підтримки. Всі ці елементи мають свою базову вартість, яка, власне, унеможливлює упереджене суддівство. На другу оцінку впливає хореографія, зв’язки між кроками, інтерпретація та навички катання. Ось ці складники якраз і є зручним майданчиком для суддівських хитрощів. Зазвичай Волосожар і Морозов отримують нижчі бали за компоненти.

 

Тож українці можуть покладатися хіба на власні сили й авторитет Інго Штоєра. 2006-го німець побив горщики з керівниками Федерації своєї країни й нині працює самостійно. Зате його чемпіонський дует автоматично надає ваги німецькій Федерації, а про її вплив на суддів зайве казати – він достатньо значний. Фахівці не ставлять під сумнів тріумф пари Савченко – Шолкови в Лос-Анджелесі. Олені та Робіну, які на голову сильніші за опонентів, тільки форс-мажорні обставини зможуть перекрити дорогу до «золота».

 

Найзапеклішою обіцяє бути боротьба за дві медалі нижчого ґатунку. На них претендують п’ять спортивних пар, з-поміж них – Тетяна Волосожар та Станіслав Морозов. Головними конкурентами наших фігуристів називають росіян Юку Кавагучі й Алєксандра Смірнова: на останній європейській першості в Гельсінкі вони посіли друге місце. Не меншу загрозу становлять їхні співвітчизники Марія Мухортова та Максім Траньков – бронзові призери цих змагань. Упритул до них наближаються канадці Джессіка Дюбе і Брайс Девісон. Не можна також скидати з рахунку стрімко прогресуючих китайців: Дан Джанг з Хао Джанг та Цін Пан з Цзянь Тон.