Аграрне лобі, газове лобі, промислове лобі… За ступенем таємничості та зловісності ці поняття поступаються хіба що всесвітній змові. Про лобістів у нашій країні прийнято говорити як про певну субстанцію, яка є втіленням зла, проте не має нічого спільного з конкретними людьми. Це неправда.
Лобіст – це особа, яка має цілком конкретні бізнес-інтереси та втілює їх, зокрема, впливаючи на процес законотворчості. Ця характеристика підходить переважній більшості народних депутатів. Час від часу хтось із депутатів проштовхує певний закон чи «лише поправочку», яка працюватиме на його бізнес.
Проте саме кризові часи, коли бізнес кожного опинився під загрозою, допомогли чіткіше зрозуміти, хто і які інтереси обстоює в українському парламенті.
У попередніх числах Тиждень (зокрема №45, 7–13 листопада 2008 р., № 1–2, 9–15 січня 2009 р.) відстежував процес прийняття антикризових законів у Верховній Раді. Перший такий закон (під який МВФ надав Україні кредит) парламентарі ухвалювали в листопаді – тоді навколо нього точилося багато дискусій. Хоча він мав, так би мовити, рамочний характер і не приніс відчутних преференцій майже нікому, процес обговорення кожної з майже 150-ти поправок був захопливим. Подальші голосування за антикризові закони (наразі їх ухвалено кілька десятків) ще чіткіше розмежували інтереси парламентаріїв.
За спостереженнями Тижня, з 450 народних депутатів найактивнішу участь у обговоренні заходів із подолання кризи брали не більше 20-30 людей. Їхні пропозиції були цілком конкретними, іноді навіть емоційними та істеричними Ідив. Стенограми засідань ВР www.rada.gov.uaІ.
Очевидно, Рада ще довго повертатиметься до антикризових законів. Тому важливо знати прізвища основних гравців, а також – за що вони грають.
Ми не класифікуємо українських лобістів за фракційною належністю, бо часто представники різних фракцій, маючи спільні бізнес-інтереси, разом просувають питання. Тому практичніше розмежувати парламентаріїв за галузями, інтереси яких вони обстоюють, створюючи закони.