Насправді діалог був трохи не таким. Спочатку суддя запитав у Юлії Тимошенко її ім'я та прізвище. Вона їх назвала, не встаючи з місця. “Перед судом треба вставати», – зауважив суддя. Але екс-прем'єрка досить негучно відповіла: «Я не можу встати». І лише після повторного зауваження, здається, здогадалась, що ситуацію можна використати собі на користь. Фраза «я буду вставати перед судом, а не перед судилищем!», пролунала вже значно гучніше.
Юлія Тимошенко дійсно не могла встати. Її й так майже задушили з усіх боків. Зробили це, як не дивно, її ж соратники — ті, хто хотів бути присутнім на процесі, й, на відміну від більшості бажаючих, таки добився цього. Проте, з іншого боку, Тимошенко дійсно виявила неповагу до суду. Власне, виявленням цієї неповаги вона займалася всі 11 годин слухань у п 'ятницю, 24 червня, і кілька годин у суботу, 25-го.
Тимошенко справді принижувала суддю («ваша мафія!»), справді виявляла неповагу до судочинства («ваша влада перетворила нагороди на брязкальця, і тому, я вважаю, нагород у мене немає!»), нарешті, справді знущалася з усіх, із кого хотіла («Юліє Тимошенко, яка у вас освіта?» – «Вища, на відміну від керівників держави!»). Але треба визнати, що організатори процесу самі зробили все для того, щоб справи пішли так, як вони пішли.
Скажімо, і в п'ятницю, і в суботу всі лави в дуже й дуже маленькому приміщенні суду ще зранку займали молодики в штампованих футболках із портретами Тимошенко, російського прем'єра Путіна та президента Росії Мєдвєдєва. Уся ця «біомаса» зображувала зацікавлених слухачів справи, але той нюанс, що вони опинились у залі суду ще до її відкриття, повз журналістську увагу не прослизнув.
Ще смішніше стало, коли учасники вуличної акції проти Тимошенко, вдягнені в такі ж футболки, почали зізнаватися журналістам, що їх винайняли «пару часов постоять» за 200 гривень. Було зрозуміло, що страх перед «роботодавцями» не спиняє їх ані на мить. І було незрозуміло, кого в такому випадку може спинити страх перед кумедним суддею Кирєєвим, лише нещодавно переведеним з провінції у судді самої столиці. Мабуть, зайве казати, що це переведення забезпечив своїм указом президент України Янукович В.Ф.
Щоправда, судді Кирєєву слід віддати належне: він усіляко намагався виглядати людиною, яку отруйні репліки Тимошенко не зачіпають ані на мить. Проблема судді Кирєєва полягала в тому, що він такою людиною не виглядав. «Ану тихо! Тут вам не театр!», – істерично кричав суддя прихильникам Тимошенко, коли вони надто гучно аплодували гострим заявам своєї лідерки. І по губах судді було помітно, що самими лише цензурними висловами він не обмежувався.
Можливо, колись цей суд увійде в історію України як «Суд двох помилок». Дійсно, по помилці зробили і Тимошенко, і влада. Перша вирішила, що вкотре може зростити свою підтримку в народі красномовством, якщо тільки їх покаже телебачення. Влади ж подумала, що, маючи контроль над телебаченням, зведе її гостре слівце Тимошенко нанівець, і виставить її простою базікою. Помилились обидві.
Проте головна проблема Тимошенко полягає в іншому. Влада зацікавлена завершити слідство якомога швидше, бо вже восени стартує новий виборчий цикл, і судовий процес почне сприяти популярності Юлії Володимирівни. Тимошенко, з тих же причин, зацікавлена затягти слухання. Уже зараз вона вимагає об'єднати в єдине провадження всі справи проти себе — її адвокат, народний депутат Сергій Власенко, чудово розуміє, що виконання цієї вимоги затягне процес мінімум тижнів на два.
Все майбутнє скандального процесу змальовує простий перебіг подій. В суботу нардепи від БЮТ просто витурили із судової зали засланих «козачків» з портретами Тимошенко, Путіна і Мєдвєдєва. У відповідь прокуратура порушила кримінальну справу… за фактом вигнання. Це говорить про те, що влада заради якнайшвидшого завершення «справи Тимошенко» не спиниться ні перед чим. І що головна її мета, як і передрікали аналітики, полягає в тому, щоб створити для Тимошенко судимість. Тобто позбавити екс-прем'єрку права балотуватись на виборах до Верховної Ради (громадянам з непогашеною судимістю цього не можна).
От тільки ні перед чим не спиниться й сама Тимошенко. І навіть якщо вона програє справу зараз (а до того все йде), кумедні витребеньки влади, покликані «поставити на місце» найпопулярнішу лідерку опозиції, рано чи пізно гикнуться і цій владі, і країні загалом. У підсумку, Україні дуже пощастить, якщо все станеться так, як сталось під час (і після) грузинської «революції троянд».