Тут варто наголосити, що для більшості з них це – радше привід потрапити на шпальти світських хронік, аніж акт ушанування людей, які творять державу, тому червона доріжка перетворюється на подобу сільської дискотеки, де збираються, щоб вигідніше себе показати, але виключно візуально. Для тих же, кому цього разу вручали відзнаки, це не так несподіванка, як ще одна можливість за допомогою нагороди попіарити себе, свою компанію чи навіть тих, завдяки кому вони опинилися там, де є зараз.
Зокрема, якщо більшість лауреатів дякували колективу своєї компанії, дехто визнавав, що це виключно його власні заслуги, то голова Дніпропетровської ОДА вкотре скористався нагодою підлизатися до Януковича, подякувавши насамперед йому. Хоча, годі й казати, якраз завдяки такій навичці у багатьох «успішних» держслужбовців і складається кар’єра, тож не дивно, що перемогу в номінації «Міський голова року» теж здобув регіонал – голова міста Ялта і поціновувач шансону Олексій Боярчук. Людина досягла успіху доволі швидко – лише торік він став заслуженим діячем естрадного мистецтва, аж тут уже здобув і звання людини року. А тепер саме час для музичної паузи, яку у друкованими літерами важко й відтворити, тож пропоную вам почитати уривок із пісні, написаної Олексієм Боярчуком про рідне місто.
Проснешься утром солнечным, разбудит шум волны морской,
Поймешь, что значит счастье и где оно живет,
И ты вернулся в Ялту, где мир прощается с тоской,
Поют, играют краски, где солнце круглый год.
Наша Ялта, любимый с детства город.
Только в Ялте мне каждый камень дорог.
Наша Ялта! Ты всю объедь планету,
Только Ялта, тебя прекрасней нет!
Дуже дивним був поділ номінацій для представників ЗМІ: «Журналіст року в галузі електронних ЗМІ» (чому не просто журналіст року? Навіщо обмеження електронними ЗМІ?), «Інтернет-медіа року» (чому саме інтернет?), «Газета року» (чому не друкований ЗМІ?). Переможцями стали відповідно журналістка «Першого Національного» Світлана Лєонтьєва, «РБК-Україна» і газета «Сегодня». Таке враження, що номінації писали вже під готові варіанти номінантів, тому що всі три разом не можна назвати всеохопними, а кожна окремо, як бачите, чомусь сумнівно обмежена.
Хоча чого мудрити, номінації «Людини року» змінюються, як за помахом чарівної палички. От, наприклад, чому торік була номінація «Юрист року», а ним став, щоб ви розуміли масштаби трагедії, Сергій Ківалов, а цього разу такої номінації немає. Хіба не змогли знайти хоча б одного завалящого юриста за весь рік? Та могли б хоч кого з українських суддів взяти.
Ті, хто вручав премії, мабуть, через велику радість від того, що вийшли на сцену, часом мололи цілковиту дурню. Наталка Королевська почала жартувати, що малий і середній бізнес довів, що може функціонувати в нашій країні без будь-яких для цього умов і якщо так і далі триватиме, то вона думає, що наступного року варто започаткувати Червону книгу, куди записуватимуть тих, хто залишився і вижив у малому і середньому бізнесі.
Ті, хто отримував премії, теж були в доброму гуморі. Найкращий журналіст підтвердила справедливість своєї перемоги дотепним жартом про те, що раніше на сцені були ведучий і ведуча – «дівчинка і хлопчик», а зараз «хлопчик Шепелєв з хлопчиком Горбуновим». Тягне щонайменш на серйозне журналістське розслідування. «Хлопчик» Горбунов від такого жарту впав в астрал і спробував поцілувати колегу.
Міжнародних лауреатів традиційно обирали вкрай оригінально. Зокрема, міжнародну премію у галузі культури і мистецтва отримала Наташа Корольова. Особлива пікантність полягає в тому, що кілька тижнів тому Наташа буквально стала культурним символом України і зробила це в доволі неординарний спосіб. В інтернеті ви легко зможете знайти відеоролики, де Наталка на одному з російських шоу відверто знущається з української мови. Після того, як її партнер по сцені навів кілька прикладів, які, на його думку, доводять, що української мови не існує, тому що слова «театр», «президент» і ще якесь за звучанням в українській і російській мовах майже збігаються – Наталка весело повідомила, що зате у нас є такі слова, як «швабрики» і «спалахуйка», що неабияк потішило публіку, якій для сміху загалом достатньо бодай поверхневої згадки про найпопулярніше російське слово. І от тепер Наталку відзначили премією за внесок у розвиток культури та мистецтва. Цікаво, її лінгвістичні вправляння – це культура чи мистецтво?
А ще організатори «Людини року» заснували досить незрозумілу спеціальну нагороду «Зіркове SOLO», якою відзначають найвидатніших діячів української та зарубіжної культури, що відчутно позначилося на духовній і суспільній значущості загальнонаціонального проекту – програми «Людина року». Хочу звернути вашу увагу на те, що не на духовний розвиток суспільства, а на духовну значущість самої «Людини року». Як сказав сам Аркадій Райцин – автор цього проекту – цю премію, чого вже там ховатися за гарними словами, дають за те, що зірки приїжджають, щоб «прикрасити собою церемонію». Тобто «кукушка хвалит петуха за то, что хвалит тот кукушку» – зірка приїжджає, щоб попіарити подію, а їй за це дають медальку. Прекрасна політика видачі премій, мені здається. Хоч як дивно, вона і є найяскравішим свідченням того, чим є подія «Людина року» насправді.