«Людина-павук: Навколо Всесвіту», або просто «Спайдерверс» (як його називаємо ми з друзями для простоти) свого часу струсонув світ. У стрічки були неймовірно високі оцінки від критиків та глядачів, вона виграла «Оскар» за найкращий анімаційний фільм (і це вперше з 2011-го, коли нагороду здобув фільм, не зроблений «Діснеєм» або «Піксаром»), ми назвали її улюбленим фільмом 2018 року, а пізніше ще й найкращим супергеройським фільмом усіх часів. І хоча, як порівняти з мультиками «Піксара» або «Діснея», стрічка заробила не так багато грошей за стандартами західної анімації (конкуренти типу «Суперсімейки 2» та «Ральфа-руйнівника 2: Інтернетрі» заробили значно більше), стрічка була настільки впливовою, що миттєво змінила західну анімацію.
Коротше, це була термоядерна бімба. Усі ми хотіли продовження, і його досить швидко анонсували. Але водночас ми мали багато сумнівів. Перший фільм був таким монументальним досягненням, що уявити не менш якісний сиквел було реально складно. Серйозно, ми вважаємо, що один із найскладніших викликів в кіно — робити сиквел, коли перший фільм був майже ідеальним. Надії не додавав той факт, що багато хто з авторів першої стрічки не повернулися робити сиквел. Режисери Боб Персічетті, Пітер Ремзі та Родні Ротман пішли робити щось інше, неначе відчуваючи, що самих себе їм не перевершити. Філ Лорд і Кріс Міллер залишилися в позиції продюсерів та сценаристів (Кріс Міллер навіть долучився до створення сценарію цього разу), але до них також приєднався сценарист Девід Келлахам, який написав жахливу «Диво-жінку 1984» та поганий ребут «Мортал Комбата», що дуже нас, бляха, хвилювало.
Ну добре, досить прелюдії. Фільм нарешті вийшов, і нам пощастило його побачити цілком, без перерв на ворожий обстріл. І ми хочемо сказати, що, попри всі сумніви, авторам усе ж таки це вдалося. Вони змогли створити справжній сиквел до «Спайдерверсу», який за рівнем якості нічим не поступається першому фільму. У деяких моментах ми б навіть сказали, що сиквел перевершує першу частину, у що місцями важко повірити. Це як бачити, як хтось вибиває кілька страйків поспіль у боулінгу. Як це взагалі можливо? Як хтось може бути настільки талановитим?
Читайте також: Нове індійське кіно на Нетфліксі. Герої, напівбоги та реальні проблеми
В усіх аспектах це істинний сиквел до першого фільму. Усе, що було добре в тому фільмі, перенесли сюди та викрутили на максимум. Від самого початку це водночас дуже веселий, смішний, але також місцями дуже сумний, меланхолічний та трагічний фільм із досить глибокими ідеями та темами. Фільм починається з прологу про Гвен Стейсі (вона майже друга протагоністка цього разу й має з Майлзом майже однакову кількість екранного часу), який триває майже двадцять хвилин. І в цих двадцяти хвилинах стільки емоційних гойдалок, що якби вони закінчили фільм саме наприкінці цього прологу, то ми б усе одно були задоволені. У цих двадцяти хвилинах було більше якісної драми, ніж у більшості інших фільмів із хронометражем у дві з гаком години. І це лише початок.
В аудіовізуальному сенсі це повний вибух мозку. Як і перший фільм, сиквел від початку просто штурмує всі ваші органи відчуття. Особливо це стосується картинки. Перший фільм уже був візуальним шедевром з усіма його неймовірно стильними творчими рішеннями. Сиквел бере цей креатив та помножує на сто. Виявляється, усі ці хитрі фішки з крапками, неправильно вирівняними кольорами, дефектами друку — лише візуальний стиль світу Майлза. У сиквелі герої потрапляють до кількох усесвітів, кожен з яких має достатньо геніальних візуальних ідей на цілу серію сиквелів. У ці моменти реально відчуття, що в авторів просто безмежна уява. Цей аспект фільму зносить дах. Перед очима глядачів насправді розкривається цілий мультивсесвіт, сповнений нескінченних творчих можливостей. Масштаби «Месників: Завершення» та всі спроби «Марвела» гратися з ідеєю мультивсесвіту тепер здаються жалюгідними, як порівняти їх.
Ми серйозно хочемо сказати, що після «Крізь Всесвіт» на більшість західних творів комп’ютерної анімації не хочеться навіть звертати уваги. Вони здаються нудними та банальними поряд із цим візуальним бенкетом. І річ тут не в тім, що візуальний ряд «Крізь Всесвіт» об’єктивно кращий. Річ у тім, що ми навіть не уявляли, що комп’ютерна анімація здатна на все це. Десятиріччя творів «Піксару» та їхніх конкурентів переконали нас, що комп’ютерна анімація завжди має бути якомога реалістичнішою, що головна мета цього медіуму — імітувати реальний світ. Аж раптом виходить «Спайдерверс» і показує, що абстракція може бути значно цікавішою та більш різноманітною за реалізм.
Читайте також: Українські мультсеріали. Тернистий шлях до творчої незалежності
До речі, ми сподіваємося, що цей фільм буде страшенно успішним і змусить «Соні» зробити безліч спінофів і сиквелів. Ми скажено хочемо окремі твори про Індійського павука та Панк-павука. Ми хочемо побачити більше про їхній усесвіт (але тільки за умови, що візуальний бенкет там буде на такому ж високому рівні). Ми хочемо дізнатися, чим їхні всесвіти відрізняються, із якими лиходіями вони б’ються. Можливо, не в окремих повнометражних фільмах, але хоча б в анімаційних мінісеріалах. І ми вважаємо, що серіал про Панк-павука мусить бути з рейтингом R, щоб дотримуватися бунтарського характеру персонажа.
Ми також сподіваємося, що після цієї трилогії Майлз отримає особистий мультсеріал. Ці фільми чудові, але нас трохи засмучує, що Майлз Моралез під час своєї першої появи на великих екранах завжди має ділити час зі зграєю інших павуків. Він заслуговує на власну історію.
Отже, усе тут супер. Візуально це шедевр. Музика Даніела Пембертона вдалася чудовою. Тут крутий сюжет, цікавий усесвіт, офігезні герої. Наче все ідеально, так?
На жаль, є одне велике але. Якщо ви не в курсі, на початку виробництва цей фільм називався «Крізь Всесвіт: частина перша». Пізніше автори вирішили перейменувати його на «Крізь Всесвіт», а наступний — на «За межами Всесвіту». Однак не дайте їм тут вас обдурити: це все ще перша частина. Так, у «Крізь Всесвіт» немає фіналу. Це фактично перша половина більшої історії, і вам треба бути готовими до цього. Вони не закінчать усі початі сюжетні лінії в цій частині. Фільм закінчується величезним кліфхенгером і просить чекати на наступний фільм, що має вийти 2024 року.
Ми були до цього готові, бо навіть не помітили, як вони прибрали з назви «частина перша», поки не звернули увагу після перегляду фільму. До того ж нас попередили ще онлайн, що фінал буде з кліфхенгером. Ми кажемо все це тому, що в нашому кінозалі майже всі глядачі лютували від цього фіналу. Ніхто з них не очікував цього. Вони прийшли отримати закінчену історію та не отримали її. У нас була ця дивна атмосфера, де всі дивилися фінальні титри, сподіваючись, що то будуть фальшиві титри (як це було у «Все завжди і водночас»). Однак ні, то були реальні фінальні титри.
Читайте також: Грайлива нація. Як настілки (і які саме) стали популярними в Україні
Автори «Крізь Всесвіт» чомусь вирішили повторити з нами трюк «Війни нескінченності» (там «Марвел» також прикидалися, що це буде завершений фільм, а не перша половина). До речі, чомусь так сталося, що цього літа це буде трендом із великими блокбастерами. Окрім «Людини-павука», десятий «Форсаж» і сьома «Місія неможлива» також будуть лише першими половинами більшого сюжету, і обидва мають скінчитися на великому кліфхенгері (в випадку «Місії», знаючи Тома Круза, це може бути навіть буквально). Можливо, нас ще шокують у «Флеші», і той теж завершиться якимось сетапом на майбутній фільм, хтозна. Ми гадки не маємо, чому це так збіглося.
Як уже казали, ми були готові до фіналу «Людини-павука», тож нас той фінал не розлютив. Ми навіть були приємно здивовані тим, що вони залишають сюжет на цікавому місці, а не просто вмикають титри посеред важливої сцени. Проте ми не знаємо, якою була б реакція, якби нас не попередили. Бо так, фактично весь цей фільм був одним величезним сетапом на наступний фільм, що робить фінальне оцінювання дуже важким. Тільки коли вийде наступний фільм, ми зможемо сказати, чи виправдав себе цей сюжетний трюк. Бо так, ми все ж віддаємо перевагу сюжетам із чітким фіналом. Ми дуже не любимо цей тренд розпилювати сюжет на дві частини. Це працює лише у «Володарі перснів» та оригінальних «Зоряних війнах», де автори все ж завершують усі основні сюжетні лінії, і тільки тоді обіцяють якісь сиквели.
Тож ми маємо попередити про все це, бо реально здається, що цей малий аспект «Павука» сильно зіпсував багатьом загальне враження від стрічки.
Ми все одно радимо спробувати подивитися цей фільм, бо це просто космос і після перегляду є відчуття, наче побував на іншій планеті. Але будьте обережні зі своїми очікуваннями.
Р.S. Прочитали в одного критика з Індії (Сіддханта Адлаккхі), що всесвіт індійського павука вийшов трохи расистським. Шкода.