Підлість стає нормою, благородство – злочином, коли Любов покидає планету. Вона покидає її, як вогонь вулкану завбільшки з півкулю, вогонь вікон всіх закоханих, вогонь всіх чекань, тепло прощальних обіймів, вогонь всіх, кого покинули їх улюблені. Вона покидає Землю, як заграва останнього заходу Сонця – морозно жахним багрянцем, розлитою страшним предвістям Кров’ю Бога. Кров Його Енергії грозить проллятися відомщенням убивць її кров’ю. Де проллята Кров, там по Закону буде кров. Любов покидає Землю всіма птахами, сполохнутими од вибуху; Любов покидає душі сполохом кращих вражень, всим, що ми колись любили: лицями, зустрічами, голосами улюблених, всим, що впечатано у внутрішню пам’ять; Любов покидає овиди мріями, що так і не здійснились; дзвінками, яких так і не дочекались, улюбленими, які так і не прийшли; Любов покидає смисли дітьми, які так і не народились, книгами, які так і не створились, надіями, які так і не збулись, і все воно, життя без смислу, кличе смерть; Любов покидає ночі, зіткані з чорноти спогадів, Любов покидає кожен з них, де вогніло щастя, куди в ночах самотності вертався дух; Любов покидає вежі, покидає вокзали, звідки ніхто на побачення не спішить; Любов покидає сквери, покидає багатих і сильних, володарів і злиднів, і перед її відсутністю, як перед лицем смерті, вони всі стають нічим: і зіркові, і сильні, і багаті, і владні вмить втрачають поставу, свій погордний вид, втягують голови і, охопивши плечі, сплітають руки, мов вогонь, що вирвався з них, проламав їм груди. Любов покидає динаміки, покидає поезію, покидає музику, вона не крає і не звучить. Любов покидає простір, як міста, що гаснуть на карті, як Світло, що вирвалось з вибитих вікон і полинуло вслід за господарями, що гріли їх, Любов шукає і не знаходить, не в силах ввільлятись в них, як парфум в розбитий флакон, в розбитість душ поселяється туга й страх. Як вулкан, що вирвався в стратосферу, як надвогонь всього, що гріло, радувало, надихало, так тепло Любові покидає озвірілу планету – і настає планетарна зима. Істоти з проламаними грудьми намагаються вірити, що в них все добре, але наскрізна туга не дає так відчувати. Те основне в них, що не цінилось,те найдорожче, що не береглось, Любов, покинувши світ, оселилось в пустках, на порожніх площах – і чорно-білих фотографіях. Вона поселилась у місцях дитинства, де її ніхто не пам’ятає і майже нікого в живих нема, в селах і містах, де заросли її танцплощадки й клуби, в ударниках і електрогітарах, що звучали там. Вона в парках, куди ніхто з замиранням не приходить, крім тіней спогадів. В світі, де підраховані втрати війн, втрати економік, втрати кожної особи, втрати Любові ніхто не помітив. Вони навіть не знали, що вона таке, плутаючи згрою почуттів. Вона покинула беззаконців, як всі метелики тропіків наступаючу Зиму; вона покинула їх, як всі запахи квітів, що раптом стали пластмасовими; як легкий хміль коньяку, що раптом весь вивітривсь; як аромат чистоти, як пахощ нарциса загиджений нужник. Вона помахала їм ракетним полум’ям, зникаючи в космоночі. Від жаху всього набаченого вона – Бог Любові – не скоро вернеться.
І як за відльотом птахів у вирій, так за відльотом Любові, настає планетарна пустота: сквозить голизна полів, голизна лісів, порожнеча душ, безголосість простору, куди не кинь, одна сумота і безберега пустка. Починається розпад всього: мори, війни, стихійні лиха, катаклізми, біженці. Останні так само, вслід за відльотом Вогню Життя, Вогню Любові, жар-птиці щастя, шукають свій новий вирій. Коли не стає її в людині, не стає щастя, і вона шукає його в більш благополучних країнах. Їй мариться, що там, де буде багатою, там буде щасливою. Це примітивні уявлення злидарів на споді Енергії. Знеструмлена істота, як помираюча, марить смаками матеріального, їй гостро хочеться всього. Їй невтямки, що радість не виробляється рівнем достатку. Це похідне Любові, якого і там, і там, і там нема. Проте це мало кого зупиняє. Більшість, яка належить до земного типу, має земні і нездійсненні уявлення про щастя. Багаті, які так само нещасні, ніколи їм про це не скажуть. Навпаки, вони повинні робити, робити й робити на щастя в матеріальних речах, на щастя, якого в грошах, в матеріальних речах нема. В результаті життя ще більше пустотніє і тратиться в обмін на додаткову вартість багатим. Щастя як не було, так ніде й ні в чому нема. І простір, як щойно розкритий гроб, гостинно, запрошувально мертвіє. Більшість не скоро здогадається, в чому воно насправді. Перекосом багатства більш розвинені створили обопільну смертельну приманку: поки існує бідність, поки існує первісне, матеріальне уявлення про щастя, а поки існує матеріальний світогляд і майновий розрив, вона манитиме до них. Так багатство, сиріч жадібність, порушення Дев’ятої Заповіді, пожирає саме себе. Це не проблема капіталізму, це проблема розплати за порушення цієї Заповіді. Всі хочуть всього і від людини до імперії починається битва за все. Остання схватка недалеких за матресурс. Їм невтямки, скільки їм відміряно, у жадності і страху великі очі, їм хочеться кудись валити й пертись, і біженство – лице її. Це проблема, яка не розв’язується жодними стінами на кордонах, жодними заборонами, депортацією, смертю. Поки існує магніт, існуватиме тяга. І чим менше Любові, тим більшою буде матеріальна тяга: ради матеріального, ради добробуту, ради покращення умов людина покидатиме нестерпне їй місце в надії, що там буде краще, примарній надії. В умовах поменшання Любові ті народи, що її прийняли, скоро побачать в ній загрозу. Вони так само нещасні, як і вона, але тепер вони бачать в ній своє нещастя: це вона одібрала роботу, погіршила їх безпеку і матеріальний стан. Біженець (приходень) якого Біблія зобов’язує не обділяти, не ображати, стає об’єктом гонінь.23 Якщо країна чтить Біблію, вона повинна свято виконувати Заповідь Бога стосовно біженців. Мати їх за людей, а не рабів, тварин, прислугу.
Виперти біженців з Америки, з Європи не так просто, тай навіщо? Треба створити світове управління в справах біженців і розселяти людей не в багаті країни, де їм прагнеться кращого життя, а туди, де вони зможуть себе прогодувати. Біженці за кращим життям дуже скоро взнають, що воно скрізь погане. Вони побіжать звідти, де шукали раю, побіжать чортійкуди, тай там їм не будуть раді. Бо їх головна проблема: не жити, а паразитувати, не створювати, а підселятись на створене. Підселенцям ніде не будуть раді. Провідним країнам легше всерйоз подумати про біженців, аніж ждати міграційного хаосу. Умови на планеті будуть тільки погіршуватись, настрої – радикалізуватись, політика ставати – все більш закритою, ізоляціоніською, протекціоніською; але ні вона, ні спроба загального контролю нічого не вирішить: голодна й бездомна людина – це страшна сила. Її не спинить ніщо: жодні кордони, відстані, океани. Людина є самий страшний, самий хижий, хитрий, самий підлий, самий зрадливий, самий підступний і непередбачуваний звір, в обставинах Кінця це проявиться вочевидь. Нутро і Істина, що кожна людина є Зло. Щоб ніхто не думав, що він є Добро. Там, де залишиться можливість вижити, будуть людські маси. У них вже сьогодні повинні бути прості навички, на жаль, більшість їх позбавлена. У них вже сьогодні повинні бути знання про непереступність Богозакону і сам Закон, від дитсадка до одра, в буквальності і Смислі. Тільки Бог в якості Закону робить людину людиною. Урядам треба вчити цьому, а не імітувати турботу про людей, відселяючи з одних регіонів в інші, в нікуди, напризволяще. Саме з цієї причини багато переселенців покинуло Україну – і назавжди. Саме з цієї – хоче втекти і всіляко перетинає кордон. Де краще й більше, там завжди буде привабливіше. Більшість завжди обере, де краще. Але краще сьогодні, не краще позавтрім. От чого не враховує короткозорий земний розум: він поселяється на схилі Везувію і не знає про нього. Нова планетарна реальність – це не просто виклики, як начитались в Тойнбі; це – зов смерті, це те, що вимагає співучасті, а не надування щік; інакше похоронить всіх. Це тривалий період докрайнього виживання. Коли сотні мільйонів нових біженців хлинуть вслід за катастрофами й голодом, заряджені, як рій жалючих бджіл, в людині, в мільйонах прокинеться звір. В голодних і розлючених мас страх смерті зникне, так само, як і макіяж цивілізованості. Ще раніше зникне надія вижити і скористатись собі на користь у паліїв ситуації. Ловушка захлопнеться, яма поглибиться, для них самих. Самий страшний стане самим собою. Жоден зовнішній стрим – поліції, спецслужби – не стримає лавини людей-бджіл. Заряджені, декультиризовані, вщент люмпенізовані маси не стримає стоатомна війна. Вона тільки дужче розсердить їх. Багатство не врятує багатих, та бідних може врятувати праця їх рук. Їх треба організувати на це. Проста людина наділена витривалістю і в цьому її перевага над окомфортленою. В сутичці за виживання, в схватці народів за життя, другі програють першим. Щоб до цього не доводити, краще заможним наперед подумати про бідних і задіяти на щось обопільнокорисне або навчити залишитись людьми. Надія примарна, але це – їх остання надія. Війна, щоб одні шили форму, а другі воювали, самий провірений і простий варіант. Війна як вічна війна – тільки підготовка мас до наступного, роєвого етапу. Те, чого не буде вистачати, їжі і води, підказує кращий варіант. Бракуватиме захищеного від спеки й холоду, ураганів і вітрів житла: в пагорбах буде безпечніше. Вітри посиляться багатократно, особливо у випадку атомної війни.24 Питання, “нащо воно тоді, всі ж загинуть”, вислід теперішніх теорій. Виживе те, що на вищій Енергії. Після Чорнобилю вижило саме таке. Деякі з відселенців, яких я знав особисто, прожили 92роки. При чому були відселені з самих радіацієносних зон, з Народичського району. Один Чорнобиль за радіонуклідами = 600 атомних бомб. Людство переживе атомну війну, це безсумнівно, але переживе, якщо боротиметься за життя і підвищить Енергію популяції. Для цього у нього повинні бути засоби виживання і практики підняття Енергії. Один із таких засобів – підземне житло – вітри й урагани знищать більшість наземного. Урагани Флориди – просто попередження. Перед тим, як щось почнеться скрізь, Бог вчить на малому масштабі. Вчить подіями, а не приходить з оповістям до кожного, з причин непотрібності Його вістей. Для цього періоду було піднято немало пророків – хтось їх читав, хотів знати, запобігти? – для цього періоду більше не буде їх муки: учитиме Бог. Смішне сьогодні прийде, як війна в Україну, і нікому не буде смішно. Поволі з’являються такі, кому й зараз; більшість же до самого кінця віритиме в близький хепіенд: їм знову прищепили ідеологію близького світлого завтра і така природа обмеженої свідомості: не вірити в те, чого не пережила сама. Карнавалізм такої свідомості – більше шоу і розваг! – робить її заручником у прямому й переносному смислі. Фестиваль напередодні війни в Ізраїлі – тому підтвердження. Таких випадків в історії можна навести томи: коли людність вперто відмовлялась вірити в те, що при дверях. На сей раз Бог, з ненайкращими відвідинами, не в тілесній формі, як ждали обдурені Буквою Слова, несвідущі Його Смислу, на сей раз Він з провідинами, як тут справи.
І те, що я тут верзу, не для меї користі, не з лоба взяте. Коли Бог через Малахію сказав іудеям, “ось Я пошлю до вас Іллю пророка перед настанням Дня Господня, великого і страшного”,25 це означало не стільки персоналію, як те, що вона представлятиме: Вогонь Бога, який свого часу зводив Ілля. В плані енергоємності Ілля був самим могутнім, ось чому Бог використав його образ. Читати треба так: в кінці циклу, серед породжених ним смертельних обставин і подій, вижити допоможе Енергія. Вона – синонім удачі. Вона – чудотворний Вогонь, який зводив Ілля і творив ним чудеса. Всюди в Біблії, де говориться “той день”, “день гніву”, “день жертви Господньої”,26 говориться про кінець циклу, про час, в якому ми перебуваємо. І там ж даються поради, як його пережити: там нічого не говориться про глибокі бункери, гори запасів, там говориться запасатися Маслом для світильників27 – ментальною Енергією – і бігти в Гору,28 здійматись на вершину її Синусоїди, бо “стануть ноги Його на Горі Елеонській, на схід від Єрусалиму і ви побіжите в долину Гір Моїх”.29 Зрозуміло, що йдеться не про паломництво: тут ключ, як можливо спастись. Тут, так само, натяк, що буде масове світове біженство, оскільки сказане до одних стосується всіх. Гора Єлеонська, її Синусоїда, означає Велику Енергію. Це вона зійде, а не Бог ногами ступить. Його ноги означать її значно понижений рівень. Прийнятний для планети й людства. Вищий рівень, який означав би тулуб, анігілює планету. Людство не має анінайменшого, ні емпіричного, ні філософського, уявлення про Силу Бога. Єлеон, Єлей, Гора Оливна, Священне миро для помазання всюди в Писанні означають одне: Священне начало творильної Енергії. Вона зійде на Землю. Згідно цього і відбудеться еволюційний відбір. Моє завдання не переконувати чи проповідувати, не застрашувати чи викривати, не навіть спасти, бо це неможливо недобровільно – по тій ж причині і Бог насильно, без зміни себе, не спасає – моє завдання більш наукове: повідомити про фізичну суть цього явища. Людство, свідоміша його частина, розбереться без мене.
Біблія – не книга переказів, відсталих як і їх писці, Біблія і виснувані з неї релігії – не пережиток. Біблія – не просто джерело релігійних знань: посібник для релігієзнавців, як колись войовничих атеїстів. Біблія пережила і тих, і тих, і тих, така, даруйте, живучість її автора, Бога. Рука Його писців лише передала Букву. Я був одним із них, Ісаєю, тому люблю Біблію і розумію Смисл. Біблія є Книгою метафізики Бога, засобом перенесення Його Вогню на землю. В Слові Бога назавжди закодована Його Енергія. З тієї причини Він багатьох побуджує вивчати Слово, жити Його Енергією, звідти почерпнутою. У часі її нестачі це один із засобів підзаряду. Ті народи, для яких це стане нормою, переживуть усі лихоліття. Решту за вуха ніхто не потягне. Народи біжать не туди: спасіння не буде в Америці, спасіння не житиме в Європі, спасіння не житиме в наддостатку, якого не стане, спасіння буде не десь, не в бункерах, спасіння буде в описаній Горі. Воно криється в засобах, які підвищують, а не понижують, Енергію. Біженці в них виживуть, хоча це не відміняє правильної турботи біженцями. Задіяння їх у загальнокорисній праці. Разом з приведенням до Богозакону це зробить їх людьми останнього Ісходу, тими, хто війдуть перероджені в нову реальність.
Засоби, які практикували праведні, від Мойсея до Ісуса Христа і віки потому, є не засобами аскези, не вимогами релігій, а практими енергонасичення. Зведенням Вогню, який мав принести Ілля. Його ждуть, Іллі все нема, значить “шеф, все пропало”. Пропаде те, що вірить в голу Букву. Бог не такий простий, щоб говорити мовою дебілів. Ті, хто ждуть Іллю, як і Пришестя в тілі, його давно проспали. Не пропаде те, що сприймає Смисл. “І пробув Мойсей у Господа (на Горі) сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив”,30 “Ісус сорок днів нічого не їв”.31 Що заважає кожному так оздоровитись хоча б декілька днів. Хоча йдеться далеко не про оздоровлення, але й про нього також. Біженець ти, не біженець, де б не була людина, ця практика завжди з нею. І вона ще нікого не підвела.
Бог для того і розселяє, щоб витягти із комфорту в некомфорт. Бог для того і допускає потрясіння, щоб задіяти мозковий ресурс, щоб людина посилено думала, як вирішити проблему, ситуацію, і тим притягувала Енергію. Бог допускає війни, смертельні потрясіння, щоб витрусити з людини все гниле, щоб зробити її відкритою, прямою, чистою, відповідною Закону, щоб вона жила, як в останню мить. Безпроблемна істота, бездумна істота сама собі обтинає Життя. В неї не поступає Енергія, яка і є Життям. Безпроблемне життя в перспективі Смерть.Смерть народу, смерть істоти тим скоріша, чим більше в неї безпроблемне і ситовдоволене життя. Народ, людина, біженець, будь-хто не повинен боятись думати і страждати. Не думати, що його спасіння в горах жратви; що його спасіння в ситих країнах, у кращому достатку. Його спасіння завжди при ньому, якщо пересилить себе і захоче скористатись ним. Весь нинішній спосіб життя проти цього, але логіка Бога – не логіка людей. Приємне тілу – не завжди правильний навігатор. Тіло дуже швидко звикає до всього приємного йому і в цьому головна причина впадінь в тілесність. В те, що описане вигнанням із раю: за послухом рецепторів, вони ж – Голос Змія, людина віддаляється від Бога. Коли ця віддаленість досягає критичної межі, вона в зоні недосяжності: їй недоступний Сигнал, а з ним – і Енергія. Все решта – згасання мозку, смерть культури, смерть систем, масова захворобленість, кінець життя – настає як наслідки. Та Сила, яка і є Життям, Єговою, Отцем, Сущим в західній традиції, і Ці – в східній, покидає мертве пристанище.
І відновлення Сигналу з людством є причиною подій, які грядуть на нього.
Все, що встигне це зрозуміти, переживе їх усі.
Все, що не встигне, не зрозуміє, не підготовиться, має зрозумілий фінал.
Духовне значення пришельця: земний тип, зовнішні люди, земні люди. Істоти на мінімальній Енергії з кармічним досвідом 1 тис років. В них працює земний – потиличний – відділ мозку. Тіло є зовнішнє в людині, звідси значення цього прообразу. Приходні, зовнішні є тіло-людьми: тілесне переважає в них. Наступними в еволюції є середній мозок, науковий мозок, технічний мозок, його цікавлять його нулі, а не вірші. Його вік – декілька тисяч, десятки тисяч і слабка Енергія. Сини Ізраїлеві в Біблії прообразують лобний мозок, духовних людей, з досвідом від десятків до сотень тисяч і мільйонів років, і відповідною Енергією: від тисяч до мільярдів одиниць. Між тими й тими існує конфлікт енергій, конфлікт зацікавлень, конфлікт несприйняття. Земне клює духовне, духовне вражає земне. Хоч тому, з висоти іншого досвіду, необхідно його жаліти. Суть еволюції в духовному зростанні, в енергетичному підйомі. Древніші істоти дані молодим для їхнього копіювання. Знищ духовних – і знищаться земні. Знищ земних – перестань їх окультурювати – і знищаться духовні. Мета співіснування різних енергетичних типів в підтримці різних енергетичних рівнів; одне тягне за собою інше і всі разом, як ліс, тягнуться до Неба. До Енергії десяти мільярдів вольт.32 Вона і створює милосердя. Це майбутнє найближчих тисяч років. При правильному способі життя істота з слабкими нейронами виростає в атомний реактор Бога. Як дерево не виростає за рік, так людина, її енергетична складова, за одне життя. Одне життя – один річний приріст, одне колінце на гілці дерева. Смисл Карми не стільки в накопиченні досвіду, як в енергетичному зрості. Жодне непідготовлене єство не витримує значної Енергії: його мозок і нервсистема перегорає. Психпорушення, безсоння, розмови з собою спричинені перегоранням нейронів. Чим сильніше перегорання, тим сильніше порушення. З метою уникнення такої небезпеки Бог і придумав Карму, але це не спинило людей від знищення себе. Від алкоголю до наркотиків, від кави до опромінень телефонами вони винайшли безліч засобів вбивства мозку. Присутність енергоємних людей серед популяції звелось до нуля. І в наступних поколіннях це дало людей, дітей, народжених на майже нулевій Енергії. Мозок ембріона озаряється при зачатті. На великій Енергії мозок озаряється весь і так народжуються супергенії. На слабкій – майже не озаряється і так народжуються слабоумні. Назви їх аутистами, кретинами, дебілами – це нічого не значущі слова, саме явище має під собою енергетичне підгрунтя. Фактичну смерть мозку ще при зачатті.Тут вперше конкретизована причина самого фатального світового явища. Наука, яка нічого не відає про Енергію Бога, нічого не відає і про причини порушень мозку. Підняттям Енергії в людстві проблема аутизму, деменції, інсультів, їх наслідків буде вирішена; тоді як пониженням Енергії потоп ментальних хвороб знищить людство. Підняттям Енергії людство вернеться на гору еволюції; пониженням – задіє проти себе Закон, “все, що не розвивається або шкодить розвитку інших, прибирається”. Підняттям Енергії людство досягне сепергеніальності, чистого щастя з нічого, з Любові Бога, падінням – вибракує себе. Ніякий технічний розвиток не зупинить його розумового колапсу. Ураган епідемій, агресії, невмотивованих вчинків, психічних розладів, розмаїття залежностей не залишить йому шансів. На високій Енергії людина перестає бути залежною від земного, їй всього достатньо і воно її не приваблює. На слабкій людина хоче всього земного, всих можливих розваг, задоволень, насолод і їй всього мало. Ось причина, по якій люди в кінці циклу Енергії одержимі жадністю, заздрістю, грошолюбством і тисячами залежностей. Їм не вистачає щастя, бо нема Любові, нема Енергії і вони шукають його в подразненні кількох рецепторів. Коли залежності витісняють радість Чистої Любові, коли її нема в помині, Бог на дітях показує безумство батьків. “Караю беззаконня батьків на дітях”, Сказано в Першій Заповіді.34
Деменція, психрозлади, аутизм стає лицем цього світу, який відмовляється бачити своє виродження. Через трагедію, через хвороби його вчать зупинитись… воно до останніх днів робитиме те, що й робило.
23 Вихід 23.9
24 В 100 раз
25 Малахія 4.6
26 Софонія 1.8
27 Матвія 25.2.-12
28 Луки 21.21
29 Захарія 14.4.5
30 Вихід 34.28
31 Лука 4.1
32 Максимуму на Землі
33 Нова Біблія
34 Вихід 20.5