Прийшов талант – відкривай ворота. Це як біда, яка самотньою не ходить. Так рідко буває: обдарована людина, скажімо, віртуозно випилює лобзиком об’єкти 3D-формату – і край. В усьому іншому будучи пересічною сірістю. Митцю в широкому сенсі цього слова затісно навіть у ним же встановлених рамках. Бо його рве на частини, він відчуває спрагу до різних занять й інакшої діяльності.
Іноді талант проявляється в діаметрально протилежних сферах. Хімік Дмітрій Мєндєлєєв геніально виготовляв валізи. З мідними цвяшками. Великий композитор Джоакіно Россіні був неперевершеним кулінаром – вигадником неймовірних страв. Про себе я взагалі мовчу. І постмодернізм тут ні до чого. Тут, швидше, згадується доба Відродження, але в масштабі однієї особистості. Титани духу, вони поза контекстами, логікою та часом.
Був колись на нашому обрії такий собі герой-трікстер. Неймовірного таланту хіпі. Хлопець фонтанував талантами. Він тобі й смаколика приготує з будь-яких залишків, і прикрасу з бісеру неймовірної вишуканості сплете, і пісню – просто гімн субкультурному руху! – напише. А ще він був неабиякий оповідач – міг вигадати фантастично цікаву історію й розповісти її з таким артистизмом, ніби мінімум школу-студію МХАТу закінчив.
Найяскравіша грань його таланту проявилася в тому, що на нашому арґо називалося «аском». Невтаємниченим важко пояснити, що то за різновид творчості, та спробую. Якщо коротко – це ідейне жебрацтво, один зі способів існування в хіповій системі. Коли гроші конче потрібні (як правило, невеличка сума), треба підійти до якогось громадянина чи панянки й попросити. Не так убого, як завчено скиглять «падайтє, люді добриииє…», а з гідністю, спираючись на підвалини контркультурної філософії і видаючи при цьому неймовірно принадну для слухача байку.
Аби роль виконати віртуозно й при цьому самоповаги не втратити, потрібно бути ще й стихійним психологом. Наш герой мав усі потрібні для аску обдарування – літературне, акторське, психознавче. Розпочавши з простенького зачину, він перетворював тривіальне на високу поему. Відповідно до співрозмовника, добирав на ходу жанр – казки, новели, трагедії. Додайте сюди майстерність експромту, яка не зрадила його жодного разу.
Цей товариш міг «вилучити» будь-яку суму, причому його жертва залишалася впевненою, що вона тільки-но зустрілася віч-на-віч із високим мистецтвом і що рух хіпі – найпрогресивніший з усіх їй відомих. На жаль, талант переміг героя. І остання про нього звістка була сумною: стежка праведного аску привела його до фінансових афер і шахрайства. Мовою Карного кодексу це називається «злодій на довірі».
Загрався. Згинув він десь на безкраїх просторах Росії. Та гадаю, його таланти й за ґратами стали йому в пригоді. Не здивуюся, як на зоні він успішно переконав навколишніх, що він месія у відрядженні й уміє проходити крізь стіни. Хоча й не виключаю – він давно гріє черевце десь на офшорах під пальмами чи аскає на берегах Гангу, аргументовано доводячи, що він просто з Шамбали вечірнім слоном приїхав. Іноді його світлий образ зринає в пам’яті, коли я слухаю наших політиків. Таланти ж по-різному проявляються.