«Я дізнався про посткросінг від подруги, коли подорожував до Мінська. Оскільки мене цікавить все нове у світі, я не міг не долучитися до цього міжнародного руху. Зараз у моїй колекції декілька десятків листівок, і така сама кількість листівок від мене розійшлася світом», – розповів Осадчий.
За його словами, «посткросінг – це такий обмін поштовими картками, де отримуєш таку ж їх кількість, що й надіслав сам». «Потрібно лише зареєструватись на спеціальному сайті та дотримуватись простих правил поштового спілкування», – пояснив він.
Посткросінг як соціальна мережа надає своїм учасникам можливість спілкування у формі обміну художніми дрібничками, якими є поштові картки, а також можливість отримати з незнайомої країни відбиток душі її мешканця у вигляді почерку, надпису на листівці.
«Одного разу мій адресант з Італії якось надіслав мені разом з поштовою карткою пакетик чаю. Мабуть, він хотів таким чином долучити мене до тих напоїв, які він куштує регулярно у себе вдома», – розповів посткросер Осадчий.
Посткросінг – хобі без кордонів. Приєднатися до нього зовсім нескладно. Детальну інформацію про соціальну мережу «Посткросінг» та правила користування сайтом можна дізнатися на веб-порталі Укрпошти (www.ukrposhta.com).
Нагадаємо, нещодавно у книгарні «Є» обговорювали ідею, мету і перспективи буккросінгу в Україні.