Тижнів три тому я зіткнулася з браком у моєму житті газет. Стоси «Дня» й «Газети 24», де колись працювала, зберігаються в батьків, а купівлею газет я не займалася ніколи в житті. Власне, не думала, що періодичне видання може на щось придатися в місті, де є інтернет, аж поки не розверзлися небеса й на це місто не ринули три річні норми опадів. «Набий мокрі чоботи газетами», – нагадує мені мама щодня по телефону. Та звідкіля в мене газети? Не глянцевими ж сторінками Тижня сушити взуття. Тож тепер я дорогою додому збираю всі безкоштовні газети з рекламою та оголошеннями, які мої сусіди дратівливо викидають зі своїх поштових скриньок.