Перехід до єдиних ринкових цін на газ для всіх категорій споживачів і створення власне ринку блакитного палива — ось основний потенціал газовидобування. Про це в черговому номері «Тижня» пише економічний експерт Любомир Шавалюк.
«Звичайно, у нинішніх економічних умовах ринкові ціни на газ — це тягар для українських домогосподарств, але його потрібно виносити за дужки галузі. І система субсидій, яку, щоправда, ще потрібно доопрацювати та відшліфувати, має цю проблему загалом зняти. Негативний соціальний аспект ринкового тарифу на блакитне паливо — єдиний вагомий аргумент, який інтенсивно використовують популісти та лобісти інтересів окремих архаїчних груп впливу, виступаючи проти підвищення цін на цей енергоносій», — пише він.
Натомість, за словами експерта, переваг ринкової ціни на газ для всіх значно більше. По-перше, компанії галузі отримають ресурс для інтенсивних капіталовкладень… По-друге, у держави з’явиться можливість відкалібрувати ставки ренти. У гіршому разі вони залишаться високими і хоча й забезпечать надходження, необхідні для фінансування субсидій, проте дадуть змогу уникати викривлення ринкових стимулів, внаслідок чого галузь досі деградувала. У кращому разі ставки ренти будуть адекватними, тоді грошовий потік надходитиме компаніям галузі й буде спрямований на інвестиції.
По-третє, ринкові ціни на газ усунуть можливості для маніпуляцій через купівлю палива за низькою ціною та моментальний продаж за високою. Зникнуть передумови для бурхливого зростання кількості олігархів, яких досі не бракує в нашому політикумі та які, на жаль, і сьогодні впливають на процеси в державі. Сірий газ, обсяг якого, за оцінками експертів, становить 2–5 млрд м³ на рік, вийде з тіні й почне заповнювати дефіцити (що матиме прямий позитивний вплив на надходження до бюджету та енергетичний баланс країни).
По-четверте, ринкові ціни на блакитне паливо — це перший крок до залучення глобальних інвесторів на внутрішній ринок із їхніми технологіями та можливостями. Їх цікавить гра за правилами й у довготривалій перспективі. Вони не бажають невизначеності в тому, скільки держава забиратиме в них газу чи податків залежно від того, хто перебуває при владі.
Ще одна перевага, за словами Шавалюка, це рух до енергоефективності, який, щоправда, має позитивний вплив не так на газовидобування, як на економіку загалом.
«За даними Світового банку, за показником ВВП на одиницю спожитої енергії Україна відстає від розвиненіших країн, навіть від наших найближчих західних сусідів, у два — чотири рази (від Росії з її газовим марнотратством також — майже в півтора разв). І це показники 2013 року, коли ВВП України в доларовому еквіваленті був у 2,5 раза вищий, ніж сьогодні. Низька ціна на газ робить невигідними будь-які інвестиційні проекти, спрямовані на енергоефективність, відтак гальмує забезпечення останньої. Підвищення ціни на газ має зворотний ефект», — пояснює експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»