Схоже, не всі в українській владі усвідомлюють ступінь ризиків, з якими пов’язаний розвиток агро-промислового комплексу України. Про це у своєму матеріалі пише оглядач «Тижня» Любомир Шавалюк.
На його думку, перший ризик суто внутрішній, але досить вагомий. Ідеться про вивільнення робочої сили в результаті збільшення ефективності галузі.
«За даними Держстату, на кінець 2013 року в сільському, лісовому та рибному господарстві України було зайнято понад 3,5 млн людей, на яких припадає 41,5 млн га сільгоспугідь (32,5 млн га ріллі). У США в цей самий період – трішки менше ніж 2,2 млн осіб, на яких припадає 407,7 млн га сільгоспугідь (153,9 млн га ріллі). Якщо брати за орієнтир продуктивність праці в сільському господарстві США, то у перспективі в Україні вивільниться 2,8–3,1 млн пар робочих рук. Разом із членами сімей цих працівників ідеться про 7–8 млн українців. Куди їм подітися? І про який розвиток сільських територій можна говорити, якщо об’єктивно для тих, хто залишиться, необхідний обсяг соціальної інфраструктури зменшиться. Деякі села просто вимруть. Держава повинна бути готова до цього», – написав він.
Другий ризик, вважає Шавалюк, зникнення подушки безпеки на випадок економічної кризи.
«Українці пережили затяжну трансформаційну рецесію 1990-х, кризу 2008–2009-го й частково нинішній спад завдяки тому, що майже третина населення (половина з урахуванням містечок) мешкає в сільській місцевості. Ці люди кризи не бояться, адже у скрутні роки годуються із землі та ще й допомагають вижити, мабуть, добрій половині містян, із якими мають родинні зв’язки. Якщо чисельність людей, які мешкають у селах і містечках, різко зменшиться, то в періоди криз, які стали вже регулярними для України, на нас чекатимуть голодні бунти й напади на села на кшталт тих, що відбувались у США впродовж Великої депресії 1929–1933 років», – йдеться у матеріалі.
Детальніше читайте в черговому номері журналу "Український тиждень".