Тут ідеться про речі, до яких меморіальні дошки, палаци, руїни, закинуті та доглянуті могили є лише доповненням. Контекст, дискурс, душа – їх називають по-різному. Саме на цьому аспекті намагається зосередитися автор, мінімізуючи описи ландшафтів і музейних експонатів на користь історичних екскурсів.
Під обкладинкою щедро ілюстрованого «Сонячного годинника» зібрано 24 розповіді про різні місцини України, часто забуті всіма, окрім фахівців та фанатиків. Рідний Болехів Наталії Кобринської, занедбана садиба Костомарова та Аліни Крагельської, могила Павла Чубинського в Борисполі, Музей Анни Ахматової на Хмельниччині. Заїжджий турист впорається з кожною локацією за кілька годин, допитливий затримається і розпитає місцевих про незнані дрібнички. У кожному містечку чи селі є диваки, готові розповісти безліч легенд про довколишні цікавинки. А в обробці автора усні оповіді набувають нового забарвлення в поєднанні з архівними матеріалами.
Географія, таким чином, стає лише приводом. Це точка в просторі, який залишається незмінно окресленим, коли автор «Сонячного годинника» розкручує нитку часу. Вдячний читач, потрапивши коли-небудь до Качанівки мецената Тарновського чи Кононівки Євгена Чикаленка, уже не зможе байдуже прогулюватися вулицями. Уяву вимкнути складно, а отже, реконструйовані в книжці картини минулого постануть перед очима як оптична ілюзія чарівного ліхтаря. Приміром, Ржищів – мала батьківщина Ліни Костенко. Від батьківського обійстя залишилися лише льох та руїни старої хати. Але в нарисі, присвяченому цій місцині, автор відтворює атмосферу дитинства поетки, розповідає про її діда й бабу, їхні звички та характери. І от уже закинута садиба, яких тисячі, повертається до часів свого розквіту, перетворюється на родинне гніздо, де мала Ліна читала Брема, де осліпла баба, «схожа на Хуррем», причісуючись, просила онуку подивитися замість неї в дзеркало: чи гребінь до лиця. І такими історіями повниться «Сонячний годинник»: тут є про Карпенка-Карого та його родину, про Максимовича, про Шевченка, про першого українського письменника-лікаря Степана Руданського, про любовний трикутник Михайла Коцюбинського і про звичайного хлопчика Володю, який випадково знайшов знаменитий Глодоський скарб.
Літературно-історичні мандрівки професора Панченка – це лектура для широкої аудиторії. Доступна форма викладу здатна захопити пересічного читача, а фахівці віднайдуть тут деталі, які не зафіксовані в наукових монографіях. Багато хто відкриє для себе нові імена або навіть цілий шар культури: українське ХІХ століття. Цей, як переконує шкільна програма, нудний час насправді постає добою, коли амбітним письменникам допомагали успішні господарники-поміщики, заявили про себе перші феміністки, а про любов навчилися говорити трохи відвертіше, хоч і не всім це припало до душі.