Посольство Іспанії в Україні та Іспанське агентство з міжнародного співробітництва в галузі розвитку (AECID) у співпраці з кінокомпанією «Артхаус Трафік» проведуть 10-й фестиваль «Лінія іспанського кіно». Він відбудеться з 11 до 16 вересня у київському кінотеатрі «Жовтень», а також з 13 до 16 жовтня у львівському кінотеатрі «Планета кіно» у ТРЦ Forum Lviv. У програмі — визначальні іспанські фільми останніх років: від цьогорічного переможця головної іспанської кінопремії до гіта дитячих кінофестивалів.
«Глуха» — мелодрама Еви Лібертад, її повнометражний дебют, який розширює однойменний короткометражний фільм. У ньому розповідається про Агнелу, жінку з вадами слуху, яка стає матір’ю і виховує дитину з чуючим партнером, Ектором (в одному епізоді він так визначає головну проблему життя для них: «Це світ тих, хто чує»). Центр фільму — страх батьків, що і донька народиться глухою, і кожен по-різному його переживає, і в цьому плані Ева Лібертад неймовірно передає весь калейдоскоп емоцій. У стрічці пронизливо досліджено їхні тривоги й конфлікти у світі, який зовсім не адаптований до її потреб. У фільм майстерно показуєскладність взаємодії між мовами — жестовою й усною — і підкреслює цінність діалогу, навіть попри всі ускладнення. Ще й звук та операторська робота намагаються відтворити цей досвід глухоти: діалоги ніби вимикаються, коли люди відвертаються, а часом звуки спотворюються, щоб імітувати вереск слухових апаратів. Цікаво, що акторка, яка зіграла Ангелу — Міріам Ґарло — це сестра режисерки, тож у якомусь сенсі це біографічна сімейна історія, що додає «Глухій» певного інтимного виміру.
«Сусіди зверху» — комедія Сеска Ґая, яка порушує теми сучасних інтимних стосунків. Події розгортаються під час одного вечора в квартирі подружжя музиканта-вчителя Хуліо (Хав’єр Камара) та домогосподарки Ани (Ґрісельда Сисиліані), які мають п’ятнадцять років спільного життя. У них є донька, і вони переживають важкий період, майже не спілкуються, сексу не було вже рік, а рідкісні моменти розмов — це сварки та суперечки, однак усе змінюється, коли до них на запрошення Ани приходить вільнодумне подружжя сусідів зверху: пожежник Сальва (Альберто Сан-Хуан) і психологиня Лаура (Белен Куеста). Зрештою, фільм складається з розмов, в яких озвучено надзвичайно багато тем: сексуальні норми, моногамія, ревнощі, наші уявлення про себе, діти, домашні улюбленці та незалагоджені емоційні проблеми, які накопичуються з роками. Ґай талановито зіштовхує характери, показуючи їхню дріб’язковість, неврози й приховані напруження. Стрічка перетворюється на дотепне дослідження міжособистісних конфліктів, нагадуючи глядачам про небезпеку застрягти у власних звичках і потребу відкритися новому. Загалом «Сусіди зверху» — це екранізація п’єси, тому фільм багато в чому театральний і камерний, адже все відбувається в межах однієї квартири.
«Стрибок у часі» — науково-фантастична сімейна комедія Ольґи Озоріо. Якщо не спойлерити, то сюжет вичерпно описано в назві фільму. У стрічці в 1989 році брати Тео (Маріо Сантос) й Оскар (Тамар Новас / Рубен Фулгенсіо) сумують за зниклою матір’ю. Щоб заспокоїти молодшого, Оскар вигадує, що вона зникла у кротовій норі, які досліджувала. Підліток Оскар намагається розібратися в них, але не певен, чи мама справді загубилася у часі, чи просто їх покинула. Та все змінюється, коли Тео знаходить доказ існування кротовини й стрибає в неї, опиняючись у 2022 році поруч зі старшим Оскаром. І в цьому майбутньому для них вони намагаються виправити часову лінію, повернути Тео назад і зрозуміти, чому мати досі не повернулася. Найкраще у фільмі — Маріо Сантос, який переконливо грає з обома акторами, що втілюють відповідно молодого і старшого Оскара. Динаміка їхніх стосунків — це те, на чому і тримається стрічка, на гуморі і щирих емоціях, які нагадують про цінність родинних зв’язків. Завдяки Оскару глядач відчуває біль втрати й провини, а їхня зустріч у 2022 році додає як комічних, так і зворушливих миттєвостей. Хоча в сюжеті із матір’ю не має фінальної точки, фільм успішно фокусується на розвитку характерів братів і натякає на можливе продовження.
«Полонений» — пригодницька історична драма Алехандра Аменабара, який зі своїм фільмом «Море всередині» здобув Оскар. У ній він переосмислює маловідомий епізод життя Мігеля де Сервантеса, який у 1575 році потрапив у полон до алжирських корсарів. Поранений у битві при Лепанто й неспроможний викупити себе, він провів кілька років у неволі, перш ніж його звільнив католицький чернечий орден тринітаріїв. Стрічка показує, як у цей час Сервантес відкриває силу оповіді: спершу для підтримки співкамерників, а згодом і для розваги бея Алжиру Хасана. Аменабар цікаво показує їхні взаємини, адже Хасан — колишній християнин, що зрікся віри, і він водночас загрожує й спокушає Сервантеса. Напруга між ними має й інтелектуальний, і чуттєвий підтекст. Аменабар вибудовує картину завдяки діалогам і стосункам в ув’язненні, досліджуючи питання віри, ідентичності та сили слова. Образ Сервантеса, зіграного Хуліо Пенья, стає центром історії: він пристрасний, кмітливий, готовий і розважати, і планувати втечу. Водночас у фільмі є надмірна «відполірованість», яка згладжує суворість реалій. Загалом «Полонений» вражає як історична драма про надію, владу вигадки та боротьбу за людську гідність навіть у неволі.
«Під прикриттям» — кримінальний трилер Арантші Ечеваррії. Це реалістичний і безжальний трилер, заснований на реальних подіях. У центрі сюжету — молода поліціянтка Моніка Марін (Кароліна Юсте), яка після випуску з академії погоджується на надскладну й небезпечну операцію. Вона впродовж семи років веде подвійне життя в Сан-Себастьяні, видаючи себе за прихильницю ETA (підпільна баскська лівонаціоналістична організація) — єдина, кому вдалося проникнути в ядро цієї терористичної організації. Напруга у фільмі постійно зростає: навіть звичайні буденні сцени можуть обернутися вибухом або стріляниною в кав’ярні. Кароліна Юсте майстерно передає тонку межу між впевненістю і втомою, а її мовчазні реакції тримають глядача у напруженні. Фільм досить мінімалістичний, але сповнений психологічного тиску, постійно підсилюючи відчуття небезпеки й емоційного виснаження. Найцікавіше те, як Ечеварря відходить від звичних тем кримінальних трилерів і подає свою історію як екзистенційно жіночу, показуючи не лише зовнішнє напруження, а й внутрішню боротьбу героїні, яка хвилює і не дає відірватися від екрану.
Фестиваль іспанського кіно проводиться щорічно з 2004 року і, після нетривалої перерви, пов’язаної з COVID-19 і російською агресією, був відновлений у 2023 році. Цьогоріч він відбудеться у своїй десятій едиції. Мета цього фестивалю — представити українській глядачам різноманітну добірку знакових, актуальних іспанських фільмів.