Тиждень.ua: Першопричиною проблем в українській освіті, як і в решті сфер, часто називають фінансування. Чи достатньо передбачено держкоштів на цей рік?
– Фінансування освіти, на жаль, не відповідає закладеним у законодавство показникам. Це свідчить про одне – освіта не є державним пріоритетом. Згідно із законодавством, рівень фінансування освіти повинен становити 10% ВВП. Натомість сума коштів, передбачена в бюджеті на цей рік, дорівнює 6% ВВП, біля 100 млрд. грн. Хоча це лише цифри на папері, бо місцеві бюджети хронічно недофінансовуються. Тож не можна зі впевненістю говорити, чи вистачить грошей на заробітну плату для вчителів на останній квартал року.
Крім того, існує проблема з нецільовим використанням коштів. Сьогодні влада заощаджує на дітях, закриваючи школи. Натомість, впроваджуються непрозорі централізовані програми із закупівлі підручників, автобусів, комп’ютерів, за якими Рахункова палата виявляє серйозні зловживання. Потрібна політична воля, щоб позбутися корупційних схем.
Тиждень.ua: Який рівень зловживання в освіті?
– Не більший, ніж в інших сферах. Але суспільні збитки зловживань в освіті непропорційно вищі. Стикаючись з хабарництвом у стінах навчальних закладів, у молоді формується ставлення до корупції як до суспільної норми. Таким чином, освіта сприяє відтворенню корупції.
Якщо і є якийсь метод подолання корупції у країні – то це насамперед перетворення у системі освіти. Риба гниє з голови. В освіті регуляторні та управлінські функції сконцентровані в руках одного міністерства. На ґрунті абсолютної монополії процвітає корупція. Приклад – непрозорі централізовані закупівлі підручників МОНом, у яких потім вчителі та батьки знаходять численні помилки. Непрозоро розподіляється держзамовлення між вишами, відбувається ліцензування, акредитація. Багато вишів іде на це, а «компенсують» вкладене за рахунок поборів.
Кращої люстрації, ніж прозорість та об’єктивність, немає. Сьогодні на порядку денному наступний крок – зміни в системи вищої освіти. Ось чому дуже важливо, щоб Верховна Рада підтримала правильний законопроект про вищу освіту.
Тиждень.ua: Однак епопея із законом про вищу освіту триває давно. Ще в лютому цього року громадськість протестувала проти ухвалення такого законопроекту Міносвіти. Чому досі не ухвалений відповідний законопроект?
– У парламенті минулого скликання було шість різних законопроектів про вищу освіту. І жоден не був схвалений. Першопричиною є те, що кожен з них лобіював інтереси якоїсь окремої групи, але не країни в цілому. Нині ж у Верховній Раді, нагадаю, є три законопроекти про вищу освіту: авторства Партії регіонів, а також два альтернативних – один із них внесений від опозиційних фракцій, а також законопроект так званої групи Згуровського. Два останні ідейно дуже схожі. Розуміючи, що ця Верховна Рада не проголосує за опозиційний проект, ми вирішили піднятися над політичними амбіціями, і запропонувати парламенту взяти за основу законопроект групи Згуровського, який має шанс на прийняття. Відповідне рішення вже прийняв Комітет з питань науки та освіти. Сподіваюся, що і наші опоненти відмовляться від політичних амбіцій та знімуть свій законопроект. І нам вдасться дійти спільного рішення і ухвалити його в першому читанні до кінця року.
Тиждень.ua: У чому різниця між законопроектами групи Згуровського та опозиційним з одного боку і законопроектом ПР – з іншого?
– По-перше, суттєво відрізняються пропоновані моделі управління освітою. Провладний проект пропонує жорстку централізацію і ручне керування вишами. Централізація вкупі з непрозорістю створює сприятливе поле для корупції, бо якщо один і той же орган видає ліцензії, проводить акредитацію, здійснює поточний контроль, розподіляє кошти і підписує контракт з ректорами, то немає жодного балансу управління. Натомість децентралізацію управління, виведення регуляторних функцій з-під МОН і реальні можливості для забезпечення фінансової, кадрової, академічної автономії вишів пропонують два альтернативні законопроекти.
Друга базова різниця – гарантії рівного доступу до вищої освіти. Нашим завоюванням є запровадження зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти, яке забезпечило інструмент об’єктивної оцінки якості знань абітурієнтів. Завдяки ЗНО десятки тисяч талановитих дітей з усіх куточків країни вчаться у найкращих українських вишах. Що пропонує провладний законопроект? Запровадити, окрім ЗНО, вступні іспити, а при вступі на платне навчання взагалі не вимагати ЗНО. У результаті, реальні шанси на вступ будуть пов’язані не з об’єктивним оцінюванням, а з товщиною гаманця. Таким чином ми втратимо навіть ті позиції, які завоювали. У 2006 році, коли ми відкривали Центр оцінювання якості освіти, приблизний обсяг хабарів, за оцінками експертів, становив близько 2 млрд. грн. Очевидно, що є ті, котрі хочуть повернути собі цей ринок. Альтернативні проекти чітко прописують роль ЗНО як основного критерію вступу. До речі, в сьогоднішньому законодавстві ЗНО взагалі жодним чином не врегульоване.
По-третє, в альтернативних законопроектах (групи Згуровського та опозиційному), на відміну від законопроекту ПР, чітко виписані механізми включення України в європейський та світовий освітньо-науковий простір.
Читайте також: ЗНО: шпигунські ігри, фальшиві посібники, хабарі та збої системі
Тиждень.ua: А чим законопроект групи Згуровського відрізняється від опозиційного?
– Між нашими законопроектами більше спільного, ніж розбіжностей. Однак, з багатьох позицій наш законопроект більш радикальний. Наведу приклад. Зараз МОН розподіляє державне замовлення непрозоро, за принципом: більш лояльний ректор – більше держзамовлення. Ми пропонуємо за результатами ЗНО надавати випускникам гранти на навчання, з тим, щоб ці кошти отримав той університет, в якому вирішив вчитися абітурієнт. Таким чином ми стимулюємо виші підвищувати якість освіти, щоб мати попит серед студентів. Тобто ми за принцип: краща освіта – більше держзамовлення.
У законопроекті Згуровського за цим принципом розподіляються не всі, а лише 20% коштів. Але головне, що цей принцип взагалі там закладений.
Тиждень.ua: Черговий резонанс в Україні викликало закриття шкіл в Україні, особливо україномовних. Чим, на Вашу думку, зумовлена така політика влади?
– Ця влада ставиться до освіти цілком меркантильно, для неї немає різниці, яку школу закрити, щоб зекономити: україномовну чи російськомовну. У 2010-2011 роках у першу чергу почали різко закривати школи саме в Донецькій області.
У так званій оптимізації шкіл влада керується принципом, не як покращити якість освіти, зробити її більш доступною, а як заощадити на дітях, закриваючи заклади. Комітет з питань науки і освіти звернувся до облдержадміністрацій із запитом, скільки шкіл планується до закриття цього року. Тільки у тих 16 областях, які нам відповіли, планується до закриття щонайменше 143 школи. Місцева влада, за своїми підрахунками, планує на цьому заощадити близько 44,5 млн. грн., тобто вартість декількох автомобілів класу люкс. Достатньо поглянути на паркінг біля будь-якої ОДА, щоб зрозуміти, що взяти ці кошти є в кого, і це точно не діти. Заощадивши сьогодні на закритті шкіл, завтра будемо витрачати у кратному розмірі на повторне відкриття. Адже дно народжуваності країна пройшла 2001 року і з тих пір кількість народжених дітей практично щороку зростає. Маємо не повторити помилки, коли спочатку закрили дитячі садочки, а сьогодні у великих містах треба записуватися у чергу, щоб віддати дитину в садочок.
Тиждень.ua: Ви згадали про дошкільну освіту. Чи справляється влада із втіленням заявлених у 2010 році реформ президента у цьому напрямку?
– У дитячому садку проектується успішність подальшого навчання дитини. Це перший поверх соціального ліфта, який на жаль, в нашій країні для багатьох так і залишається на першому поверсі. У програмі економічних реформ ставиться завдання охопити дошкільною освітою не менше 75% дітей дошкільного віку, але за 2 роки влада спромоглася підняти цей показник з 53 до 59%. Ясно, що виконання цього показника провалене вщент.
Тиждень.ua: Як щодо забезпечення шкіл сучасними комп’ютерами, подолання комп’ютерної неграмотності дітей, вчителів, що також передбачено в програмі реформ Януковича?
– Кожен уряд приходить під гаслом комп’ютеризації школи. Але комп’ютери застарівають кожні 2-3 роки. Потім вони перетворюються на меблі. Потім приходять нові уряди, і закуповують нові «меблі». У результаті, ситуація сьогодні така: за статистикою майже 90% шкіл обладнано комп’ютерами, але 66% комп’ютерів або застарілі, або несправні. Лише 75% шкіл підключено до інтернет. Сьогодні під цю ситуацію знову намагаються організувати масштабні закупівлі обладнання. Однак, потрібні не «меблі» за ціною золота, а осмислена політика з впровадження нового змісту та методів навчання з використанням сучасних технологій.
Тиждень.ua: У квітні 2010 року кілька тисяч освітян протестувало під стінами Кабміну, вимагаючи припинити маніпуляції з тарифною сіткою. Яка ситуація нині з дотриманням їхніх вимог?
– Це урок для освітян. Завдяки спільним діям вчителям тоді вдалося домогтися підписання генеральної угоди між профспілками та урядом. Проте нині ця домовленість не виконується, а освітянська спільнота, на жаль, мовчить. Внаслідок цього вчителі в залежності від рівня кваліфікації недоотримують від 300 до 2000 грн. щомісяця. У жодній країні світу вчителі чи викладачі не є дуже багатими, але вони завжди належать до середнього класу, можуть забезпечити собі можливість гідно жити, постійно підвищувати кваліфікацію, а не займатися пошуком додаткових засобів для виживання. Український викладач має найбільше навантаження в Європі і найменшу заробітну плату. Так не повинно бути. За всіма міжнародними статистичними дослідженнями, головний критерій, який суттєво впливає на якість освіти – це соціальний статус і рівень кваліфікації вчителя. Саме освіта має бути тією сферою, де хотіли б працювати талановиті люди, які бажають щось змінити у країні. Якщо вчителі своєю активною позицією не змусять владу поважати себе, ніхто цього не зробить.
Тиждень.ua: 26 червня Міносвіти вирішило об’єднати Дніпропетровський державний аграрний університет із Дніпропетровською державною фінансовою академією та Академією митної служби. Такі рішення непоодинокі. Вони викликали лише з початку року протести у кількох містах України. Наскільки виправдані такі методи скорочення кількості вишів в Україні?
– Уряд приймає абсолютно кулуарні непрозорі рішення стосовно об’єднання вишів. Зокрема, рішення про реорганізацію Дніпропетровського аграрного університету було прийнято урядом без згоди вченої ради та колективу. Викладачів і студентів просто поставили перед фактом, що їх навчальний заклад ліквідовано і майновий комплекс передано Міністерству освіти і науки. А у порядку денному засідання Кабміну на 26 червня, де було прийнято це рішення, значилось лише: «Деякі питання утворення Дніпропетровського державного економічного університету». Така сама ситуація з Одеським аграрним університетом.
Я вже направила звернення прем’єр-міністру з вимогою скасувати розпорядження Кабміну про реорганізацію Дніпропетровського державного аграрного університету та Одеського державного аграрного університету. На даний час відміна цих непрозорих рішень Уряду залежить в тому числі від позиції колективів викладачів і студентів вищих навчальних закладів. Наприклад, відома ситуація з Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені Гжицького, де під тиском саме колективу та за підтримки обласної ради було скасовано подібне розпорядження Кабміну.
Об’єднання вишів повинно відбуватись відкрито і обґрунтовано, а не за рахунок кулуарних домовленостей.