Найчастіше це відбувається через їхню егоцентричну харизматичність та інтуїтивний спротив закостенілим стандартам, яких у нашій сучасній культурі чимало. На відміну від попси, в Україні альтернативне мистецтво не є соціальним замовленням, тому мільйонів шанувальників, як у західних країнах, у нас годі й шукати. Та їх, насправді, і бути не може, адже українські мас-медіа переважно підтримують естрадно-попсові стандарти, «легітимізуючи» лише окремі колективи-явища з кола поп-рок-мейнстриму. Будь-яка музика, що претендує вийти за межі банальної буденщини або активно експериментує зі змістом і формою, не знаходить жодних шансів на широке медійне визнання. Навіть «ВВ», граючи цілком лояльний рок-мейнстрим, тривалий час не мали «зеленої вулиці» у вітчизняних ефірах, орієнтованих або на нафталінову естраду радянського зразка, або на табірний «фольклор», або на неоковирну московську попсу. В країні, де FM-станції плентаються позаду пострадянської ментальності, для прогресивних артистів залишається хіба інтернет. Музична політика і державних, і приватних мас-медіа в Україні перебуває в стані розважально-гламурної прострації, і це вже діагноз. Діагноз для психічно хворого суспільства… Однак санітарами й лікарями гламурної вакханалії якраз і є групи рок-альтернативного спрямування. Сучасна рок-альтернатива прийшла до нас не за допомогою радіо й телеканалів, а всупереч їм. Тому не дивно, що творчість адептів альтернативи – то суцільний антиофіціоз, активні вияви внутрішньої свободи, ціновані передусім не масами, а індивідуумами.
Класики та послідовники
На зламі 1980-1990-х одним із перших і найяскравіших представників альтернативи була київська команда «Коллежский Асессор» на чолі зі справжнім алхіміком звуку Василем Гойденком. У їхній музиці незвичайним було все – від екзотичних звукових конструкцій і текстового гротеску до неймовірних сценічних лахів, включно з піжамами та мундирами американських військових моряків. Василь Гойденко, Гліб Бутузов, Сашко Кієвцев, Олексій Ринденко – всі випускники київського Політеху, де в середині 1980-х буяла «рок-революція» і студентські гурти виникали й розпадалися десятками. Найперспективнішими були «асесори», які здобули перший успіх у розпеченій атмосфері фестивалю «Рок-діалог» навесні 1987-го. Тоді ж стали учасниками «Рок-артілі», яка входила до творчого об’єднання «Експеримент», де вже діяли «ВВ» та «Раббота Хо», а пізніше й «Ер. Джаз». «Рок-артіль» була своєрідним антиподом металево-хард-роковій тусовці рок-клубу «Кузня». На відміну від колег по цеху, «Коллежский Асессор» наплодив безліч платівок (найвідоміші: «Дитячий альбом», «Активні шамани» та «Капітуляція»). «Асесори» від початку виглядали «білими воронами» – вони йшли в авангарді альтернативної течії й незмінно викликали культурний шок унаслідок специфічних звукових експериментів, чудернацьких текстів у дусі Даніїла Хармса і сценічних «вибриків». З музично-образного мислення та зосередження всіляких новацій, Гойденко і компанія не знали собі рівних. Самобутній імідж із точним відбитком темпераменту, тонкої і не дуже іронії та оригінальним композиційним мисленням лідера групи ввійшов у віртуальний міфологічний пантеон київського року.
Близькими за духом, «асесорівськими» братами по крові були харківські «Альфонс де Монфруа» та «Казма-Казма». «Альфонс де Монфруа» захоплювався проторенесансною культурою Франції, використовував автентичні тексти, аксесуари й костюми тієї доби в контексті сучасної рок-сцени. Засновники «Казми-Казми» Євген Ходош і Дмитро Куровський мали академічну освіту, але грали рок-н-рол і мріяли поєднати все в одне ціле, включно з неодмінним театральним маскарадом. Згодом Куровський разом із Владом Діхтяренком долучили до створення чернігівсько-київського колективу «Fоа-Хока». Використовуючи шумові та ритмічні інструменти, цей гурт додавав до свого електронного вінегрету гострі, радикального змісту мелодекламації, що підбурювали спокійно-лаунжевий супровід. «Fоа-Хока» цілком успішно виступив у Польщі, Німеччині та Росії. Відродившись на початку 2000-х, група видала нігілістично-стьобовий альбом «Індпошив», що був, за словами Куровського, «модерністським реквіємом за споживацьким суспільством». Сьогодні в Харкові діють не менш цікаві команди: «4айка», яка грає виразний симбіоз фанку й альтернативи, та експериментально-рафінований «LЮК» із його різноманітними, але дуже витонченими звуковими коктейлями, поціновувачів яких уже є багато й за межами країни.
Хіпан Вася
Фантомно-химерне явище на ймення «Всяк Випадок», яке очолювали басист Олег Путятін та гітарист-вокаліст Євген Бартничук (Джек Фрост), відзначився у 1990-ті яскравими ексцентричними й абсурдистськими шоу та кількома альбомами, що демонстрували неймовірну винахідливість у конструюванні вокально-інструментальної тканини. Джаз-рок, ейсід-джаз, психоделіка, арт-рок, авангард і фольк – це неповний перелік інгредієнтів, які використовував невгамовний «Всяк Випадок». А ще, звісно, напрочуд імпресіоністичні музичні образи, візуалізовані не лише в кліпах, а й на обкладинках їхніх альбомів. Чотири диски – а це вся дискографія «Випадку», видав незалежний продюсер Олександр Лисокобилко, з іменем якого пов’язана творча біографія команди «Вася club». Василь Гонтарський створив цю групу рівно через 10 років після участі в ролі барда на «Червоній Руті» 1991-го. Комунікабельний, дотепний і «свій в доску» Гонтарський писав не пісні, а дивовижні «історії з життя», пережиті ним, народжуючи симбіоз напівдворових і напіврок-н-рольних сюжетів, посилених потужною духовою секцією. Слава наздоганяла його сама: варто було групі виступити в Полтаві на фестивалі «Мазепа-фест», як миттєво летіли заявки на радіо «Ваша хвиля». Дебютний альбом «Вася club» під назвою «Хіпан», виданий 2003-го, є рекордсменом продажів до цього дня. Василь охоче погоджувався, що група грає урбаністичний фольк, але не тільки. Два роки тому Гонтарського не стало – він помер уві сні.
Гуцульський вимір і вибухова «Суміш»
Етнофундамент івано-франківської «Перкалаби» склали музиканти, які «собаку з’їли» на народній гуцульській музиці. Це цимбаліст Володимир Шотурма, трубач Сергій Шваюк, тромбоніст Орест Гудима, барабанщик Левко Скренткович та шалений на вигляд вокаліст Андрій «Федот» Федотов. «Перкалаба» давно вже стала одним із брендів міжнародного етнофестивалю «Шешори» (нині – «Арт Поле»), та й клубні виступи гурту завжди збирають аншлаги. Вдаване божевілля та суцільне башлабайство на сцені публіку захоплює впівоберта, а продумані перформанси та видовищне шоу вже її не відпускають. Три року тому іванофранківців відкрила для себе європейська аудиторія, відтоді на їхньому рахунку вже з півдесятка турів містами ЄС. Останній студійний альбом «Чидро» засвідчив зміну звучання – з карколомно-атакувального на помірковано-рафіноване й прозоре. «Перкалаба» – досить рідкісний зразок справді креативного поєднання автентики з рок-н-ролом крізь призму альтернативної візії через посередництво багатої уяви і таланту їхнього продюсера Олега Гнатіва. Між іншим, басист і вокаліст Ярема Стецик разом із «Федотом» раніше грали в жорсткому панківському проекті з нетривіальною назвою «Стратегічні сперматозоїди».
«Командам, які говорять про свою альтернативність і незаангажованість, не вистачає смислового навантаження, – стверджує Саша Че, або Олександр Чемеров – лідер чернігівської «Димної Суміші». – Ідейно та концептуально вони нічим не відрізняються від звичайного мейнстриму. Наше розуміння альтернативи полягає в присутності мотивації, яка завжди суттєво різниться від загальноприйнятої. Плюс власне музичне начиння…» І справді – «Димна Суміш» начинена всім потроху – ню-металом, хіп-хопом, психоделією, орієнтальними мотивами та вибуховою енергетикою. Цікавою є історія появи першого альбому. В часи нескінченних концертів на великій сцені Майдану під час Помаранчевої революції у багатьох команд не було шансів туди потрапити. Вони, а серед них і «Димна Суміш», грали на малій сцені поблизу Пасажу. Виступ було зафіксовано на цифру, і, прослухавши запис, хлопці збагнули, що такої енергетики й драйву їм не вдавалося досягти у студії. «Постмайданний» диск, що засвідчив появу нової надпотужної альтернативної групи, було названо «Ти-живий». Виступи на авторитетній сцені польського фестивалю «Зупинка Вудсток» закріпили статус «Суміші» як однієї з найкращих українських альтернативних формацій. Другий альбом «В країні ілюзій» уже був студійним і містив певні хіпівські ремінісценції-рефлексії, зокрема – в оформленні обкладинки та в текстах пісень.
Жіночий вимір альтернативи
Дебютний альбом молодого київського гурту «Крихітка Цахес» отримав назву «На першому місці». Йшлося не про диспозицію команди в «Табелі про ранги», а про певну систему цінностей Саші Кольцової – лідер-вокалістки, котра називає себе «Каша Сальцова». До речі – казковий персонаж Ернста Теодора Гофмана також є ані білим, ані пухнастим. Хоча для багатьох поезії професійного копірайтера Саші Кольцової є уособленням граційної пластики та втіленням жіночого світосприйняття, головні її меседжі мають значно глибший контекст – десь на рівні підсвідомості.
Нещодавно «Крихітка» позбулась імені Цахес. Водночас найбільший флагман української альтернативи – група «Фактично самі» перейменувалася на QARPA, вочевидь вирішивши, що прізвище лідер-вокалістки є показовішим, оскільки уособлює не лише конкретне музичне явище, а й причетність до сучасної літературної течії. Загалом нонконформістська харизма Ірени Карпи, її окремішність та поведінка, що провокує невинні скандальчики, – це необхідний у шоу-бізнесі «бекграунд» для підживлення мас-медіа. У 1997-му «Фактично самі» (тоді ще без ексцентричної Карпи) стали лауреатами «Червоної Рути» в Харкові, граючи жорстку суміш індастріелу та трип-хопу. Ідеологи-електронщики Олег Артим і Артур Данієлян безупинно експериментували зі звуковою палітрою «Самих» і самотужки тиражували альбоми гурту. Однак справді переломним у кар’єрі команди став перший після перейменування минулорічний диск «In жир», який критики одразу нарікли кібер-панковим.
Казки від «Андерсона»і жахи від oneyroid
До найбільш суспільно активних альтернативників належить чернігівсько-київський «Андерсон», який відзначився гострою, зокрема й політичною сатирою. Лідер-вокаліст Руслан Кириленко натискає на найболючіші точки сучасного життя-буття злободенними опусами («Споживач», «Роздайте дітям зброю», «Олігархофрени») зі збірки «Слово-Зброя» 2009 року.
На жаль, давно не тішить новими релізами неординарна формація «Квадраджесіма», яку створив дипломований біофізик і гітарист Олексій Устінов. Команда грає складний, наступально-динамічний мікс фанку, джанглу, хіп-хопу і психоделіки, тобто наймодерніший різновид живої клубної музики. Їхній альбом Cosmo є своєрідним еталоном стилю цього безумовно талановитого проекту.
Одним із хедлайнерів української альтернативи разом із гуртами QARPA, «Квадраджесіма» та «Андерсон» є унікальне дніпропетровське тріо «… и друг мой грузовик», що складається з барабанщика, басиста й вокаліста, які разом утворюють справжню музичну турбомашину.
У напрямку верхівки рок-альтернативи швидко рухається і полтавський Oneyroid – плід візій молодого лікаря-хірурга Андрія Боркунова («Бурлік»). Усе частіше група навідується до Києва – нещодавно хлопці презентували в столиці останній альбом «Отруйні речовини», де кожний із 10 треків присвячено конкретному хімічному препарату, здатному як не вбити, то покалічити. До речі, в складі Oneyroid працює гітаристом і клавішником Валерій Власенко – відомий музикант і лідер полтавської готикоподібної «Арахнофобії».
Унікальним явищем на альтернативній сцені є сумський гурт «Хамерман знищує віруси». Електронний дует утворили вокаліст і автор текстів журналіст Володимир Пахолюк та клавішник, бек-вокаліст і лікар-кардіолог Олег Цукренко. У 2000-му вони стали лауреатами фесту «Перлини сезону», виконавши справжній хіт «Україна – це ми». «Хамерман…» – рідкісний зразок пародійно-комічної антимузики, де основою слугують різноманітні штампи поп-культури всіх часів і народів. У цій грі, ясна річ, першу скрипку грають саркастичні та винахідливі «суржикомовні» тексти.
[1570]
ТОП -10: найкращі диски у стилі рок-альтернативи
*Суб’єктивний погляд автора
Foa Хока. Індпошив. – Sale Records, 2002
Всяк Випадок. Трава Баюн. – J.R.S., 2000
Фактично самі. Lo-Fi TrавМи. – СПД Мельничук, 2005
Крихітка Цахес. На першому місці. – Comp Music, 2005
Перкалаба. Говорить Івано-Франківськ. – Тарас Бульба Entertainment, 2007
Вася Club. Хіпан. – Максимум музики, 2002
Димна Cуміш. В країні ілюзій. – Весна Music, 2008
Коллежский Ассесор. Sex Bomben Auf Engelland. – Igun Shakor Records, 2001
Квадраджесіма. Космо. – Астра, 2005
Oneyroid. Отруйні речовини. – Moon Records, 2009
.