Організував виступ сайт Політ.ua, який уже встиг провести багато подібних лекцій, зокрема найбільше з інтелектуалами Росії, а також України та Франції. Цього разу запросили культового андеграундного письменника і художника Леся Подерв’янського, який уже давно перейшов до мейнстриму. Модерувала Юлія Каденко.
Якщо на якійсь афіші написано «Подерв’янський», то повна зала гарантована. Так було і цього разу. Прикметно, що переважала молодь.
Анонсована «лекція» насправді набула форми жвавого діалогу між Подерв’янським та глядачами, тобто жодного виступу з кафедри не було. Кожен охочий просто ставив запитання, а пан Лесь на них відповідав.
Модераторство пані Каденко залишало бажати кращого. Вона за незрозумілою логікою часто переходила з російської на українську, дозволяла собі примітивні коментарі на кшталт: «Чи є в Україні літературознавці?»
На відміну від модераторки, залу цікавили переважно доволі небанальні речі, і фани Подерв’янського могли дізнатися чимало нового.
Наприклад, на запитання, чи можна вважати його п’єси суто київськими, пан Лесь розповів про свій дитячий досвід спілкування з полтавським селом, зокрема з колишнім міліціонером Іваном, що відсидів у в’язниці, а відтак наглядав за худобою. Тобто генеза його творчості не лише урбаністична.
Подерв’янський заявив, що його п’єси не є абсурдистськими, а просто гіперреалістичні: «совєтська реальність значно абсурдніша за Беккета».
Подерв’янський укотре підтвердив свій статус мейнстримного автора, оскільки його новий проект «Сни Васіліси Єгоровни», запланований на 16 квітня, відбудеться ніде-інде, як у мажорному CrystalHall.
Ще пан Лесь поділився новиною, що написав кіносценарій, але бюджет фільму сягає $6-7 млн, тому режисерка Леся Калинська поїхала шукати гроші до США.
Щоб не переказувати далі зміст діалогу, наведу кілька цитат:
Про взірцевий текст:
Взірцевий – той текст, у якому є м’ясо. Це Шевченко, Пушкін, Шекспір, Фолкнер…
Про творчий метод:
Треба бути щирим і відкритим, робити те, що тобі подобається… Митець має писати про те, що знає і пережив, інакше м’яса не буде…
Про перекладуваність своїх творів:
Перекласти дуже важко, перекладач повинен досконало володіти українською мовою і мовою, наприклад, Бронкса.
Про читання:
Зараз я зовсім не читаю книжок. Я вважаю, що до 35 років людина має перечитати все, що варто.
Про обсценну лексику:
Мат – це інструмент і ним треба вміти користуватися.
Як стати популярним художником:
На живописі тут ніхто не розуміється. По-перше, треба бути добрим художником і треба всіх переконати, що ти добрий художник.
Про акторів:
Актори повинні бути самими собою на сцені.
Про київські театри:
Мені подобаються добрі вистави, тому в київські театри я не ходжу.
Про акцію групи «Война» з намальованим фалосом на Літєйному мості навпроти ФСБ у Петербурзі:
Група «Война» – це суто російський спосіб мислення: тяжіння до концептуалізму. Українці не розуміють концептуалізму. Ви лише подивіться на нашу історію.
Про політику:
Українці перезаполітизовані. Політики того не варті, щоб звертати на них увагу, бо це непрофесіонали.
Про сьогодення:
Ми живемо у лайні і робимо вигляд, що це – гладіолуси.